До харківського військового шпиталю доправили бійця, який отримав обмороження ще 53 доби тому: тобто, у лютому. Військові медики визнають: у квітні вже не очікували на пацієнтів з обмороженнями. Утім, за чотири роки вторгнення тут бачили стільки «рекордсменів», що здивувати персонал шпиталю важко.
Піхотинця, що обморозив ноги ще в середині лютого на Куп’янському напрямку змогли евакуювати лише зараз. Загалом на позиції Сергій провів 120 діб. Побратими виносили його пішки протягом тижня.
Через удари дронів і розширення кілзони евакуації поранених із передової стають усе важчими та довшими. Як почувається сьогодні боєць і чому обморожень на фронті цієї зими було значно більше — у випуску «Станції “Держпром”». Рушаймо.
У корпусі військового шпиталю, де розташоване відділення хірургічної інфекції та термічних пошкоджень, тепліше, ніж в інших відділеннях. Тут чимало пацієнтів із ампутаціями. Значна частина з них — ті, в кого був так званий «турнікетний синдром».
38-річний Сергій лежить у палаті з іншими хлопцями з ампутаціями — ноги врятувати не вдалося. У нього обмороження.
Ну, 15 числа це у мене було сухе. Це тільки початок був.
15-го числа якого місяця?
Лютого.
15 лютого.
Так.
Що таке по-сухому?
Ну, були сухі ноги, сухе взуття, все сухе. Мій напарник на позиції пішов на завдання. Я залишився один, і так вийшло, що не мінялися. Так один мерзне, другий гріється. Наступного дня пішла відлига й дощ. Ми почали тонути, рятувати позицію, черпати воду. У нас не вийшло це зробити, був потоп. Десь 13 годин я черпав воду. А 18 числа я ліг відпочивати, було ще сухе місце, де поспати. 18 числа отакі були стопи.
Розпухли?
Так, я неходячий був.
Тобто ви вперше відчули, що щось не так із ногами, 15 лютого? Коли не було ще затоплення.
Так, можна було відігріти ще. Але так воно все склалося докупи, і так сталося.
Сергій родом із Миколаєва. До вторгнення працював у теплицях. Чотири роки тому, у квітні 2022-го, пішов до військкомату добровольцем. Воював у морській піхоті, у розвідці, ходив у СЗЧ, мобілізувався до іншого підрозділу вже як піхотинець. На позиції на Куп’янському напрямку Сергій пробув рівно 120 днів.
А від березня я вже почав гнить.
Вас не могли евакуювати, не було змоги заїхати?
Так. Багато FPV, не дозволяла погода, не було ким замінити мене. Тобто воно все склалося, але здебільшого — погода. До мене дійшов тільки восьмий чоловік, який мав мене міняти.
Не могли люди, які вас мали змінити, дійти до позиції?
Так. FPV, все інше, мінометні обстріли. Погода ясна, вони літають, усе бачать і знають.
Як ви собі надавали допомогу? Хоча би щось у вас було з медикаментів?
Ну, скидали, і по позиціях збирали медикаменти.
Що ви пили, чи обробляли чимось ноги собі?
Бинти, потім різали все що можна. Термухи, шкарпетки — все, що можна порізати й використовувати як перев’язувальні матеріали.
Сергія забирають на перев’язку. У нього ампутація обох ніг нижче коліна. Сергієві боляче, лікар і медсестра заспокоюють, просять потерпіти ще трошки. Питаю очільника відділення хірургічної інфекції та термічних пошкоджень Володимира Купріянчука:
В якому стані привезли Сергія?
Пацієнта доставили в середньо важкому стані. На позиції він був близько трьох місяців. Загальний стан, якщо брати соматичний і психологічний, був тяжкий. Його розмістили у відділенні невідкладної медичної допомоги та підготували до оперативного втручання.
Що саме йому було виконано й чому саме таке рішення було?
Було отримане тяжке обмороження. Обмороження третього і четвертого ступеня обох стоп із розвитком вологої гангрени та некрозів. Тому було прийняте рішення про ампутацію обох нижніх кінцівок на рівні нижньої третини обох гомілок.
Чи правильно я розумію, що його організм не дав інфекції піти вище?
Так, враховуючи, що на стопі м’язів не дуже багато, тому й навантаження на нирки, загальне інфекційне навантаження було не виражене. Це типово для пошкоджень стоп. Загальний стан упродовж такого тривалого часу був середньої важкості.
Чи можна сказати, що не саме обмороження було таким сильним, скільки цей час, який йому довелося чекати?
Ні, обмороження було сильне. Ми це бачимо по проявах, гангрені та некрозу. Час ішов, некроз прогресував на рівні, на якому було обмороження. Десь була волога гангрена, десь вже суха за рахунок того, який термін він провів на позиціях. Тобто організм локалізовував інфекцію, а вологу гангрену перетворював на суху гангрену.
Ви у квітні не чекали отримати людину з обмороженнями?
Так, у квітні вже не чекали обморожень. Але, як бачимо, доставляють бійців, у яких були проблеми з евакуацією, з логістикою. Та головне, що пацієнт живий.
Володимир Купріянчук каже, цієї зими було приблизно в півтора раза більше пацієнтів з обмороженнями, бо зима була холодніша. Більшість отримали тяжкі наслідки, і хірургам не вдавалося врятувати їм ноги.
Провідний хірург Харківського військового шпиталю Сергій Шипілов погоджується: і зима холодніша була, і логістика евакуацій від передової до стабпунктів і шпиталю в Харкові нині значно складніша й довша, ніж раніше.
«Дронна війна, яка розпочалася кілька років тому, триває. Структура санітарного потоку така, що кількість тяжких поранень збільшилась. Якщо дрон вражає безпосередньо військовослужбовця, він завдає тяжкої поєднаної бойової травми. Такі пацієнти зараховуються як тяжкі.
Холодова травма безпосередньо пов’язана з температурним режимом, який цьогоріч був суворим, і з затримкою на догоспітальному етапі — там, де хлопців неможливо вчасно ротувати. Навіть за відсутності поранень умови перебування на передових позиціях такі, що військові отримують холодову травму. Інколи її не помічають на початкових етапах, коли вона виникає й розвивається.
Коли настають незворотні зміни кінцівок — найчастіше дистальних відділів кистей і стоп — врятувати їх вкрай складно. Термін до отримання кваліфікованої допомоги може становити два, три тижні, понад місяць. Це завершується інвалідизуючими операціями: ампутацією окремих пальців, частин кінцівок, стопи, кисті. Іноді доводилося ампутувати цілий сегмент кінцівки: зокрема, нижній сегмент передпліччя.
У разі одночасного поранення і тривалого перебування пацієнта на передових позиціях без евакуації виникає комбінована травма: вогнепальне поранення й холодова травма. На тлі тяжкої крововтрати, зниженого імунітету та виснаження холодова травма швидко прогресує. Там, де у здорового організму процес можна зупинити й повернути — у військового, який тривалий час перебуває на передовій, ці зміни стають незворотними.
Ця зима була важчою через суворіший температурний режим і через те, що терміни від отримання травми до кваліфікованої допомоги збільшилися. Відповідно, результати лікування таких пацієнтів гірші, ніж могли би бути».
Сергій після ампутації обох стоп у максимально бадьорому настрої, наскільки це можливо після того, що він пережив. Він каже: те, що зміг вибратися — справжнє диво і щастя. Останні тижні на позиції він міг лише лежати.
Ви нікуди не могли ні рухатися, ні йти, треба було, аби за вами приїхала броня?
Не броня, мене виносили на руках.
Скільки вас несли на руках?
Перші метрів 700 це «Скіф» був. Дякую йому. А потім ще четверо, а потім ще троє.
За чергою вас несли?
Ні, це було не в один день. У перший день ми пройшли від нашої позиції десь 700 метрів. Я там переночував. Потім «Скіф» мене дотягнув до іншої ще пів кілометра.
Це ваш побратим?
З яким я знайомий два тижня. Всі хлопці молодці, всім велике дякую.
Скільки загалом вас отак виносили?
Раз, два… суміжники мали мене забрати. Але їхня машина не доїхала, FPV-дрони… і вони не добралися.
Скільки загалом, відколи вирушили — і тут опинилися? Скільки це днів?
Раз, два, три, чотири, п’ять. Це десь із неділю було.
Тиждень десь вибиралися?
Так, десь тиждень.
Говорячи про побратима «Скіфа» та інших хлопців, що залишилися на позиціях на Куп’янщині, Сергій витирає сльози. Каже, вони врятували йому життя, винісши на собі. Попереду в Сергія — тривале лікування, потім реабілітація та протезування.
