У Харківському військовому шпиталі від початку року працюють із пораненими бійцями за допомоги технології VR — віртуальної реальності. Так, це саме ті окуляри й шоломи, які вдягають, аби погратись у стрілялки, бродилки та решту популярних нині ігор.
Медики шпиталю отримали обладнання для такої реабілітації, вигравши грант. І тепер у коридорах, палатах і кімнатах терапії можна зустріти бійця, який годує дракона, переходить прірву, блукає печерою. І все це — для лікування фантомних болів, черепно-мозкових травм, важких контузій, порушень зору, для пацієнтів з інсультами та мінно-вибуховими пораненнями ніг або рук чи щоби пережити важкий травматичний досвід втрати побратимів. У психотерапії VR-технології дають чудові результати. Рушаймо!
Уже давно по сьомій вечора. За вікнами темно, лунає тривога. Ракетна небезпека чутна з вулиці та з рацій військових медиків. У коридорі відділення реабілітації Харківського шпиталю на тренажерах, біговій доріжці та орбітреку займаються двоє пацієнтів. Очільник відділення Іван Дарій розповідає про новітнє обладнання, яке тепер має його команда.
Іван Дарій: «У жовтні 2024 року ми почали співпрацю й взаємодію з Міжнародним інститутом психологічної освіти та Інститутом травмотерапії. Ми з ними спілкувалися про психологічну реабілітацію. Вони розповіли, що є можливість податися на грант щодо VR-обладнання. Це реабілітаційне обладнання фірми Psylaris, завдяки якому ми можемо надавати реабілітаційні послуги у віртуальній реальності.
Ми вирішили податися. Спочатку була велика бентега, бо це голландський грант плюс американська підтримка. Плюс від України такі вагомі люди, і ми турбувалися, щоб їх не підвести. Бо подамося на цей грант, нам дадуть оснащення, і ми їх підведемо. Але вирішили командою, що треба рухатися вперед, застосовувати новітні технології.
Це в жовтні 2024-го подалися, а в листопаді 2025-го отримали все необхідне оснащення. Грант видали на суму оснащення понад пів мільйона євро. І саме в наш госпіталь, у наше відділення було поставлено VR-реабілітаційної апаратури більше ніж на 100 тисяч євро.
І з цим арсеналом ми розпочали діяльність. Колеги їздили до Києва, де навчалися в голландців, приїхали, ми почали це застосовувати. Із грудня-січня дотепер 57 пацієнтів пройшло реабілітацію із оснащенням з віртуальною реальністю».
На біговій доріжці — чоловік віком приблизно 50 років. Він говорить англійською з помітним британським акцентом. Це доброволець з Британії на ім’я Ендрю. У Харківському шпиталі він опинився після важкого поранення.
Працює із цим пацієнтом фізичний терапевт Кирило Євтушенко:
«Сьогодні ми починаємо заняття з VR-терапії. Ми використовуємо нові шоломи, вони дуже допомагають у роботі фізичних терапевтів. Ми допомагаємо із травмами нижніх кінцівок, коли треба відпрацювати ходу і моторний контроль, коли людина не бачить, куди ступає. Їй треба адаптуватися до вестибулярних порушень, аби чутливість покращувалася для просування в просторі. Так само ми працюємо з ураженнями центральної нервової системи, із вибуховими й черепно-мозковими травмами.
Коли пацієнт перебуває у віртуальній реальності, йому потрібно розуміти своє положення в просторі, тренувати увагу, концентрацію та вестибулярну систему. Тож сьогодні ми спробуємо попрацювати в комбінації з біговою доріжкою для покращення адаптації, тому що це подвійна задача. Тож сьогодні спробуємо і з акубаротравмою попрацювати, і з травмами нижніх кінцівок.
Пацієнт має вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, внаслідок є порушення зору, тобто тут ми додатково ще тренуєм зір. У цьому занятті сутність вправи — щоб ми в окулярах йшли по біговій доріжці. Для симуляції, ніби ми йдемо і роздивляємося щось вулицею, ми запустили вправу під назвою “Шахтар”.
Пацієнт іде біговою доріжкою, а в окулярах у нього йде картинка: ніби він їздить печерою та роздивляється на стінах мінерали. Загалом це схоже на задачу, яку ми робимо щодня, але для нас вона здається буденною. Для пацієнтів з акубаротравмою це доволі важко.
Ми працюємо за схожою методикою роботи з наслідками гострого порушення кровообігу в головному мозку. Ми страхуємо так, що коли пацієнт оступиться, він сам міг відновити баланс, продовжити ходу. Тоді він прибире страх і навчиться ловити рівновагу і бути впевненішим у своєму тілі та в положенні у просторі».
Питаємо самого Ендрю, що він відчуває під час заняття. Пацієнт, не знімаючи шолома та продовжуючи крокувати біговою доріжкою, розповідає.
Ендрю: «Спочатку сильно паморочилося в голові, мені було важко зосередитися, наприклад, на телефоні. Але віртуальна реальність змушує працювати мозок, і я відчуваю себе у більшому просторі та краще його сприймаю. Бігова доріжка та віртуальна реальність — гарне поєднання, бо змушує мозок працювати інтенсивніше та покращує координацію».
У кімнаті ерготерапії в цей час інша терапевтка займається з пацієнтом Ігорем. У нього поранення руки. Він сидить за столом в окулярах віртуальної реальності, а в руках тримає два джойстики.
Ігор: «Зараз я розробляю ліву руку, управляю великим кругом, на якому знаходяться кубики. Потрібно зібрати однаковий колір і видалити їх: чим більше видалю, тим більше буде очок. Так розробляється рука, і в кінці вправи показує, наскільки була та чи інша рука рухлива».
Ви мали справу з VR-окулярами раніше?
Ні, тут уперше з ними зіткнувся.
Чи грали у приставку?
Колись у дитинстві, дуже давно. Зараз діти дорослішають, ігри інші. Я теж подорослішав і в інші граю, у стрілялки на комп’ютері. Виводили хлопців трьохсотих, і нас піймала ворожа пташка. Обстріляли скидами, і догнав нас міномет. Один хлопець помер, на жаль, а ми вдвох вийшли. Один тяжкий, у мене поранення руки.
Як відбуваються заняття, пояснює асистентка ерготерапевта відділення реабілітації Харківського військового шпиталю Аліна Кисленко.
«У пацієнта посттравматична нейропатія лівого ліктьового, серединного та променевого нерва. Він до нас поступив два тижні тому. Ми займаємося щодня з VR-окулярами, робимо вправи “чарівний казан”, “блоки” при нейропатіях верхніх кінцівок. Це коли ми не можемо діяти рукою як завжди: не можемо повністю зігнути пальці чи кисть. Ми не можемо використовувати ручку, як було раніше.
Який прогрес ви бачите завдяки VR-технологіям із вашим пацієнтом?
В окулярах він бачить картинку, а в нього є пульти, якими він користується. Треба натискати на кнопочки, задіювати пальці. Потрібно вивертати та підіймати ручку, задіювати передпліччя, плече, кисть. Рука працює повністю так, як він не може розробити її в повсякденні. Тобто робить рухи, які ми зазвичай не робимо».
На біговій доріжці у шоломі віртуальної реальності тим часом вже наступний пацієнт. Звати його Сергій, у нього важке поранення ноги.
Сергію, а що ви зараз бачите? Можете нам описати?
Так, якраз зараз проходжу над вирвою та збираю камінці.
А як ви їх збираєте?
Наводжу в бік камінця, там загоряється круг, і камінець цей падає. Ну і дає очки.
Сергію, можете описати вирву, як це виглядає, на що це схоже — як у кіно?
Так, дуже ефектно. Рейки проходять, стоять на балках високих, унизу там високо.
Скільки метрів униз прірва там, як ви думаєте?
Ну, метрів десять точно.
Страшно?
Ні.
І не таке проходили?
Так, так.
Таку гейміфіковану реабілітацію пацієнти шпиталю спочатку сприймають як розвагу, та це допомагає відволіктися від думок про фронт. Але коли бачать перший результат, розуміють: це не просто гра. Олександр із пораненням ноги та проблемами зі спиною годує дракона. Він пілот «Мавіків».
Розкажіть нам, що ви бачите?
Такі старі будинки, у стилі Китаю.
Пагоди.
Так, і деревця такі красиві, червоні. Дракон червоно-зелений.
На вас рухається?
Біля мене, біля мене.
Уже майже ручний, так?
Угу, приручу вже. Зараз нагодую його.
І часто ви так граєте?
Два-три рази на день.
І що, відчуваєте якийсь ефект?
Ну, звісно, відчуваю.
Який? Що стало краще?
Рухливість стала більша.
Сашо, розкажіть, будь ласка, як ви отримали травми чи поранення? Що лікуєте?
Травма ноги в мене. Три кульові в ногу було.
Три кульові?
Так. Давайте я покажу. Ось, зараз окуляри зніму. Ось тут одна зайшла, тут друга торчала, а третя — під коліном, перебила вену. Робота в мене така, що в розвідці завжди треба було бігати. І на собі, і з собою велику вагу тягати. І спина теж пішла.
Але справжнім проривом VR-технології вважають у психотерапії. Ми просимося до кабінету психологині відділення реабілітації Дарини Половенко. Вона працює з пацієнтом. Він надягає шолом віртуальної реальності, всідається в м’яке крісло. Із динаміків шолома лунають команди: «Уяви собі місце, де ти був або хотів би побувати: таке, що викликає відчуття спокою чи безпеки».
Дарина прийшла до шпиталю волонтеркою ще в перші дні вторгнення, проходила тут практику, поки вчилася, а тепер працює психологинею.
Розкажіть, будь ласка, поки пацієнт продовжує: що зараз відбувається, що він бачить, і для чого це?
Ми починаємо із вправи «Безпечне місце», аби пацієнт стабілізувався. Ми не можемо перейти до переопрацювання травматичного досвіду без того, як він стабілізується. Він концентрується, і ми починаємо рухи очей, аби зафіксуватися на цьому.
Для чого це? У майбутньому, коли опрацьовуватимемо травматичний досвід, якщо пацієнту некомфортно, він може повернутися до «безпечного місця» та стабілізуватися. Надалі саме з VR-окулярами пропонується взяти травматичний досвід. Загалом пацієнт концентрується на цій події. Згодом йому пропонується слідкувати за кулькою, аби почалося перепрацювання травматичної події.
Як це працює на рівні мозку? Чому це слідкування ліворуч-праворуч очима допомагає боротися з травматичним досвідом?
Ми допомагаємо психіці зрушити з місця травматичну подію. Найчастіше у бійців є ПТСР. Вони бачать смерті, переживають втрати тощо. Що ми робимо? За допомогою рухів очей рухаємо спогад: вони в ньому застрягають, а ми, скажімо так, перегортаємо сторінку. Ми створюємо нові нейронні зв’язки, аби пацієнт легше сприймав травматичний досвід.
За два місяці роботи з окулярами віртуальної реальності реабілітацію в Харківському шпиталі вже пройшли 60 пацієнтів. Про результати розповідає начальник відділення реабілітації та інтервенційної нейрорадіології Харківського шпиталю Іван Дарій.
Які були найкращі результати, що вас самих здивували, і ви подумали вперше: «Вау! VR працює!»
Найкращі показники були в пацієнтів, які були мотивованими до одужання. Чому? Який головний плюс VR-обладнання та VR-реабілітації? Кожному пацієнту ми надаємо мінімум три години реабілітаційної допомоги. І чим більше, тим буде краще.
Перше заняття проводиться зі спеціалістом, а далі пацієнти можуть його брати вранці, в обід і ввечері, до палати із собою. Таким чином у нас вже не три години інтенсивної реабілітації, а вона збільшується до чотирьох, до п’яти, до шести. І при цьому спеціалісти в цьому не задіяні, пацієнти самі.
Найбільш цікаві випадки — коли поєднувалася традиційна реабілітація, фізична терапія, ерготерапія та VR. Ви бачили, як наш спеціаліст займається з пацієнтом на біговій доріжці. У пацієнта після вибухової травми є зорові порушення, є вестибулярні порушення. Його ставлять на бігову доріжку, він виконує завдання без окулярів. А коли нормально вже виконує, одягають VR-окуляри. Завдання підсилюється та ускладнюється у два, у три рази.
Найкращі показники ми побачили при вибухових травмах, післятравматичних нейропатіях, і при психотерапії також бачили трансформацію пацієнтів. Найкращі результати — коли молодий вік, висока мотивація пацієнта й відсутність вогнищевих змін головного мозку.
