10 березня в Україні відзначають День Державного гімну. Саме цього дня у 1865 році у Перемишлі вперше публічно виконали пісню «Ще не вмерла України і слава, і воля», яка згодом стала одним із головних символів української державності.
Слова майбутнього гімну написав український етнограф і поет Павло Чубинський. Восени 1862 року його вірш швидко поширився серед української інтелігенції та студентства. Незабаром текст потрапив до Галичини, де на нього звернув увагу композитор і священник Михайло Вербицький. Саме він написав музику, яка і зробила пісню відомою.
10 березня 1865 року твір уперше виконали публічно під час концерту в Перемишлі. Відтоді пісня почала поширюватися серед українців і поступово стала символом національного руху.
На початку ХХ століття «Ще не вмерла України» вже сприймали як неофіційний гімн. Після проголошення Української Народної Республіки її виконували під час державних урочистостей і громадських подій.
У радянський період пісня була фактично заборонена, але її продовжували співати українці в еміграції та учасники національного руху.
Після проголошення незалежності України у 1991 році «Ще не вмерла України» знову почали виконувати як державний гімн. У 1992 році Верховна Рада затвердила музику Михайла Вербицького як мелодію гімну, а у 2003 році парламент ухвалив закон, який офіційно закріпив слова і музику державного гімну України.
Сьогодні ці слова знають мільйони людей. Гімн звучить на державних церемоніях, спортивних змаганнях, під час важливих подій і хвилин єдності.
Після початку повномасштабної війни росії проти України у 2022 році гімн набув ще глибшого значення. Його співали на площах міст, у бомбосховищах, на фронті й під час міжнародних акцій підтримки України. Для багатьох українців ці слова стали символом стійкості, боротьби та віри у майбутнє.
І сьогодні, як і понад півтора століття тому, рядки «Ще не вмерла України і слава, і воля» звучать як нагадування про те, що країна продовжує жити і боротися.
