27 січня у світі вшановують пам’ять жертв Голокосту — одного з наймасштабніших злочинів в історії людства. Цього дня у 1945 році війська 1-го Українського фронту звільнили нацистський табір смерті Аушвіц-Біркенау, в якому загинули більше мільйона людей, переважно євреїв.
За офіційними даними, за роки Другої світової війни нацистською Німеччиною та її союзниками були знищені приблизно шість мільйонів євреїв. Серед жертв також були роми, люди з інвалідністю, військовополонені, представники ЛГБТ-спільноти та інші групи, яких нацистський режим вважав «небажаними» чи «неповноцінними».
Для України ця трагедія має особливий вимір: частина злочинів Голокосту відбувалася на її території.
Голокост в Україні: «смерть від куль»
За різними підрахунками істориків, під час Голокосту на території України загинули приблизно 1,5 мільйона євреїв, майже чверть усіх жертв. У Західній Європі нацисти влаштовували табори смерті, в Україні та інших країнах Східної Європи Голокост мав форму масових розстрілів. Дослідники називають це явище «Голокостом від куль».
Людей зганяли до ярів на околицях міст і селищ і вбивали на місці. Злочини відбувалися на всій окупованій території: у Києві, Харкові, Кам’янці-Подільському, Рівному, Одесі та інших містах і селах. Найвідомішим символом Голокосту в Україні є Бабин Яр у Києві, де у вересні 1941 року за два дні розстріляли понад 33 тисячі євреїв.
Харків: пам’ять Дробицького Яру
Харків був окупований нацистськими військами з жовтня 1941 року до серпня 1943-го. За цей час єврейська громада міста була знищена майже повністю. Головним місцем масових убивств на Харківщині став Дробицький Яр — балка на околиці Харкова. Саме сюди взимку 41–42 років зганяли євреїв з усієї області. До місця страти людей змушували йти пішки в мороз, багато хто помирав ще дорогою.
У Дробицькому Яру було вбито від 16 до 20 тисяч людей, серед них — жінки, діти, літні люди. Розстріли відбувалися системно впродовж кількох місяців.
Нині на місці трагедії розташований Меморіал жертвам Голокосту «Дробицький Яр». Попри війну, Харків продовжує вшановувати пам’ять убитих як нагадування: до чого призводять ненависть, дегуманізація та злочинні ідеології.
Спроба зрозуміти корінь зла
Після завершення Другої світової війни людство намагалося відповісти на питання: як масове знищення мільйонів людей стало можливим у центрі цивілізованої Європи. Голокост змусив світ переглянути уявлення про відповідальність держав, роль пропаганди та небезпеку мовчазної згоди суспільства.
На Нюрнберзькому процесі, міжнародному суді над керівниками нацистської Німеччини, уперше в історії були сформульовані поняття злочинів проти людяності. Масові вбивства цивільного населення були визнані злочинами, які не мають строку давності.
Саме після Нюрнберга світ почав вибудовувати систему міжнародного гуманітарного права. ООН ухвалила Конвенцію про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, напрацювала механізми притягнення до відповідальності за воєнні злочини. Проте сьогодення України показує: урок доведеться вчити знову.
