Зовнішня розвідка — це очі, вуха і мозок нашої держави, люди з холодним розумом і серцем, відданим Україні. Вони здобувають розвіддані на лінії фронта й у глибокому тилу противника, у цифровому просторі та в оточенні ворогів. Вони роблять все можливе і неможливе для свободи і безпеки України.
Повсякденна робота українських розвідників — це поєднання гострого інтелекту, сучасних технологій, стратегічної аналітики та незламної відваги. Сьогодні — їхнє свято! До Дня Служби зовнішньої розвідки України пропонуємо більше дізнатися про їхню непублічну, вкрай важливу працю, що змінює хід війни, історію та долі людей.
Емблема української Служби зовнішньої розвідки — графітово-сірий рівносторонній хрест із розбіжними сторонами, облямований срібними пружками. У центрі хреста — синій круглий медальйон із зображенням «Знака Княжої Держави Володимира Великого». Медальйон має дві срібні пружки, між ними на графітово-сірому тлі міститься напис по колу:
Цей давньоримський принцип наголошує на силі правди та стверджує, що правда завжди здобуває перемогу над будь-якими перешкодами, брехнею та маніпуляціями. СЗРУ використовує вислів Omnia vincit veritas, «Істина перемагає все» як девіз, розміщує його на шевронах, символіці, пам'ятних монетах, підкреслює важливість правди та розкриття таємниць.
Під час національно-визвольної війни українського народу за незалежність у 1648–1654 роках козацька розвідка Богдана Хмельницького була однією з найефективніших у тогочасній Європі. «Очима й вухами» Хмельницького став цей полковник, господарник, розвідник, дипломат. Він займався розбиранням перехоплених листів, перевіркою різноманітних чуток, засиланням у стан супротивника шпигунів. Як його звали?
Лаврін Капуста перебував у Запорозькій Січі, у 1648 році брав участь у повстанні реєстрових козаків, згодом у Жовтоводській, Корсунській, Пилявецькій битвах. Богдан Хмельницький довіряв йому, призначав очільником посольств у москву та до Стамбула. Лаврін Капуста неодноразово убезпечив гетьмана від підступних намірів ворогів отруїти або вбити Хмельницького. За легендою, він забрав тіло Богдана з Іллінської церкви у Суботові та перепоховав у печері біля Чигирина, аби над ним ніхто не міг поглумитися.
У листопаді 2018 року президент Петро Порошенко затвердив 24 січня Днем зовнішньої розвідки України. Обраний для свята день — символічний, адже 24 січня:
Саме 24 січня 1919 року в Українській Народній Республіці був створений перший підрозділ загальнодержавної розвідки. З цього дня почав функціонувати відділ закордонної інформації. Його мета — розвідувальна робота щодо активно діючих проти УНР ворогів і країн-супротивниць.
Життя українського шляхтича Юрія-Франца Кульчицького оповите легендами. Він козакував у Запорізькій Січі, шпигував для європейських монархів, бував у османському полоні, а згодом його розвідницька звитяга врятувала Відень від військ Оттоманської Порти. А ще Кульчицький відомий як автор рецепту кави по-віденськи. Його заклад у Відні мав назву:
За спасіння Відня Кульчицький замість привілеїв і золота попросив собі захоплені у турків мішки із сіро-зеленими зернами. Кульчицький ще в Туреччині призвичаївся до кави і відкрив першу кав'ярню у Відні. Він додав у каву цукру й молока, і смак припав європейцям до душі. Відтак кав'ярня «Під синьою пляшкою» стала улюбленим місцем відпочинку віденців. Кульчицький організував у місті спеціальні курси приготування кави. Відважному розвіднику встановлений пам'ятник, присвячена мозаїка, його іменем названа вулиця у Відні.
Марія Фортус, легендарна розвідниця родом із Херсонщини, пережила карколомні пригоди за життя. Вгадаєте, які реальні? Можна обрати декілька варіантів:
Це лише невеликий перелік яскравого життя Марії Олександрівни Фортус, партизанки, диверсантки, учасниці трьох воєн. Її розвідницька робота заслуговує на втілення у фільмах і книжках. Ось ще епізод: Марія була учасницею Громадянської війни в Іспанії (1936–1939), брала участь у боях. Нею була спланована і виконана операція з наведення республіканських бомбардувальників на аеродром заколотників біля іспанського міста Леон. Було знищено 40 літаків супротивника — тодішня «Павутина»!
Служба зовнішньої розвідки України діє в інтересах Украı̈ни в усіх сферах. Зокрема повертає на Батьківщину культурні цінності, викрадені під час Другої світової війни та після розпочатого росією повномасштабного вторгнення. Торік СЗРУ повернула наш рідкісний стародрук:
Завдяки складній тривалій операції СЗРУ унікальну релігійну пам'ятку «Требник» 1844 року з маргіналією (автографом) митрополита Андрія Шептицького вдалося повернути в Україну. «Требник» втратили під час Другої світової війни, коли храм пограбували. На сторінках зберігся напис: «Предложено вь время каноничной визитаціи 1902 года, дня 10 мая месяца в селі Костенів» і підпис: Андрей Шептицький. Стародрук — цінний зразок друкарського мистецтва і пам'ятка духовного життя громади.
Який український гетьман використовував шифри у листуванні, аби вводити в оману супротивників?
Пилип Орлик використовував передове на той час шифрування, щоби його листування зі шведським королем Карлом ХІІ не перехопила агентура Петра І. Листи написані латиною, вирази межували із групами цифр. Шифр належав не до класу шифрів простої заміни, широко вживаним у ті часи, а був алфавітним кодом обсягом до 500 шифрованих величин. Орликові шифри у 1990-х роках удалося знайти у шведських архівах. Криптоаналітики СБУ їх розшифрували.
Анатолія Бароніна колеги називали «легендою», а німецький журнал «Штерн» у 1970-ті роки — «видатним майстром шпигунства». Під час роботи в Нігерії в 1970-х роках під час небезпечної місії Баронін першим здобув для досліджень і виготовлення ліків вірус страшної хвороби, в якій навіть підозрювали біологічну зброю. Це була:
Анатолій Вікторович Баронін — легендарна особистість нашої зовнішньої розвідки. Він працював у складних умовах на африканському континенті. У 1970 році повідомлення про страшну епідемію, що охопила селище Ласса в Нігерії, облетіло світ. За лічені години від невідомої хвороби, схожої на тиф, там вимерло все населення. У пресі з'явилися припущення про випробування бактеріологічної зброї. Потрібні були зразки зараженої крові для створення антивірусних препаратів. Баронін, ризикуючи життям, у стислі терміни здобув інформацію про епідемію та зразки зараженої крові. Після розвалу срср він працював професором Інституту Служби зовнішньої розвідки України, виховував і навчав молодь.
Для успішного ведення бойових дій розвіддані критично важливі. Завдяки їм Сили оборони мають можливість спостерігати за переміщеннями росян. Партнери надають українському війську розвідувальну інформацію для планування ударних операцій та оборони. Нині головною постачальницею розвідданих є ця країна:
Нещодавно президент Франції Еммануель Макрон заявив, що Франція стала головним постачальником розвідданих для України, забезпечуючи дві третини інформації та замінивши США. Ще рік тому Україна переважно залежала від американської розвідки. Також розвіддані поставляють нам Німеччина, Британія, Італія, Фінляндія. Завдяки супутникам і розширеному доступу до розвідницької інформації українські військові можуть швидше оцінювати зміни на місцевості та ухвалювати точніші рішення.
В українських розвідницьких службах різних часів завжди ефективно працювали жінки. Їх залучали до роботи за кордоном, для агентурних дій, для збору інформації. Нині жінки часто працюють в аналітичних підрозділах, у підрозділах забезпечення. А після початку повномасштабного вторгнення росії українська розвідниця, бойчиня Другої світової війни, звернулася до військкомату та попросилася у снайперки. Зі зброєю в руках захищати Україну від загарбників хотіла:
Вінничанці Ользі Твердохлєбовій було 16, коли почалася Друга світова. Вона додала собі два роки в документи, аби вступити до училища зв'язку й стати розвідницею. Ольга працювала в тилу німців, розшукала замаскований під госпіталь завод із підземним виробництвом фаустпатронів. Після п'яти завдань на території Польщі, контузії та двох поранень Перемогу дівчина зустріла у Берліні біля Бранденбурзьких воріт і розписалася на них. Розвідниця дожила до наших днів, просилася на фронт і казала, що мріє вдруге за життя почути жадану звістку про Перемогу. На жаль, не судилося: 24 березня 2025 року Ольга Іванівна відійшла в засвіти.
Операції зовнішньої розвідки майже невідомі широкому загалу. Більшість не будуть оприлюднені ніколи, а про деякі ми дізнаємося через деякий час. Ось ці успішні дії розвідники СРЗУ жартівливо називають «Операція СМЕРП!». Що вони зробили?
«Операція СМЕРП!», «Смерть піратам!» — жартівлива назва складної відповідальної роботи українських розвідників. Лише впродовж 2002–2009 років було зафіксовано понад 20 нападів піратів на судна, до екіпажів яких входили наші громадяни. І лише розвідка змогла застосувати гласні й негласні сили й засоби. СЗРУ подбала про успішні переговори, захист життя і здоров'я екіпажу, роботу систем життєзабезпечення суден.
Спробуйте також розгадати військові хитрощі з різних країн.
