Це реклама
У сучасному світі нафтохімічна продукція присутня всюди — від одягу та смартфонів до сонячних панелей і електромобілів. Сьогодні на нафтохімічну продукцію припадає близько 12% світового споживання нафти, і ця частка стрімко зростає. За прогнозами, до 2050 року нафтохімія забезпечуватиме майже половину приросту глобального попиту на нафту. Найбільший внесок у це зростання робить виробництво пластику — матеріалу, що може привести світ до екологічної катастрофи.
Нафтохімія стає ключовим напрямом у нафтопереробці
Світова економіка дедалі більше залежить від пластмас. Між 2000 і 2019 роками щорічне виробництво пластику подвоїлося — до 460 млн тонн. Водночас кількість пластикових відходів зросла більш ніж удвічі — з 156 млн тонн до 353 млн тонн, з яких лише 9% було перероблено.
Найбільший внесок у цю кризу робить вузьке коло транснаціональних компаній. Лише 20 підприємств виробляють понад половину всього одноразового пластику у світі. Серед лідерів — ExxonMobil, Dow, Sinopec, Saudi Aramco, INEOS та інші нафтохімічні гіганти. Вони використовують нафту й газ як сировину, сприяючи як викидам парникових газів, так і забрудненню довкілля. А найбільшим експортером нафти і газу в світі є росія. І деякі з цих компаній або мають російські активи, або закуповують сировину у країни-агресорки. Наприклад, Sinopec — один із найбільших китайських нафтохімічних гігантів — активно співпрацює з російськими постачальниками нафти та газу. Такий зв’язок лише підсилює залежність світової нафтохімії від російських енергоресурсів.
Сьогодні США та Європа споживають у 20 разів більше пластику, ніж Індія чи Індонезія. Це свідчить про потенційно значне зростання глобального попиту в майбутньому, коли ці країни наблизяться до рівня споживання розвинених економік.
Очікується, що вже до 2030 року понад третина приросту попиту на нафту буде пов’язана саме з нафтохімічною продукцією — більше, ніж авіація чи судноплавство. А до 2050 року ця частка сягне майже 50%. Крім того, галузь також споживатиме дедалі більше природного газу.
Пластикові гіганти збільшують виробництво всупереч обіцянкам
За даними Greenpeace UK, лише з листопада 2022 року 7 нафтохімічних компаній (зокрема Dow, ExxonMobil, Shell, INEOS) виробили стільки пластику, що ним можна було б заповнити понад 6 млн сміттєвозів. За цей час їхні потужності з виробництва нового пластику зросли на 1,4 млн тонн. А деякі компанії, як-от INEOS, збільшили виробництво більш ніж на 20%.
І це попри те, що у 2019 році гіганти нафтохімії намагалися створити враження боротьби з пластиковою кризою. ExxonMobil, Shell, Dow та ChevronPhillips — створили Альянс за ліквідацію пластикових відходів (AEPW). Вони пообіцяли зменшити кількість пластикових відходів на 15 млн тонн за 5 років. Проте до кінця 2023 року цю обіцянку визнали «занадто амбітною» й скасували. За цей період учасники Альянсу виробили 132 млн тонн пластику, зібравши лише 118 тис. тонн, більшість із яких була спалена або перетворена на паливо — тобто не перероблена. Ці цифри, ймовірно, занижені, адже охоплюють лише два типи пластику: поліетилен (пляшки, пакети) і поліпропілен (паковання). Інші види, наприклад полістирол, не враховано. А витік PR-документів, оприлюднений Greenpeace Unearthed і The Guardian, свідчить, що справжньою метою Альянсу було відволікання уваги від законодавчих ініціатив, які могли обмежити або заборонити певні види пластику.
Як стримати екологічну загрозу від нафтохімії?
Нафтохімічним компаніям необхідно терміново переходити на більш екологічні методи виробництва. Переробка та циркулярна економіка — ключові напрями, що дозволяють значно зменшити обсяги виробництва нового пластику. Вони передбачають розвиток технологій хімічної та механічної переробки пластмас, що дозволяє повторно використовувати матеріали замість виготовлення нових. Важливо також створювати ефективні системи збору та переробки пластикових відходів, які зменшують потребу в первинному пластику. Одним із дієвих інструментів у цьому напрямі є депозитно-поворотні системи, що дозволяють повертати та повторно використовувати тару, зменшуючи кількість одноразового пластику в обігу. Водночас необхідні законодавчі ініціативи, які обмежують використання одноразового пластикового паковання, посуду та тари, і стимулюють перехід до багаторазових. Однією з таких альтернатив є скляні пляшки, які можна мити й використовувати повторно до 50 разів.
Сьогодні нафтохімія є ключовим фактором зростання світового попиту на нафту, що значно посилює екологічні ризики та загострює кліматичну кризу. Виробництво пластику концентрується в руках обмеженого кола великих корпорацій, які не виконують свої обіцянки про зменшення пластикових відходів, а лише створюють сумнівні альянси, щоб відволікти увагу від необхідних законодавчих обмежень.
Без рішучих заходів — дієвого контролю за діяльністю нафтохімічних компаній, інвестицій у циркулярну економіку, розвиток технологій переробки і активної державної політики — світова пластикова криза тільки посилиться. Лише комплексний підхід із залученням урядів, бізнесу та громадськості може зменшити екологічні загрози і зберегти довкілля.
Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «Вступаємо в ЄС разом». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду «Відродження».
