День захисників і захисниць відзначається 1 жовтня, але ця дата і її сприйняття пов’язані з історичними, культурними та політичними змінами, які відбувалися з Україною і суспільством. Про еволюцію цього свята ми поговорили з Євгеном Захарченком, кандидатом історичних наук і доцентом кафедри історії України Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.
23 лютого: радянський міф і пропаганда
Історія 23 лютого сягає 1922 року, коли в радянському союзі запровадили День робітничо-селянської червоної армії. Як зазначає Євген Захарченко, ця дата пов’язана з міфологізованою «перемогою» над німецькими військами під Псковом у 1918 році. Попри сумніви істориків у реальності цієї перемоги, радянська пропаганда перетворила її на символ мілітарної сили. З часом свято еволюціонувало: спочатку присвячене армії, пізніше — флоту, а після Другої світової війни — загалом «захисникам Вітчизни». В Україні після незалежності 1991 року дата зберігалася за інерцією.
«Радянська пропаганда була надзвичайно ефективною. Про День захисника Вітчизни говорили всюди: від дитячих садків до дорослого життя. Людина постійно перебувала в середовищі ідеологічних маркерів – через освіту, піонерські організації, комсомол. І цей день був важливою частиною цієї ідеологічної системи. Процеси сприйняття, розуміння тривають довше, ніж політичні зміни. Відповідно, за цією інерцією, пострадянські політичні еліти ще не були готові уявляти військову тему в якийсь інший спосіб», — констатує пан Євген.
Лише після Революції Гідності 2014 року почався активний відрив від радянських традицій, що призвело до скасування 23 лютого як офіційного свята.
14 жовтня 2014 року: багатошаровий символізм
У 2014 році, на тлі російської агресії в Криму та на Донбасі, Президентським указом запровадили День захисника України 14 жовтня. Ця дата, за словами Захарченка, має «багатошарову специфіку»: поєднує День Покрови Пресвятої Богородиці, День українського козацтва та День створення Української повстанської армії (УПА).
«Покрова як символічний образ Діви Марії, яка має покров і тим самим захищає бідних і убогих, дітей, сиріт, жінок і воїнів, зокрема, під час різноманітних катастрофічних подій, лихоліття, під час війни. Поступово, коли викристалізовувалося козацтво як окремий соціальний стан, цей культ Покрови Пресвятої Богородиці, який і так був досить популярний на українських землях в умовах православного християнства, ставав усе ближчим і, можна сказати, центральним у козацтві. Різноманітні історичні описи Запорізької Січі завжди містять спогади про те, що там існувала церква Покрови Пресвятої Богородиці», — зазначає Євген Захарченко.
Козацтво – УПА – ЗСУ
14 жовтня 1942 року вважається і днем створення Української повстанської армії. Вояки УПА, борючись проти нацистів і радянських окупантів, апелювали до козацької спадщини як символу захисту рідної землі. Це створювало «історичний ланцюжок»: від козаків до УПА, а з 2014 року — до сучасних Збройних сил України. Захарченко називає це «логічною структурованою лінією», що допомагала конструювати національну ідентичність під час війни.
Ця зміна була частиною декомунізації: відмова від радянських свят на користь власних традицій. Як зазначає історик, агресія Росії 2014 року мала зворотний ефект – прискорила переосмислення спадщини.
Вторгнення радикалізувало суспільство, посиливши значення свята. Воно стало не формальним, а щирим днем вдячності. Захарченко зазначає зсув фокусу на нові меморіальні дати: пам’яті Іловайська, загиблих дітей тощо. Свято сприяє згуртуванню, але канон святкування ще формується – через соціальні мережі, ініціативи ветеранів і громадських організацій.
День не тільки захисників: гендерна рівність
Спочатку свято сприймалося як «чоловічий день», подібно до радянського 23 лютого, що перетворилося на «день шкарпеток». Однак у 2021 році його перейменували на День захисників і захисниць, визнаючи внесок жінок. Захарченко пояснює це змінами в суспільстві: поширенням ідей гендерної рівності, участю жінок у Революції Гідності та війні.
Історик попереджає про ризик: жіночі історії можуть розчинитися в патріархальних наративах. Щоб уникнути цього, медіа та суспільство мусять забезпечувати баланс голосів.
1 жовтня: календарна реформа
З 2023 року, через перехід Православної церкви України на новоюліанський календар, Покрова Пресвятої Богородиці відзначається 1 жовтня. Відповідно, День захисників і захисниць пересунули на цю дату, зберігаючи історичний зв’язок з Покровою, козацтвом і УПА.
Трансформація Дня захисників і захисниць ілюструє шлях України до власної ідентичності: від радянського спадку через історичні апеляції до сучасного вшанування. Як підкреслює Захарченко, це не лише відрив від минулого, а конструювання майбутнього, де героїзм, рівність і пам’ять об’єднують націю.
У 2025 році, на тлі триваючої війни, свято набуває ще більшої актуальності, нагадуючи про ціну свободи. Й уникнення вихолощення дати, як у радянські часи, — ключ до стійкості.
