У війську — з перших днів повномасштабного вторгнення. Кулеметник, який згодом став оператором БпЛА, пройшов виснажливі оборонні бої на Харківщині та Слобожанський контрнаступ. Один з тих добровольців, що стояли біля витоків стрілецької роти «Ахіллес», яка нині масштабувалася до 429 окремого полку безпілотних систем. Так можна коротко окреслити бойовий шлях офіцера з позивним «Боксер», що є командиром роти ударних безпілотних комплексів полку «Ахіллес» та передає свій досвід новому поколінню воїнів, які готові нищити ворога з пультом у руках.
Він розповідає про власний бойовий досвід, про потребу в добровольцях і про переваги, які отримує молодь, що долучається до війська в якості фахівців безпілотних систем.
Спортивний досвід — допомагає витримувати всі навантаження га фронті
Андрій у цивільному житті захоплювався боксом, віддавав цій справі весь вільний час.
«Дуже хотілося взяти участь в чемпіонаті Києва. Інтенсивно готувався, але свої корективи внесла війна», — починає він свою розповідь.
Коли у 2022-му російські загарбники намагалися захопити Київ, Андрій записався до одного з батальйонів столичної Тероборони. І, без зайвих роздумів, узяв собі позивний «Боксер».
Відтоді й дотепер, спортивний досвід допомагає йому зберігати фізичну форму за будь-яких умов та витримувати всі навантаження в зоні бойових дій, зізнається «Боксер»:
«Пригадую, як мені вперше видали кулемет і боєкомплект у 250 набоїв. Попри свої не дуже великі габарити, я зміг носити це все на собі. І не жалівся ніколи, не казав, що мені важко…»
У бойовій роботі піхотинця чимало важить «спортивний характер». І особливо — такий аспект, як командний дух, ділиться своїм досвідом боєць. Він пригадує свої перші бої, в яких з кулемета прикривав побратимів.
«Лінія основних укріплень була метрів за 500 від мене, — пригадує «Боксер». — І коли ти розумієш, яку користь приносиш своїй піхоті, коли відчуваєш, як вона розраховує на твоє вогневе прикриття, то ти не можеш давати задню! Тільки вперед, працювати і нищити ворога, бо в іншому разі він знищить нас».
«Мені казали: “Ти ж маленький, як ти будеш з кулеметом бігати?”»
Після оборони Києва батальйон ТрО, до якого входила стрілецька рота «Ахіллес», перекидають на Харківщину. Її перші позиційні бої на Сході були непростими, але вони стали початком великого шляху зростання для «Боксера», його побратимів та підрозділу «Ахіллес» в цілому.
«Ми несли бойове чергування в селі Базаліївка. Село в низовині, з трьох боків був ворог, який нас нещадно обстрілював з артилерії. Попри це наші хлопці мужньо трималися і виконували завдання».
«Боксер» з побратимами чергували на позиціях, копали бліндажі та облаштовували вогневі точки, і паралельно шукали варіанти, як завдати ворогу максимальних втрат. Один з бійців роти встиг повоювати кулеметником у 2014-15 роках, і охоче ділився досвідом з «Боксером», який лише у 2022-му взяв до рук кулемета.
«Це була хороша, надійна машинка чеського виробництва, калібру 7,62 мм, вона дуже мені сподобалася, — пригадує воїн. — Спершу мені казали: “Та ти ж маленький, як ти будеш з кулеметом бігати?” Для розуміння, в мене зріст 1 м 75 см, вага 70 кілограмів. А кулемет з боєкомплектом плюс моя амуніція сумарно важили приблизно стільки ж… Я відповів: “Все життя займаюся спортом, бігатиму на характері”. Було трохи важко спочатку, але я втягнувся».
«Боксер» починав звичайним солдатом. Але коли в їхній стрілецькій роті з’явилися перші квадрокоптери-«Мавіки», це стало початком тектонічних змін і в його житті, і в долі їхнього підрозділу в цілому.
Перші «скиди» та взяття в полон «Мавіком»
З літа 2022 року стрілецька рота «Ахіллес» дедалі активніше використовувала у бойовій роботі дрони. Тоді набували популярності скиди боєприпасів з «Мавіків», які проріджували штурмові групи росіян. Але основною їхньою функцією були «очі» в небі та коригування вогню, згадує «Боксер» той час:
«В нас добре виходило наводити артилерію на противника, так було знищено багато техніки та особового складу. Ми працювали у взаємодії з артилеристами 92 ОШБр. Пізніше, коли наша рота виконувала завдання на Бахмутському напрямку біля Хромового, працювали також і «скидами». І мабуть, вперше в історії, взяли полоненого за допомогою дрона!»
Коли один з окупантів побачив «Мавік» зі скидом, який рухається до нього, він почав активно жестикулювати, показуючи, що хоче здатися. Наступний «Мавік» приніс йому записку.
«Ми написали «Сдавайся! Иди за дроном!», зіжмакали аркуш і причепили замість скиду. Не знали, чи спрацює, — ділиться спогадами «Боксер». — Але росіянин прочитав і зрозумів, що від нього вимагається. Кілька дронів по черзі вели його до наших позицій (бо треба було міняти акумулятори), це тривало дві години. Подальша доля полоненого склалася шикарно: його прийняли, нагодували… Потім на якомусь відео він дякував нашому екіпажу за збережене життя».
Ефективною бойовою роботою, зокрема знищенням і взяття в полон російських штурмових груп, «Боксер» та його побратими добре зарекомендували себе перед командуванням.
«Ми ніколи не ледарювали: не вилазили з бойових та постійно тренувалися. В деякі дні знищували по 10 загарбників на добу. І, зрештою, нам передали великі «пташки»: нічні бомбери, такі як Vampire, Nemesis, «Кажан»… Ми літали на них у будь-яких умовах, не шукаючи якихось виправдань на кшталт нельотної погоди. Завдавали максимального ураження ворогу і самі тримали удар».
«Боксер» каже, що українські екіпажі «бомберів» — пріоритетна ціль для ворога: на них полюють і російські дронщики, і артилерія противника. Однак боєць та його побратими працювали завзято. Коли «Боксера» підвищили, він став керувати взводом важких ударних безпілотників: відповідав за життя та ефективну бойову роботу трьох десятків бійців.
Рота «Ахіллес» почала масштабуватися: збільшилася до батальйону, а потім і до полку — в рамках ініціативи президента України «Лінія дронів». Взвод «Боксера» тим часом виріс до роти.
«Керівництву сподобалося, як ми працюємо. Тому цієї весни ми стали ротою», — усміхається командир «бомберів».
«Тільки вперед! Але з розумом і холодною головою»
Це слова, які «Боксер» дуже часто повторював своїм бійцям перед бойовими завданнями. І вони стали неформальним девізом та життєвим кредо роти ударних безпілотників.
«Мої хлопці робили дуже багато вильотів за ніч, швидко вчилися та намагалися виконувати бойові задачі за будь-яких умов. Незалежно від погоди, ворожих обстрілів чи інших обставин. Задню не даємо ніколи!» — каже «Боксер».
Які риси характеру потрібні командиру в сучасній війні? «Боксер» називає, на його думку, головні: порядність та вміння завоювати довіру та повагу своїх бійців.
«Командир має показувати бійцям на власному прикладі, що і як має відбуватися. Я і сам був стрільцем, потім пілотом, і тому розумію, як працюють мої екіпажі. Але не люблю говорити за себе: хай хлопці з нашої роти мене оцінюють!»
Навесні 2025 року воїн отримав чергове офіцерське звання. І невдовзі потому — осколкове поранення: вибух ворожого боєприпасу зачепив ногу. У шпиталі командир роти був недовго: повернувся на командний пункт, щойно зміг вправно ходити на милицях.
І сам «Боксер», і половина особового складу його роти, починали як звичайні піхотинці, визнає він:
«В мене в роті служать бійці, яким ми буквально торік скидали з дронів на позиції «гуманітарку»: продукти та інші необхідні речі. Зараз — вони члени екіпажів БпЛА. І тому добре розуміють потреби піхоти, яку вони прикривають і для якої працюють. Нас, як піхотинців, також прикривали свого часу. І тому ми, дякувати Богу та побратимам, досі живі…»
Одна з особливостей полку «Ахіллес» — це мінімальні втрати особового складу. «Боксер» пояснює, що всі командири, маючи бойовий досвід, розуміють всі ризики для своїх підлеглих і намагаються їх мінімізувати.
«Дотримуємося всіх можливих правил безпеки, які можемо забезпечити, — каже він. — Ставлюся до бійців так, як хотілося би, щоб ставилися до мене самого, коли я був стрільцем на позиції».
Масштабування сили і технологій
Російсько-українська війна змінюється внаслідок розвитку технологій. Є чинники, яких не було у 2022-му: зокрема, це FPV-дрони, які вкрай ускладнюють пересування для обох сторін, каже «Боксер».
«Безпілотні системи — це майбутнє, яке вже настало. Але росіяни використовують свою кількісну перевагу, що дає їм змогу, помалу і з великими втратами, але рухатися вперед. Тому наша рота ліквідує їх щодня і щоночі, не даючи закріпитися».
Що можна протиставити кількості «живої сили» росіян? «Боксер» говорить про мотивацію та фаховість українських пілотів «бомберів», які вміють розширювати межі можливого.
«Пам’ятаю одне з наших завдань восени 2023-го: на нашому напрямку підірвалися три танки, які росіяни кинули на штурм. Ворог готувався евакуювати їх для ремонту, і вони би знову проти нас працювали. Ми мали перетворити їх на брухт, але умови були складними: через специфічний рельєф і радіогоризонт ми могли працювали лише з чималої висоти. Однак ми влучили скидами з бомберів: два з трьох танків спалили вщент. Третій, на світанку, добили вже FPV-дрони».
Вночі або в негоду перевагу на полі бою мають важкі бомбери з тепловізійними камерами, у світлу пору доби основною ударною силою стають FPV-дрони, уточнює командир роти БпЛА. Отже, росіяни вже не розраховують, що пройдуть непоміченими вдень або вночі. Вони змінюють тактику: намагаються цілодобово прориватися по одному чи по двоє, залітати на мотоциклах чи навіть на самокатах.
«Ця війна — надовго, бо ворог хоче знищити нас як націю. І єдиний варіант для нас – вкладатися в оборону на всі 100%».
В умовах, коли українські дрони завдають окупантам понад 80% від загальних втрат, полк «Ахіллес» масштабує свій успішний досвід, набираючи і навчаючи нових людей. Однак це не є приводом призупиняти бойову роботу, вважає «Боксер».
«Цей процес доволі складний: приходять нові люди, і водночас в нас збільшується обсяг задач. Але я впевнений в своїх бійцях, які становлять основу роти: вони мають бойовий досвід і можуть навчити інших. Ми у полку «Ахіллес» здатні займатися підготовкою нашого поповнення самостійно. За кілька тижнів новобранці стануть хорошими, ефективними екіпажами бомберів. І продовжать вдосконалюватися під час бойових завдань. Бо навчання не повинне закінчуватися ніколи».
Підрозділи Сухопутних військ потребують мотивованих та навчених воїнів — операторів та членів екіпажів безпілотних комплексів. Причому особливі умови створені саме для молоді, яка готова опановувати новітні технології у війську.
«Контракт 18-24: дрони» — це добровільна служба за контрактом для українців віком від 18 до 24 років, яка триває два роки ( з них принаймні 12 місяців у зоні бойових дій), дозволяє отримати конкурентні виплати, досвід в обороні країни, пільги та соціальні гарантії, яких немає у цивільному житті.Всі подробиці є на сторінці проєкту. Рекрутери супроводжують та допомагають новобранцю на всіх етапах: від підписання контракту до початку проходження служби в обраному підрозділі Сухопутних військ.
