До кінця 2024 року кримінальні провадження щодо полонених і зниклих безвісти людей передавалися з області, у якій родичі звернулися до поліції, до області, де людина зникла. Часто зв’язок між родинами і слідчими втрачався.
Аби запобігти цьому, при управліннях Нацполіції створені Спеціалізовані центри з розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Їхня мета — координація слідчих у регіоні для розшуку зниклих військових і цивільних людей. Окрема увага приділяється підтримці родин, що звернулися за допомогою, і підтриманню комунікації.
У пресцентрі «Накипіло» пройшла пресконференція, куди ми запросили представниць Спеццентру Нацполіції Харківської області. Старший лейтенант Еліна Зінченко, старший слідчий-криміналіст відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров’я особи, і старший лейтенант Діана Даниленко, слідчий цього ж відділу, розповіли, як працює підрозділ та які кроки варто зробити родинам, що шукають рідних.
Який алгоритм пошуку зниклих безвісти?
Після того як родина отримала відомості, що їх близька особа зникла безвісти, потрібно звернутися до поліції із заявою. Слідчий розглядає заяву в порядку статті 214 Кримінального процесуального кодексу України. Розпочинається розслідування кримінального провадження, слідчий збирає всі відомості про безвісти зниклу особу для встановлення її місцезнаходження.
У процесі відбирають зразки біологічного походження, вухального епітелію у близьких кровних родичів. Це роблять, аби призначити судову молекулярну-генетичну експертизу для встановлення ДНК-профілю. Профіль розміщують у Електронному реєстрі генетичної інформації людини.
Якщо родичі перебувають за межами України, першочергово потрібно написати заяву про розшук зниклої людини та направити засобами електронного зв’язку до поліції. Це необов’язково має бути спеціалізований центр у певній області.
Усі слідчі в кожній області України націлені на розшук безвісти зниклих людей та ідентифікацію загиблих. Коли надходить заява, перевіряється: чи вже не відкрите кримінальне провадження за цим фактом. Якщо ні — розпочинається досудове розслідування.
Також рідні можуть написати заяву до Бюро Центрального агентства Міжнародного Комітету Червоного Хреста з розшуку.
Якщо доставляють тіло невідомого загиблого й воно підлягає впізнанню, слідчий пред’являє тіло для впізнання родичам, якщо такі є. Проте більшість тіл, які надходять, особливо при репатріації, перебуває у стані сильних гнилісних змін. Це унеможливлює візуальне впізнання. Тому основним методом встановлення особи є ДНК-дослідження.
При кожному зверненні родичів в них відбирають зразок ДНК. Якщо звернувся родич першої лінії спорідненості — мати, батько, діти — достатньо одного зразка. Якщо немає прямих кровних рідних, установлюються додаткові: брати, сестри.
Коли надходять тіла загиблих, у них відбирають зразки і призначають ДНК-експертизу. Далі всі зразки ДНК-профілів поміщаються до Електронного реєстру, який видає ймовірний збіг. Якщо слідчий отримує збіг, призначається додаткова експертиза. За її результатами можна сказати, чи точно це тіло певної особи. Доступ до Електронного реєстру мають родичі, які звернулись у Спеццентр за попереднім записом.
Поради родинам зниклих безвісти військовослужбовців
Критично важливо тримати постійний зв’язок зі слідчим, який веде справу.
Варто довіряти лише інформації, що надходить від офіційних державних органів.
Не передавайте особисті дані третім особам. Передача анкетних даних, реквізитів банківських карток, іншої конфіденційної інформації є вкрай небезпечною. Це може зробити вас жертвою шахраїв. У випадку перебування людини в полоні ніхто не може передбачити, як це може вплинути на її безпеку чи подальшу долю.
Ніколи не переказуйте кошти за обіцянки внесення до списків на обмін, отримання звістки чи можливість поспілкуватися з рідним. Жодна державна установа, яка займається питаннями зниклих безвісти чи полонених, не вимагає грошей за послуги. Працівники установ розуміють горе сімей, їхня першочергова мета — допомогти.
«Якщо ви стикнулися з невизначеністю щодо місцезнаходження родича-військовослужбовця, є кілька важливих порад. Насамперед, не втрачайте надію: вона інколи залишається єдиною опорою для родини. Є чимало випадків, коли людина, яка вважалася зниклою, знаходиться через тиждень-два: її виявляють у лікарні або ж вона повертається з полону.
Спеціалізовані центри з розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Їхня мета — координація слідчих у регіоні для розшуку зниклих військових і цивільних людей.
Еліна Зінченко
Гарячі лінії Спеццентру: 063-311-35-40 або 093-168-18-51
Цей матеріал створено завдяки заходу в нашому пресцентрі.
Якщо ви хочете провести в нас свою зустріч, пресконференцію, дискусію абощо — напишіть нам у телеграм або на пошту.
