Під час повномасштабного вторгнення актор із Харкова Богдан Синявський волонтерив і допомагав Силам оборони України. На початку 2024 року Богдан і сам став військовим: він долучився до 429-го окремого полку безпілотних систем «Ахіллес».
Як доєднався до Збройних Сил
Весь час, скільки йде повномасштабне вторгнення, думав про це. Та швидко залетів у активну волонтерську двіжуху, і роботи було дуже багато. Запитів ставало все більше. В якийсь момент зрозумів, що вже не можу: треба шукати підрозділ і приєднуватися.
Мені пощастило: я багато спілкувався з військовослужбовцями за волонтерською лінією, було з ким порадитися. Головний критерій — людське ставлення, а що робити — загалом було не надто важливо. Знайомі військові порадили звернути увагу на «Ахіллес».
Про мотивацію долучитися до війська
Ця думка якщо один раз у голові з'являється, то від неї важко відхреститись і втекти. Я людина доросла, при цьому ще молода, здорова. Я можу якимось способом захищати країну, захищати свій дім. Тут швидше треба зрозуміти: а чому я цього не роблю?
Коли вже не залишилося більше відповідей, чому я досі не у війську, вирішив: треба щось робити. Емоційний стан був такий, що складалося враження: «Ти нічого не робиш, а треба». І чим більше співпрацював із військовими, тим більше розумів, що потрібно приєднуватися.
Вибір був насправді невеликий, приблизно три можливі підрозділи, до яких я хотів приєднатися. Мені порадили «Ахіллес», я почитав, подивився: хто це, чим займаються. Майже одразу захотів сюди.
А ще була класна характеристика від знайомих військових, які з ними працювали на полі бою під час Харківського контрнаступу. Вони сказали: «Отакі хлопці, бережуть людей, роблять класні штуки. Як вирішиш приєднуватися, давай тільки туди».
Тоді ще не було прямої мобілізації, наскільки пам'ятаю, або вона була ще не так розповсюджена. «Ахіллес» чим відрізняється від багатьох підрозділів — відповідальним ставленням до людей. Якщо ми пройшли співбесіду, домовилися — то вони вже за мене відповідають. Вони відчувають відповідальність і роблять все, аби ти до них і потрапив. Вони дуже цінують свою репутацію.
Хоча чому вони? Ми! Я вже можу так говорити. Ми не можемо собі дозволити щось пообіцяти людям, які до нас приходять, і не виконати.
Як Богдан змінився у війську
Робота з технологіями, ще і під час війни — це навчання. Воно відбувається постійно, бо швидко все змінюється. Це чудова гімнастика для мозку, я гнучкіше став мислити. Трошечки став спокійнішим. Також я ніколи не стикався з тим, що треба виконувати роль менеджера — а от зараз у Збройних Силах стикнувся.
Хто переважає у сфері БПЛА
Кількісно — важко сказати. Якісно, напевно, наші пілоти переважають. Елементарно, тому що ми почали цим займатись і набувати досвід трошки раніше. Тож за якістю пілотів, за якістю екіпажів — ми переважаємо. За технологіями — насправді, фізику не обманеш. Тому нові технології все одно рано чи пізно стикаються з тим, що далі вже йти не можна.
Я думаю, загалом більш-менш паритет. Але за рахунок того, що якість пілотів, якість розрахунків у нас вища, десь ми переважаємо.
Зараз, мені здається, йде основна боротьба між засобами радіоелектронної боротьби й тим, як ми ці засоби РЕБ обходимо. Грубо кажучи, виглядає так: противник придумує щось, чим він не дає нашим дронам літати, або бачити, або влучати. Ми придумуємо щось, аби обійти цю заваду. Вони далі придумують нове, ми придумуємо нове. Йде ніби така гра: вірус-антивірус.
Думаю, так рухатися буде завжди. З'явилися дрони на оптоволокні, є дрони аналогові, є дрони цифрові. Технологічний прорив саме тут не станеться, бо фізику не обманеш.
Про мирні перемовини
У Збройних Силах України тобі дають задачу, яку треба виконати в будь-якому разі. Від мене залежить певна кількість виконаних задач. Чи впливає інформація про перемовини на виконання задач? Ні, не впливає. Будь-яка інформація, яка є в новинах, ніяк не впливає на виконання моїх задач.
Військові та цивільні, правоохоронні органи, журналісти — всі мають зараз займатися головною проблемою. Головна проблема — це агресор на нашій території. Треба з ним боротися, намагатися його вигнати. Треба обороняти те, що у нас є зараз.
Про забезпечення
Я з переляку набрав якихось речей, штанів, термух. Заходив на початку весни, тож була частина зимових речей і частина весняно-літніх речей. А мені все видали, і я такий: «Нащо я це брав?». Один баул із речами я навіть не повіз на курс базової військової підготовки, відправив у Харків.
Я знаю точно: є дрони, які видає держава, є дрони від волонтерів. «Ахіллес» час від часу відкриває збори на закриття потреб: придбання дронів або комплектуючих до них. У відсотках не можу сказати, бо конкретно я дрони не приймаю. Але радує, що забезпечення в полку працює чудово, дефіцита ми не відчуваємо.
Три речі, на які треба звернути увагу, обираючи підрозділ
Зверніть увагу, що про підрозділ говорить солдатський і сержантський склад. Якщо люди кажуть, що підрозділ поганий, — напевно, немає сенсу туди йти. Так само, коли обираєш компанію, де працювати: варто поговорити з людиною звідти, як там справи.
Друге — потрібно подивитись на результативність підрозділу. Бо все може бути класно, по-людськи, але підрозділ слабкий. Чи хочеш ти бути в комфортних умовах, але у слабкому підрозділі?
Також треба подивитися на керівництво підрозділу. Якщо керівник більш-менш медійний, ти можеш подивитись одне, два, три інтерв'ю та скласти портрет командира: чи розділяєш ти його цінності.
Складаєш ці компоненти: командири, їхні цінності, результати роботи, що про підрозділ говорять солдати — і в тебе є портрет. На його основі зрозумієш, чи хочеш тут служити.
