Це реклама
Невідповідність зросту віковим нормам — не причина для паніки, але завжди — сигнал, який не варто не ігнорувати. Діти ростуть стрибками, і кількамісячна пауза ще не означає патологію. Але якщо батьки помічають, що малюк значно нижчий за однолітків, а взуття не доводиться змінювати щороку — варто звернути на це увагу педіатра. Досвідчені фахівці чекають вас на сторінці https://veselka.clinic/napriamky/pediatriya/.
Причини затримки росту
За симптомом можуть ховатися десятки факторів. У частини дітей це спадкова особливість: батьки невисокі — і зростання відбувається повільніше, але в межах норми. У інших спостерігається так звана конституційна затримка — стан, за якого гормональні показники й загальне здоров’я залишаються в межах норми, але ріст починає активно пришвидшуватись лише в пубертатному періоді.
Але є й інші сценарії:
- приховані хронічні патології — хвороби нирок, печінки, тонкого кишківника;
- ендокринні порушення — дефіцит гормону росту, гіпотиреоз, недостатність наднирників;
- дефіцит харчування — не лише калорій, а й білків, цинку, вітаміну D;
- психосоціальні фактори — хронічний стрес, відсутність емоційного контакту з батьками або нестабільне середовище можуть впливати на вироблення гормонів росту й затримувати фізичний розвиток, навіть за умови достатнього харчування.
Ключове завдання лікаря — своєчасно розпізнати, коли затримка виходить за межі вікових варіантів норми та може свідчити про наявність реальних проблем.
Роль педіатра: не просто зважити і виміряти
Досвідчений педіатр оцінює не тільки абсолютні цифри, а й темпи їх зміни за рік, співвідношення з вагою, статевим розвитком, загальним станом дитини. Залежно від віку нормальними вважаються:
- перший рік життя — +25 см;
- 2–3 роки — +10 см;
- 4–10 років — у середньому по 4–6 см на рік;
- період пубертату — до 10 см за рік.
Важливо також порівняти цифри з таблицями центильних кривих: якщо показники нижче 3-го перцентиля — це вже привід до поглибленого аналізу.
Тривожними дзвіночками для батьків також мають стати декілька факторів:
- за пів року — жодниз змін у зрості;
- малюк значно нижчий за однолітків;
- з’явилась астенія, втрачено апетит, є проблеми зі шкірою, волоссям, часті застуди.
Які дослідження призначають
Базовий діагностичний план може включати:
- аналіз крові — загальний, біохімія, феритин, маркери запалення;
- гормональний профіль — ТТГ, Т4, інсуліноподібний фактор росту (ІФР-1), соматотропін;
- УЗД органів черевної порожнини для виключення хронічної соматики;
- оцінка харчування — щоденник, антропометрія, аналіз вітамінів та мікроелементів.
Якщо після базової перевірки з’являються підозри на конкретну патологію, педіатр скеровує до вузького спеціаліста — ендокринолога, гастроентеролога, генетика, але завжди залишається координатором процесу. Важливо не зволікати: у дитячому віці багато процесів можна скоригувати без складного лікування, якщо діяти вчасно.
