Сьогодні в Україні оголошено день жалоби за загиблими 4 квітня в Кривому Розі. Унаслідок двох атак на місто загинули 19 людей. Удар балістичної ракети відібрав життя у дев‘ятьох дорослих та дев‘ятьох дітей. Ще одна людина загинула через вечірню атаку дронів.
Харківська письменниця Анна Гін написала щемкий текст про цю трагедію. Далі — пряма мова
Сьогодні зранку у Харкові зацвіли абрикоси. Показались з трави перші кульбаби. Я нахилилась зірвати одну для Кіри й побачила на жовтій квітці крихітну божу корівку.
Розплакалася знов.
Тепер, здається, ця червона кумедна комаха буде завжди асоціюватись з маленьким Тимофійчиком. Мати вбитого росіянами малюка розказала, що хлопчик дуже любив божих корівок.
На світлини з Кривого Рогу неможливо дивитись. А треба.
Я б додала, що треба всьому світу, але це немає сенсу. На четвертому році великого геноциду України, вже зрозуміло – світ не здригнеться, не прокинеться, не жахнеться. Не назве злочинця – злочинцем, не стане вимагати справедливого трибуналу.
Нічого не зміниться у світі брехні, жадібності, ідіотизму. Навіть коли російська балістична ракета вчергове влучить у дитячий майданчик. Навіть коли вб’є і покалічить десятки дітей.
Нічого не зміниться там, де немає людяності.
Це не перші українські янголи, яким тепер назавжди три, сім, десять рочків. І так, на жаль не останні.
В такі дні, окрім жаху і болю, в мене є відчуття провини. Не вберегли. Хоча я, як-то кажуть, трохи дотична до наближення Перемоги. В прямому сенсі. Останні пів року я є часткою шаленого волонтерського підрозділу, який робить корисні штуки для фронту. Руками.
Ми нікому не підпорядковуємося, окрім нашого божевільного «командира». І нічого нас не мотивує стирати пальці в кров, окрім люті й жаги справедливості. Про це не можна публічно казати, застерігає «командир». Бо небезпечно. Але що може бути гірше, ніж маленький хлопчик, якому тепер назавжди три рочки? Нічого.
Я хочу, щоб сьогодні кожен спитав себе, що саме він робить для Перемоги. І що ще може зробити. Бо ніхто нам не допоможе руйнувати цю імперію зла.
Вибачте, вийшло пафосно. Це настрій. Божа корівка винувата. Сонечко українською.
Кривий Ріг, Харків з вами.
