Підземну фабрику смерті створили бійці Третьої штурмової бригади в ізюмських лісах на Харківщині. У цій лабораторії армійці власноруч паяють і прокачують ударні дрони, щоб нищити ворога ще ефективніше.
Адже приблизно 70–80 % усіх уражень нині на фронті, як стверджує командир Третьої штурмової Андрій Білецький, — це робота саме безпілотних літальних апаратів.
Бійці з різних підрозділів вирішили об’єднатися і спільно робити те, за чим майбутнє. Кожен із них пройшов свій шлях у піхоті — це обов’язкова умова. По наш новий репортаж ми їдемо під Ізюм — до дронарів ударного взводу Revenge Group 1 механізованого батальйону 3 окремої штурмової бригади.
Ми зустрічаємося з бійцями Revenge Group у лісі. У хлопців тренування: збиватимуть дрони. В окопі з автоматом Калашникова — пілот FPV-дрона на псевдо Астерікс.
«Дуже тяжко підлаштовуватися під погодні умови, під усякі ворожі РЕБи. І пілотування FPV трішки складне. Це не звичайний дрон, як “мавік”. У нього нема стабілізації, він не має різних датчиків. FPV-дроном ти керуєш сам. Ти сам стабілізуєш його. Куди ти повернеш, туди він полетить. “Мавік”, наприклад, ти направив — він стабілізувався. Камера повертається, куди ти хочеш. FPV розшифровується як First Person View, тобто, вигляд від першої особи. Куди дивиться камера, туди й ти дивишся. Щоби повернути вправо, треба весь дрон розвернути. І в цьому вся складність. Це як керувати літаком чи гвинтокрилом», — пояснює військовий.
Разом із Астеріксом збиття дронів відпрацьовує Бьорн.
«Ми робимо так, щоби піхоті було легше. Піхота — топ. Є артилерія, є FPV, але здебільшого, коли ворог доходить до них, то вже вони ведуть бій. Коли артилерія вже не може працювати, є піхота. Але ми стараємося, щоби взагалі ніхто не дійшов до них. Тобто велику роль також відіграємо в цьому», — додає захисник.
Ці тренування зі збиття дронів — тільки мала частина їхньої роботи. Основна частина відбувається у схованому від очей приміщенні — це кілька кімнат, що переходять одна в одну, і в кожній кипить робота. Екскурсію для нас тут проводить Стівен — це позивний командира підрозділу.
«Наш підрозділ — це ударний взвод Revenge Group 1 механізованого батальйону 3 окремої штурмової бригади. Ми перебуваємо в нашій майстерні. Це мозок, або, як дехто говорить, лабораторія смерті. Саме ця кімната — це відділ, де люди займаються прошивками дронів. У нас просто поділено, там — секція пайки», — розповідає Стівен.
За його словами, навчитися прошивати FPV-дрони може будь-хто.
«Тут сидять програмісти. Ми трошки видозмінили, і під наші завдання нам розробили спеціальний софт, тобто ми не користуємося стандартними методами. Для нас це розробили програмісти. Але користуватися цим можемо навчити звичайну людину. У нас є друга частина техвідділу. Тут сидить Дев — техлід. Загалом він відповідальний за весь процес підготовки забезпечення та операційну роботу. А також у нас тут сидить Оса, інженер. Він займається інноваціями та розробками», — роказує командир підрозділу.
Наш техвідділ — це переважно люди, які нещодавно приєдналися до війська. Якщо брати концепцію взводу, то більшість людей, які в нас є, пройшли якраз шлях піхоти. У бойовий екіпаж ми беремо людей тільки через піхоту. А в техвідділ, розуміючи складність і виклики, які перед нами стоять, нам треба людей із технічною компетенцією. Зсередини всіх, кого могли, ми вже забрали. Відповідно, нам треба було залучити людей ззовні.
Серед залучених людей ззовні в нас є багато фахівців, які просто працювали дуже довгий час в IT-конторах. Вони приходять і думають, що прийшли на якийсь певний обсяг роботи, що виконають його — і все. Вони не розуміють, на що це перетворюється потім. Часто ми пояснюємо техвідділу важливість їхньої роботи. Те, що вони тут крутять, потім конвертується у загибель наших ворогів і рятує життя наших людей. Щоб вони не почувалися відірваними від реальності, від екіпажів, щоб вони почувалися частиною цієї машини смерті. Наприклад, був умовний КамАЗ, який віз БК до гармати, яка потім працювала б по наших хлопцях. А техвідділ та інженер, який тут сидить, частиною своєї роботи запобігли тому, щоб ця гармата працювала по наших хлопцях. Він має це усвідомлювати, що його робота потім конвертується у це.
Оса — молодий хлопець у футболці, — сидить за комп’ютером, поки ми говоримо з командиром. За кілька хвилин показує, що встиг зробити за цей час.
«Зараз я змоделював модель бампера на сімку, яка захищатиме пропелер від фізичного втручання або дотику до об’єктів. З такими бамперами можна буде літати в закритих просторах, у тісних приміщеннях без шкоди дрону й зовнішньому середовищу. Наприклад, це можна буде робити в хаті. Це я от буквально за 15 хвилин намалював. Хочу надрукувати й спробувати, як воно працюватиме. », — зазначає розробник.
До військової служби Оса працював інженером-електронщиком в ІТ-компанії.
Стівен веде нас у наступну кімнату. Тут теж сидить кілька хлопців, але вже не за комп’ютерами. Вони збирають дрони.
«Тут у нас 3D-принтери. У нас дуже багато друку. Загалом усі FPV — це скотч, стяжки й 3D-друк. Десь це скидається на колгосп, але так воно починалося і досі функціонує та несе смерть. Це наш основний цех, де хлопці займаються збиранням та заміною певних елементів, саме тут більше механічна робота та пайка. Тут треба більше уважності, щоб добре паяти певні елементи. Бо потім у бойовій роботі певний елемент пайки може відійти. І все — ми втратили борт. Це про важливість усіх процесів, тому що хлопці розуміють, що вони не мають права помилитися. Їхні помилки потім конвертуються у те, що ми можемо втратити борт», — пояснює офіцер.
Іще одне приміщення трохи віддалене від решти кімнат. Це фактично склад боєприпасів.
«Ми використовуємо різні типи. Беремо безпосередньо БК, який може використовувати артилерія, намагатися його переробити, як більшість підрозділів. Потім ми їдемо на полігон тестувати його. На дверях від КамАЗу, від того, що ми можемо влітати, розставляючи якісь щити, дивлячись розліт уламку, на уламковий боєприпас. Наскільки ефективні запальнички, чи можуть вони підпалити бліндаж, спалити техніку й так далі. Методом спроб, під час спілкування з різними підрозділами й пошуку більш дієвого БК для нашого підрозділу. Ми вже самі тестуємо його. Якщо самі щось вигадали, самі йдемо на полігон і тестуємо. Можемо передати цей досвід навіть в інший підрозділ, якщо в нас це працює», — розповідає боєць Revenge Group на псевдо Сапсан.
Війна — це рух. Ми всі починали з піхоти. Після цього ми вже хотіли розвиватися в інших сферах. Ми розуміли, що не можна стояти на місці. Так сталося, що згуртувалася якась група однодумців, людей із бажанням воювати ефективніше й розвиватися. На війні треба бути як змія, під усе підлаштовуватися, на жаль, звиватися, як тільки можеш. Нормально роби — нормально буде. Це наш принцип батальйону, підрозділу.
Те, що цей підрозділ дуже відрізняється від решти, видно відразу: з того, як бійці говорять, як сприймають цю війну і свою роль у ній. Про ідеологічний складник говоримо зі Стівеном, командиром ударного взводу Revenge Group 1 механізованого батальйону 3 окремої штурмової бригади.
«Особливість нашого підрозділу, батальйону та бригади в тому, що ми просто в певний час зібралися на війну. Це всі добровольці, і кожен із них мав класне життя, кожен із них чимось пожертвував; хтось був крутим фахівцем в IT-сфері, хтось — підприємцем і так далі. Але ми розуміємо, що ця війна не якась локальна історія, що вона не тимчасова, що вона триватиме й триватиме, на жаль, довго.
Концепція нашого підрозділу — це помста. Ми всі пройшли шлях від піхотинця до FPV-спеціаліста. В усіх нас є багато загиблих друзів, товаришів. Ми розуміємо, що їхня праця не має бути марною. Ми маємо її нести. А наш FPV — це інструмент цієї помсти. Загалом у перспективі помста дає набагато більше збереженого життя. Люди, які тут працюють, розуміють, що вони не прийшли просто на роботу, що їм не рік відслужити, не півтора, не два місяці, а що вони є частиною цієї загальної концепції. Вони готові тут виконувати свою роботу, хай скільки це буде потрібно», — каже Стівен.
Марія Малєвська: Ви з тих людей, які не скаржаться, що не дають БК, що бракує людей? Ви самі намагаєтеся вирулити із цієї ситуації та шукати можливості. Як вам удається налаштувати мозок, щоб не скаржитися, що в країні корупція, тож, мовляв, чого я воюватиму за неї? Хай ідуть діти депутатів…
Стівен: Ми розуміємо, що на війні ніколи не буде ідеальних умов, що нам усе дадуть, усе буде, що вистачатиме людей. А втім, беручи це до уваги, ми розуміємо, що нам треба розвиватися, зростати й виконувати роботу. Тому що ми, як підрозділ, усі були в піхоті; ми не можемо сказати, що нам чогось не дали, бо від цього залежить життя наших побратимів. Тому що основне, для чого ми працюємо, — це збереження життя нашої піхоти. Ми маємо вбити все, що до них підходить. І якщо в нас тут якась проблема, ми не маємо часу її делеговувати комусь, щоб вирішував хтось, нам треба розв’язати її на вчора. Тож ми завжди намагаємося не розраховувати на щось одне, а диверсифікувати ризики й шукати інші джерела фінансування чи з кимось мінятися ресурсами та досвідом.
Підтримати підрозділ Revenge Group можна за реквізитами:
Номер картки банки: 5375 4112 1374 7830
Збір Revenge Group 1МБ 3ОШБ на термальні дрони, щоб нищити ворога вночі.
Мета: 3 000 000 гривень
💳Номер картки банки: 5375 4112 1374 7830
