Три місяці тому Сергій виїхав із міста Торецьк Донецької області. Каже, збиралися швидко, а коли виїхали — потрапили в справжню цивілізацію:
«Чутки ходили, що умови будуть не дуже. Але в нас у гуртожитку є все: холодна, гаряча вода, душові, туалети, кухні. Всі умови для життя. А ми ж стільки років провели без води, без газу. Не виїжджали, бо думали: може, це все якось завершиться. Як завжди, надія залишається останньою».
У Сергія 50 років підземного стажу. Чоловік звик до активного ритму — щоб жити, а не існувати. Вдень намагається не сидіти на місці, з’їздити кудись в сусідні міста. Триматися чоловікові допомагає позитив:
«Я люблю гумор. По природі такий, від матері. Я знаю, що позитивний, і мені дуже приємно, коли в іншої людини на обличчі з’являється посмішка. Слава Богу, сміхотерапія сьогодні ще безкоштовна!
Намагаюся гнати негативні думки. Просто не приймаю їх, включаю фільтр: це не моє, це не до мене. Моє — це те, що дає життя, продовження, бадьорість і гарний настрій. Раніше, звісно, були ще цілі, прагнення. А зараз живу одним днем. Прожив, жив, здоровий — і слава Богу».
Наразі Сергій проживає у гуртожитку для переселенців у Харківській області. Тут перебувають люди з Лисичанська, Куп’янська, Торецька, Покровська та інших населених пунктів, які нині під окупацією чи страждають від постійних ворожих обстрілів.
Чоловік розповідає, що більшість потреб, які мають переселенці, впирається у фінанси. Помічним є те, що гуртожиток повністю облаштований для життя: меблями, технікою та навіть посудом. Про приміщення мешканці дбають самостійно, влаштовують чергування, прибирають. Готують кожен для себе.
Будинок Сергія в Торецьку було пошкоджено. А що з ним зараз, чоловік і зовсім не знає. В гуртожитку терміну проживання немає. Точніше, він звучить так: коли закінчиться війна.
Ми не знаємо, коли це станеться, і закликаємо вас робити все, аби підтримати військо. Разом із фондом «Повернись живим» ми збираємо три мільйони 110 тисяч гривень для Харківського зенітного ракетного полку. Забезпечимо новосформовану групу прикриття та підсилимо ППО міста. Банка за посиланням.
Про програму, яка опікується гуртожитком, розповідає Олена Хмельник, його координаторка:
«Проєкт називається “Екстрена допомога цивільному населенню в північно-східному регіоні України” та реалізовується громадською організацією “Джерело надії України” в співпраці з Mercy Corps.
Ми маємо три ключові компонентні складові та допомагаємо цивільному населенню задовольнити критичні потреби. Це насамперед надання допомоги у вигляді продуктів харчування та засобів гігієни. Окрім цього, ми надаємо багатосекторальну допомогу у вигляді психологічної, психосоціальної та соціально-юридичної допомоги.
Наша діяльність сконцентрована в Сумській і Харківській областях, у громадах, максимально наближених до ліній розмежування, фронту чи бойових дій. Ми працюємо з найбільш вразливою категорією населення. Особливу увагу приділяємо людям похилого віку, людям з інвалідністю, родинам із дітками, одиноким людям із неповнолітніми дітьми.
Також працюємо з волонтерськими групами і громадськими організаціями, які допомагають цивільному населенню. Ми проводимо для них низку навчань, допомагаємо розвиватися та залучати фінансування».
Часто за допомогою звертаються сім’ї з дітьми. Останні, зокрема, потребують психологічної підтримки, ділиться Іваненко Вікторія, дитяча підліткова психологиня:
«Я працюю з дітками від чотирьох до 18 років у напрямку арттерапії та з метафоричними картами. Це діти, які постраждали від війни, котрі переїхали та не мають змоги бути вдома. Найчастіші запити — страх вибухів, страх війни, що прийдуть, їх заберуть [окупанти]. Ще звертаються із тим, що діти не можуть спати ночами, бо постійно або чують вибухи, або їм сняться тривожні сни.
Дітям складно [в реаліях війни]. З ними не вийде просто поговорити, спочатку їх потрібно заохотити до цього. Інколи вони зовсім відмовляються розмовляти, тоді потрібно шукати інші шляхи їх зацікавити. Ми працюємо з арттерапією: за допомогою малюнку чи створенню поробок розслабляємося, релаксуємо, знімаємо стрес».
Андрій Караченцев, соціальний працівник, у цьому проєкті допомагає людям із «дорослими» питаннями: втратою документів, їхнім відновленням, поданням різних заявок, наприклад, на пошкоджене майно. Та інколи важливішим є просто вислухати:
«Найскладніше в нашій роботі — не мати відповіді на запитання, які задають люди, бо не все від тебе залежить. Тому працюємо і як соціальні працівники, і як психологи: слухаємо людей про їхні проблеми. Люди стають добрішими, коли є з ким поділитися».
Щоб отримати допомогу від проєкту, ви можете звернутися до «Джерела надії України», зайшовши на однойменний сайт і на сторінки організації в Facebook, Instagram. Там зібрана вся ключова інформація, розміщена реєстраційна форма для отримання допомоги, а також є гаряча лінія та електронна пошта для додаткових запитань.
