Нещодавно військовослужбовці, родичі загиблих захисників, представники громадянського суспільства та медіаспільноти звернулися до влади з тим, щоби провести загальнонаціональний архітектурний конкурс на проєкт і будівництво Національного військового меморіального кладовища (НВМК).
Відкритий листом, який оприлюднили в «Українській правді» восьмого січня, громадськість висловила недовіру до процесів навколо будівництва головного військового меморіалу країни та закликала зупинити неосовєцькі практики кулуарного ухвалення рішень, проведення тендерів і призначення виконавців будівництва. Лист адресований президенту Володимиру Зеленському, прем’єр-міністру Денису Шмигалю та міністерці у справах ветеранів Наталії Калмиковій.
Чому виникла потреба у листі від громадськості? Чому підписанти наполягають на проведенні відкритого арітектурного конкурсу і чи може він відбуватися паралельно з похованнями на цвинтарі? На якому етапі звернення зараз? Про все це говорили з ініціаторами та підписантами листа в новому випуску подкасту «Меморіалізація війни» на Радіо «Накипіло».
У тексті звернення зазначено, що «вперше в новітній історії України суспільство на порозі будівництва центрального національного місця пам’яті, де знайдуть свій останній спочинок декілька поколінь українських військовослужбовців, які віддали життя за незалежність України». Ця локація може закласти початок новій та гідній культурі військових поховань. Водночас автори зазначили, що від початку процес побудови найважливішого військового некрополя є вкрай непрозорим і йде всупереч затвердженим практикам західних демократій, зі стандартами яких Україна прагне асоціюватися.
Один із ініціаторів звернення — військовослужбовець, дизайнер та автор графічного стилю ЗСУ Тарас Іщик, — пояснив: потреба відкритого листа назріла через те, що обговорення у Міністерстві ветеранів не давало жодного результату.
«Ми в цьому процесі перебуваємо з 2023 року. За цей час змінилася третя команда Міністерства ветеранів. Усе починалося з круглих столів. Під час чергової зустрічі, на якій ми вкотре наводили аргументи про потребу проведення архітектурного конкурсу, ми зрозуміли, що нічого не зміниться. Тому ініціювали це звернення. Ініціаторами є я, журналістка Дарія Гірна, співавторка «Пантеону Героїв» у Тернополі Дарця Веретюк і Реанімаційний пакет реформ», — розповів Тарас Іщик.
Створення Національного військового меморіального кладовища в Україні актуалізувалося з початком повномасштабного російського вторгнення, але суперечки довкола нього досі тривають, а сам військовий меморіал досі не створено. Спершу довго визначалися з місцем розташування цвинтаря, кілька разів змінюючи його. Далі процес будівництва супроводжувався корупційними скандалами. До прикладу, граніт постачає компанія підсанкційного бізнесмена, головний архітектор їздив до москви під час війни у 2015-му, а компанію-переможницю конкурсу створили через день після його оголошення. Як пояснила журналістка й авторка ютуб-каналу «Обличчя Незалежності» Дарія Гірна, цей лист — це результат ігнорування відповідальними за проєкт представниками державних структур усіх розслідувань і вимог громадськості.
«Тому що влада не чує громадськості, тому що всі журналістські розслідування “Главкому”, “Громадського”, “Бігус.інфо”, “Української правди” абсолютно проігноровано. Два тендери навколо НВМК відбувалися без конкуренції. Вони були формальністю, щоби провести свого архітектора і свій консорціум компаній, у якому СБУ підтвердила російський слід. На це не було жодної реакції. Реакція полягала тільки в тому, щоб якнайшвидше укласти договори з підрядниками попри суспільний резонанс», — пояснила Дарія Гірна.
Вона назвала відкритий лист кроком відчаю після усіх спроб непублічно схилити відповідальні органи до прозорих процедур. Журналістка звернула увагу на потребі відкритого діалогу: «Це можливо, але для цього потрібні політична воля і бажання влади йти на діалог із громадськістю. Поки що цього бажання немає».
Архітектурні конкурси на меморіальні об’єкти вже практикують у Львові, Вінниці й Чернівцях. Тому нечувано, що центральна влада України, яка могла б першою демонструвати цивілізований приклад місцевому самоврядуванню, відстає від деяких управлінців на місцях і створює поганий прецедент для потенційних зловживань у громадах, ідеться у зверненні. Автори попросили відповідальних осіб не прикривати непрозорі процедури горем родин, адже це ще більше підриває довіру суспільства до влади. Не позбавляти українське суспільство історичного шансу побудувати гідний військовий цвинтар закликав і журналіст Павло Казарін, нині молодший сержант ЗСУ. Він теж підписав звернення.
«Ідеться саме про символічний об’єкт, про меморіальний комплекс, головний вимір якого — це публічна легітимність. Тобто наскільки він здатен нести в собі символічне значення і наскільки наші співгромадяни наділяють цей об’єкт саме цим символічним капіталом. Мені здається ситуація, у якій намагаються побудувати саме такий меморіальний комплекс без публічного обговорення, без схвалення з боку людей, які професійно займаються у своєму житті меморіалізацією, призведе до того, що ми отримаємо комплекс, який не матиме в собі символічного капіталу. Це й буде означати поразку на шляху до будівництва такого собі українського Арлінгтону», — пояснив журналіст.
Павло Казарін наголосив на тому, що оголошення конкурсу є дуже важливим моментом, який не можна ігнорувати, бо поспіх може негативно вплинути на якість майбутнього меморіального комплексу.
Найбільш яскравим утіленням непрозорості називають «тендери» на ескізний проєкт і вибір підрядника будівництва. У листі зазначено, що в обох брали участь по одному потенційному учасникові. Перший тендер на ескізний проєкт НВМК розпочався 30 серпня 2023 року, а вже 15 вересня було укладено договір із ТОВ «Інжиніринг-холдинг», головним архітектором якого є Сергій Дербін. Тарас Іщик наголосив, що вже під час російсько-української війни пан Дербін уважав допустимим їздити до москви.
«Мені важливо, щоб відбувся чесний, відкритий усеукраїнський конкурс, з багатьох причин. Щонайменше з тієї, що це найважливіший військовий меморіальний об’єкт країни. У цій справі ми всі заслуговуємо бачити більше, ніж одну думку, тим більше фахівця, експертиза і знання української мілітарної історії якого викликають сумніви», — сказав Тарас Іщик.
На його думку, можливість проведення архітектурного конкурсу не можна нехтувати навіть у період воєнного стану.
«Ми прагнемо, щоб виграв справді найкращий проєкт, щоб це було найкраще рішення, щоб до формування умов архітектурного конкурсу залучили фахівців із військової історії, архітекторів, фахівців із меморіалізації. Тому що ми не можемо дати нашій владі знехтувати жертву сотень тисяч людей і відмовитися від можливості гідно вшанувати й побудувати національну святиню, яка стане дорогою і святою для кожного українця», — пояснив військовослужбовець.
У зверненні також наголошено, що «невдовзі теж єдиним учасником і переможцем тендеру на зведення комплексу став консорціум підрядників “Білдінг.юа”, одна з компаній якого (компанія “Акам”) пов’язана з підсанкційним бізнесменом Вадимом Єрмолаєвим, що підтверджували Служба безпеки України й журналісти-розслідувачі “Главкому” та “Громадського”. Єрмолаєва внесли до санкційних списків у 2023-му за ведення алкобізнесу в окупованому росіянами Криму та сплату податків у бюджет рф на суму 6,5 млн доларів. Раніше компанія “Акам”, з якою пов’язаний бізнесмен, фігурувала в спільних проєктах із головним архітектором НВМК Сергієм Дербіним у Дніпрі, а тепер стала головним постачальником граніту для майбутнього меморіального комплексу НВМК. Попри суспільний резонанс та увагу медіа, керівництво державного підприємства НВМК швидко уклало договори на будівництво зі скандальним консорціумом».
Тож президента, голову Уряду й міністерку у справах ветеранів закликали забезпечити рівне право українських архітекторів і митців чесно та справедливо боротися за можливість долучитися до створення НВМК. Як зазначають, на відміну від росії, де головний військовий цвинтар будували без архітектурних конкурсів, ми живемо не в диктатурі, а в демократичній європейській державі. Павло Казарін зазначив, що єдиний шлях до перезавантаження процесу — це утримування теми будівництва НВМК в полі зору громадськості.
«Україна — країна копнякової демократії. Наша держава часто дослуховується до тих, хто гучніше проголосить свою позицію. Тому тримання якраз цієї теми в публічному полі — це єдиний шлях привернути до неї увагу й урешті-решт, можливо, якось перезавантажити тему будівництва цього об’єкта, якщо він викликає такі сумніви й супротив із боку тих людей, що знаються на тому, яким він повинен бути», — переконаний журналіст.
Ініціативна група усвідомлює потребу розпочати поховання. Українська практика поховань героїв у різних громадах, а також міжнародний досвід побудови національних військових некрополів показує, що поховання можна здійснювати паралельно з проведенням чесного архітектурного конкурсу, пояснила Дарія Гірна.
«Досліджуючи військові кладовища — як старі, так і сучасні, я не знаю про випадки, коли поховання не можуть відбуватися без зведення якихось будівель на території кладовища. Тобто, умовно кажучи, наразі, коли Мінветеранів захищає всі ці непрозорі процедури, які відбувалися, головним аргументом є те, що родини, які вже дуже давно чекають на побудову НВМК, не мають де поховати рідних. Ми цілком усвідомлюємо, що поховання мають початися. І що це дуже важливе місце не тільки з погляду символів національних, але й із прагматичного боку. Наша ініціативна група спілкувалася і з представниками спілки архітекторів, які відповідальні за проведення архітектурних конкурсів, і з представниками експертного середовища. Ми не почули ніяких заперечень, чому архітектурні конкурси й поховання не можуть відбуватися паралельно», — сказала вона.
Серед підписантів — чимало лідерів думок, родин загиблих воїнів та військовослужбовців: письменниця Оксана Забужко, актор і режисер Ахтем Сеітаблаєв, поетка та військовослужбовиця Ярина Чорногуз, громадський діяч і волонтер Сергій Стерненко, письменник Юрій Андрухович, дисидент, філософ і релігієзнавець Мирослав Маринович, блогер Ігор Лаченков, журналіст Юрій Макаров, журналіст і засновник Bihus.info Денис Бігус, письменник і військовослужбовець Остап Українець, письменник і військовослужбовець Артем Чех, письменник Тарас Прохасько, історик і дослідник публічної історії Антон Лягуша, історик і сержант 13 бригади НГУ «Хартія» Вахтанг Кіпіані, очільниця руху Veteranka Катерина Приймак, лідерка руху «Чесно» Віта Думанська, редакції медіа «Громадське», The Ukrainians, «Главком», «Ґрунт», Коаліція «Реанімаційний пакет реформ», ГО «Вшануй» та платформа пам’яті «Меморіал» і багато інших. Під зверненням наразі стоїть понад 1 100 підписів.
«Я більш ніж упевнений, що весь український народ хотів би найдостойнішого вигляду Національного військово-меморіального кладовища. Ми бачимо й реакцію суспільства з підтримки цього звернення за такою великою кількістю підписантів, що люди справді не байдужі до цієї теми. Потрібно, щоб адресати звернення прореагували якось на цю справу, дійсно зібрали й залучили фахівців, які змогли б написати добрі умови архітектурного конкурсу на весь комплекс НВМК. Метою нашого звернення є реакція і бажання змінити щось, але станом на тепер ми такого бажання не бачимо і, відверто кажучи, маємо сумніви, що побачимо. Ми чітко бачимо підхід Міністерства ветеранів, яке відповідальне за процес будівництва. Будівництво триває, нічого не змінилося. Але ми не втрачаємо надії», — резюмував Тарас Іщик.
Павло Казарін так аргументував свій підпис під листом:
«У нашій країні через її молодість, через відсутність державної пам’яті, через відсутність державного інстинкту надзвичайно багато що будували, руйнували, створювали як щось, що повинно виконувати дуже тимчасову роль. Ми можемо подивитися, як забудовують українські міста, ми можемо подивитися, як Україна будує власну інфраструктуру. Щоразу це дуже великий біль. Ти розумієш, що людина, яка намагалася заробити грошей, просто зруйнувала або історичну пам’ятку, або історичний краєвид, який був притаманний тому чи тому українському містові впродовж десятків років.
Але сьогодні ми будуємо історію, яка повинна нести в собі символічний капітал протягом майбутніх десятиліть або навіть більше — сподіваюся, століттями. Я хотів би, щоб у цьому сенсі ось це прокляття української розбудови навколишнього простору було зруйновано, хоча б у цьому випадку, хоча б як виняток. Просто через те, що іншого Національного військового меморіального кладовища в нас не буде. Щойно там поховають першого загиблого героя, його прах уже сакралізує це місце. Я дуже не хотів би, щоб ми побудували об’єкт, який, якщо з’явиться, ніколи вже з української ментальної та інфраструктурної мап не зникне. Я дуже не хотів би, щоб ми побудували цей об’єкт так, щоби нам потім довелося за це червоніти».
Сподівання та надії ініціаторів звернення
Тарас Іщик пояснив, що звернення адресовано президентові й голові Уряду через відсутність адекватної реакції з боку Міністерства у справах ветеранів.
«Ми апелювали більше до Прем’єр-міністра України, тому що він є очільником Уряду, до якого належить Міністерство ветеранів. Ну і, звісно, до Президента України — Верховного Головнокомандувача Збройних сил України як людини, яка може чітко розсудити в цій справі й поставити крапку. Ми досі сподіваємося, що до цього звернення дослухаються. Станом на сьогодні жодної реакції не надійшло. Це звернення розіслано офіційно на їхні офіційні поштові скриньки, але станом на нині ніяких відповідей не отримали», — підсумував він.
Дарія Гірна розповіла, що наразі лист зареєстровано тільки в Мінветеранів. В Офісі Президента й Кабінеті Міністрів ніяк не відреагували на звернення.
«Ми чекаємо на офіційну відповідь від Міністерства ветеранів. Ми також чекаємо на засідання Гуманітарного комітету Верховної Ради, заплановане на 11 лютого. Тішить, що вже дуже багато непересічних людей говорить про важливість конструктивного підходу до побудови цього меморіалу. У принципах меморіалізації, які раніше оприлюднив Інститут національної пам’яті, є партисипативність і залучення громадськості. З будівництвом НВМК цей діалог, який урахував би всі ключові експертні зауваження, не відбувся. Але я не хочу ставити хрест. Тому що розумію, хай там як, ми всі — як Міністерство ветеранів, так і громадськість — хочемо найкращого. Я вірю у це. Якогось компромісу все-таки буде досягнуто», — висловила сподівання одна з ініціаторок відкритого листа.
Звернення, яке оприлюднили на сайті «Української правди», може підписати кожен і кожна, хто відчуває потребу підтримати ініціативу. Радіо «Накипіло» також публікує повну версію відритого листа. Поставити свій підпис під зверненням можна за посиланням.
Текст листа громадськості до влади
Президенту України – Верховному Головнокомандувачу Збройних Сил України Володимиру Зеленському
Прем’єр-міністру України Денису Шмигалю
Міністерці у справах ветеранів Наталії Калмиковій
Звернення
Ми − військовослужбовці Сил оборони України, родичі загиблих військових, представники українського громадянського суспільства та медіаспільноти − звертаємося до представників влади із закликом провести відкритий загальнонаціональний архітектурний конкурс на архітектурно-скульптурний проєкт та будівництво головного військового меморіалу України − Національного військового меморіального кладовища (НВМК).
Цим відкритим листом ми хочемо висловити недовіру до процесів навколо будівництва НВМК та закликати усі відповідальні сторони зупинити неорадянські практики кулуарного ухвалення рішень, проведення тендерів і призначення виконавців будівництва.
Вперше у новітній історії України наше суспільство на порозі будівництва центрального національного місця пам’яті, де знайдуть свій останній спочинок декілька поколінь українських військових, які віддали життя за незалежність України. Ця локація може закласти початок новій та гідній культурі військових поховань. Водночас ми бачимо, що від початку процес побудови найважливішого військового некрополю є вкрай непрозорим та йде всупереч прийнятим практикам західних демократій, зі стандартами яких Україна прагне асоціюватися.
Дорожня карта відкритого архітектурного конкурсу на ескізний проєкт НВМК, де мали б ідейно змагатися найкращі фахівці України, була спеціально розроблена Національною спілкою архітекторів України для Міністерства ветеранів ще навесні 2023 року. Втім, цей благородний задум був затьмарений різкою зміною поведінки відповідальних структур та осіб, які замінили чесну конкуренцію круглими столами, що слугували лише імітацією широкого громадського та експертного обговорення.
Найбільш яскравим втіленням непрозорості стали “тендери” на ескізний проєкт і вибір підрядника будівництва. В обох брали участь по одному потенційному учаснику, тому що Кабмін і Мінветеранів зробили все можливе, щоб про запуск процесу відбору підрядників по тендерах ніхто “зайвий” не дізнався. Перший тендер на ескізний проєкт НВМК розпочався 30 серпня 2023 року і вже 15 вересня було укладено договір з “переможцем” – ТОВ “ІНЖИНІРИНГ–ХОЛДИНГ”, головним архітектором якого є Сергій Дербін.
Невдовзі таким самим єдиним учасником і переможцем тендеру на зведення комплексу став консорціум підрядників “Білдінг.ЮА”, одна з компаній якого (компанія АКАМ) пов’язана із підсанкційним бізнесменом Вадимом Єрмолаєвим, що підтверджувала Служба Безпеки України та журналісти-розслідувачі Главкому та Громадського. Єрмолаєв був внесений до санкційних списків у 2023-му за ведення алкобізнесу в окупованому росіянами Криму та сплату податків в бюджет РФ на суму 6,5 млн доларів.
Раніше компанія АКАМ, з якою пов’язаний бізнесмен, фігурувала в спільних проєктах з головним архітектором НВМК Сергієм Дербіним у Дніпрі, а тепер стала головним постачальником граніту для майбутнього меморіального комплексу НВМК. Тож інші види каменю, які є в Україні і які б могли бути використані в будівництві ключових споруд меморіального кладовища, ні з ким із громадськості та експертних кіл відкрито не обговорювалися.
Попри суспільний резонанс і увагу медіа, керівництво Державного підприємства НВМК знехтувало підривом довіри українського суспільства до процесів і швидко уклало договори на будівництво зі скандальним консорціумом. Такий поспіх прикривається ницою спекуляцією, що прозорий архітектурний конкурс на ескізний проєкт НВМК нібито відтермінує, а то й зупинить можливість поховань загиблих, прах яких сім’ї змушені зберігати вдома роками.
Ми усвідомлюємо необхідність розпочати поховання. Як показує українська практика поховань героїв у різних громадах, а також міжнародний досвід побудови національних військових некрополів, – такі поховання можна здійснювати невідкладно. Тим паче, якщо сектори поховань на НВМК вже визначені на генеральному плані, а інженерні лінії проведені, як заявлено, то перешкод для самих захоронень немає. Отож, проведення чесного архітектурного конкурсу жодним чином не суперечить здійсненню поховань. Ці важливі процеси можуть відбуватися паралельно.
Нас також не може не обурювати, що архітектор, якого призначили розробляти вигляд найбільшого військового кладовища України, уже під час російсько-української війни вважав допустимим їздити до москви. У 2015 році, уже після чисельних російських воєнних злочинів, зокрема в Іловайську та Дебальцевому, коли українські військові віддавали своє життя за Україну, Сергій Дербін був на дизайн конференції у столиці держави-агресора, що відкрито висвітлював у своїх соціальних мережах.
Головним аргументом відповідальних осіб є формальне посилання на “законність процедур та відсутність саме юридичної можливості їх скасувати”. Але коли мова йде про проєкт такого суспільного значення, насамперед має бути забезпечена максимальна публічна легітимність процесу створення НВМК. А це неможливо без відкритості діалогу та прозорості процедур.
Закликаємо Президента України, Голову Уряду та Міністерку ветеранів України забезпечити рівне право українських архітекторів та митців чесно і справедливо боротися за можливість долучитися до створення Національного військового меморіального кладовища. На відміну від Росії, де головний військовий цвинтар будувався без архітектурних конкурсів, ми живемо не у диктатурі, а демократичній європейській державі.
Архітектурні конкурси на меморіальні об’єкти уже практикують у Львові, Вінниці, Чернівцях, тому є нечуваним, щоб центральна влада України, яка могла б першою демонструвати цивілізований приклад місцевому самоврядуванню, відстає від деяких управлінців на місцях і створює поганий прецедент для потенційних зловживань у громадах.
Ми просимо відповідальних осіб не прикривати непрозорі процедури горем родин, адже це ще більше підриває довіру суспільства до влади в часи, коли нам усім потрібно єднатися, щоб здолати одвічного ворога. Не позбавляйте українське суспільство історичного шансу якісно продумати й осмислити вигляд Національного військового меморіального кладовища.
Ми наполегливо вимагаємо від відповідальних за проєкт представників державних структур повернутися до здорового глузду, поваги до відкритих та чесних процедур, діалогу із суспільством та провести відкритий конкурс на ескізний проєкт НВМК, дорожня карта якого уже давно готова.
Будьмо гідними жертви наших полеглих.
