На Алеї Слави в Харкові ховають загиблих військовослужбовців у російсько-українській війні ще із 2016 року. Через повномасштабне вторгнення росії та збільшення кількості загиблих на початку 2023 року Алею розширили на ще один сектор, а нині під військові поховання виділено п’ять секторів. Алею доглядають волонтери та працівники комунального підприємства. Громадський нагляд могил на Алеї організувала волонтерка й голова ГО «Всеукраїнське об’єднання рідних зниклих безвісти та загиблих захисників України» Марина Полякова. У подкасті «Меморіалізація війни» на Радіо «Накипіло» жінка розповіла, що у планах зробити тут меморіальний комплекс.
«Перший і найважливіший об’єкт, з яким працюємо, — це наша Алея Слави на 18-му кладовищі. Ініціативу виявили волонтери. У 2016 році міська влада ухвалила рішення, а наступного року виділили перші гроші на організацію поховань військових. У жовтні 2017 року створили Алею Слави: поставили воїнам перші 32 пам’ятники. Загалом до повномасштабного вторгнення встановили 69 пам’ятних знаків коштом громади, а у 2024-му — іще 22. Станом на сьогодні місту, яке перебуває під обстрілами, украй важко щось робити. Але ми ініціювали важливий проєкт», — зазначила волонтерка.
Від початку повномасштабного вторгнення роботи призупинили через постійні ворожі обстріли. У 2024 році повернулися до впорядкування кладовища й установили 22 уніфікованих пам’ятних знаки військовослужбовцям і запланували ще сотню на 2025 рік. Також багато таких типових пам’ятників люди поставили за власні гроші в період із 2022-го по 2024 рік, розповіла речниця КП «Ритуал» Харківської міської ради Іванна Назаренко.
«Досить багато заходів у Харкові з увічнення пам’яті й гідного вшанування наших захисників. Це роблять спільними зусиллями. У нас хороший зв’язок і громади, і нашого комунального підприємства, і волонтерів, і активістів, а найголовніше — родин і близьких загиблих наших захисників і захисниць», — пояснила речниця КП «Ритуал».
За словами пані Марини й пані Іванни, які разом займаються організацією поховань на Алеї Слави та комунікують із родинами полеглих військовослужбовців, пояснити доцільність установлення однакових пам’ятників не складно, оскільки люди, які втратили близьких, ідуть на контакт і їм пропонують вибір. Це знімає з них фінансовий тягар, адже за пам’ятний знак і його догляд платить громада. Але водночас люди можуть відмовитися від пропозиції та самостійно встановити пам’ятник, який оберуть.
Марина Полякова розповіла, що в області діє програма, згідно з якою на встановлення пам’ятника родини загиблих воїнів можуть отримати компенсацію у розмірі 30 тисяч гривень. Це стосується навіть тих, хто вже встановив пам’ятник. Для цього потрібно звернутися в управління соцзахисту.
Пані Марина відвідувала військові кладовища за кордоном, тому розуміє потребу впровадження уніфікації військових поховань. Вона також може пояснити це людям у втраті, бо сама прожила цей складний досвід.
«Пам’ятники мають бути однаковими. Не варто виділяти й ставити якісь великі споруди. Ми пам’ятаємо всіх, для нас усі загиблі українські воїни є героями. Це всесвітня культура військових поховань», — зауважила вона.
Відкритого архітектурного конкурсу на створення типового пам’ятного знака для військових поховань у Харкові не проводили. За словами речниці КП «Ритуал», з наявних пропозицій обирала група активістів разом із родинами полеглих. Це памʼятник у формі плити з чорного граніту.
Запит на військові кладовища в нашій державі зростає через велику кількість жертв цієї війни. Водночас нам потрібно переосмислювати підхід до військових кладовищ і планувати окремі від цивільних поховань комплекси, які нестимуть інші функції, окрім місця захоронення полеглих, і формуватимуть нову мілітарну ритуальну культуру, щоби зробити її більш естетичною та благородною. Речниця КП «Ритуал» Іванна Назаренко розповіла, що у Харкові розробили ескіз проєкту меморіального комплексу на Алеї Слави, з яким будуть працювати. Архітектурного конкурсу також не оголошували.
«Ми вже попередньо визначилися. Це такий серйозний і масштабний проєкт, який, з одного боку, величний, а з іншого — сучасний. Щоб вільно дихалося і не хотілося боятись і тікати, а хотілося просто побути, постояти й посидіти там. Планують і намогильні споруди, і колумбарні стіни. Як це затверджують? Ми не проводили конкурсу. Комунікуємо з активістами й волонтерами, дотичними до теми, а потім сідаємо спільно за стіл переговорів та ухвалюємо рішення, шукаємо того, хто може втілити цей проєкт і дотичний до теми військових поховань. Уже маємо ескіз. Кошторису ще не складали», — поділилася планами речниця КП «Ритуал», зауваживши, що останнім часом попри прихильність до традиційних поховань зросла кількість кремацій.
6 грудня 2024 року, у День Збройних сил України, на 18-му міському кладовищі відкрили також мультимедійну стелу з віртуальною базою загиблих військовослужбовців. На дошці розміщено світлини, історії полеглих героїв та QR-код із розташуванням їхніх могил. До віртуального меморіалу внесли світлини та історії військовослужбовців, похованих на всіх цвинтарях Харкова. Щоб додати історії загиблих захисників до віртуального меморіалу пам’яті, треба звернутися до комунального підприємства «Ритуал» і заповнити заявку, розповіла Іванна Назаренко.
Проєкт «Віртуальний меморіал пам’яті» реалізовували спільними зусиллями КП «Ритуал», родини загиблих, активісти й волонтери. Стела розташована поблизу сектора військових поховань, у місці, де в майбутньому буде можливість під’єднати стелу до електрики. Ця мультимедійна стела — це фактично мапа поховань українських захисників у Харкові. Вона містить інформацію про те, де поховано українських героїв навіть на закритих нині кладовищах міста. Інформацію про рідних можна додати, звернувшись за посиланням.
Підготовкою та оновленням інформації займається комунальне підприємство «Ритуал» Харківської міської ради.
«До віртуальної бази загиблих військовослужбовців ми збираємо не тільки військові фотографії, але навіть дитячі. Унікальність нашого проєкту в тому, що ми розміщуємо відео, зняті за життя людини. Ти перебуваєш на кладовищі, де людини немає, і бачиш цю людину, чуєш її — вона жива. Її життя закладено в електронній системі», — розповіла про цей проєкт Іванна Назаренко.
Марина Полякова займається темою вшанування полеглих у російсько-українській війні в Харкові вже давно. У 2018 році вона ініціювала вагон під назвою «Історія нескорених» із фотографіями українських військовослужбовців, які загинули на Донбасі. Він вийшов на Cалтівську лінію харківського метро у складі «Потяга пам’яті». У вагоні пам’яті були світлини майже 200 наших загиблих земляків.
Також пані Марині та її команді належить ідея створення стіни пам’яті загиблих на Донбасі на території храму Іоана Богослова в Харкові. Цей проєкт продовжено, тож нині волонтери збирають гроші на його реалізацію. Також 2024 року в День Гідності та Свободи харків’яни встановили біля будівлі ХОДА в Харкові 1 500 прапорців, підписаних іменами загиблих захисників України. Окрім прапорців України з іменами полеглих, на клумбі біля зруйнованої ударом ХОДА свої стяги встановили приблизно десять військових підрозділів, зокрема «Кракен». Цю ініціативу також продовжать, розповіла голова Всеукраїнського об’єднання рідних зниклих безвісти та загиблих захисників України Марина Полякова.
«Ми ініціювали мінімеморіал. Станом на сьогодні там стоїть 2 500 маленьких прапорців і 14 прапорів бригад, які звільняли нашу область. Звісно, це не повний список. Ми пам’ятаємо наших героїв. Будь-яка родина може прийти та поставити свій прапорець. Тому що це важливо», — переконана волонтерка.
У Харкові також облаштують Алею Героїв у центрі міста, щоб нагадувати містянам ціну свободи, поділилися планами жінки.
«Ми намагаємося на кожному кроці нагадувати про ці тяжкі події, висловлювати якось свою вдячність тим людям, які загинули, бо захищали нашу територію, нашу незалежність. Хочемо спільними зусиллями зробити в центральній частині нашого міста інформаційні стенди та пам’ятні знаки», — сказала Іванна Назаренко.
Харків, як прифронтове місто, зазнає багато втрат. Через постійні російські обстріли по місту й околицях гине багато цивільних людей. Чимало воїнів і воїнок полягло через оборону Харківщини. Місто в буквальному сенсі зранено ворожими ракетами й «шахедами». Попри виснаження, тиск ворога й регулярні обстріли містяни провадять боротьбу за життя, люблять і доглядають своє місто та чекають нашої перемоги.
«Хотілося б, щоб у нас, у Харкові, було більше місць пам’яті; щоб у нас розвивалися нові форми пам’ятання; щоб до нас приєднувалися ініціативні люди. Ми відкриті до діалогу й готові підтримувати ці ініціативи… Я хочу, щоб Харків вистояв на зло нашому ворогові й був гідний тих людей, які поклали за нього життя», — резюмувала Іванна Назаренко.
«Ми встановлюємо ці прапори. І ще є запити. Нині стоїть 14 прапорів бригад — і 92-ї, і 113-ї ТрО, і 127-ї, і добровольців, і «Фрайкору», і ДУК ПС. Є ще запит, і ми ще будемо встановлювати прапори. Це ті, хто обороняв і захищав нас. Люди повинні пам’ятати! Харків пам’ятає!» — упевнена Марина Полякова. Якщо є бажання і можливість підтримати проєкт із закарбування імен загиблих захисників і захисниць України на території храму Іоана Богослова в Харкові, звертайтеся до військової волонтерки й голови громадської організації «Всеукраїнське об’єднання рідних зниклих безвісти та загиблих захисників України» Марини Полякової.
