Чи допомогли вам подарунки від святого Миколая та прикрашання ялинки відчути атмосферу зимових свят? Адже всі ми заслуговуємо на краплю святкового дива, особливо в ці непрості часи. Пропонуємо тест: чи знаєте ви, як оригінально й цікаво святкували Різдво наші прадіди та прабабусі зі Слобожанщини.
Як на Різдво дізнавалися майбутню долю 13–15-річної доньки?
Мати давала доньці ложку з кутею та казала: «Вийди з дому та прислухайся до долі». Дівчинка виходила з вершечком куті та слухала: з якої сторони долинув перший звук, із того краю вона й повинна була вийти заміж.
Кого пращури в різдвяну ніч запрошували, а потім виганяли, аби весь рік жити добре?
Перед тим, як сідати до вечері, господар брав трішки куті й тричі виголошував: «Морозе, Морозе, приходь до нас кутю їсти!». Після цих слів усі на мить завмирали, чекаючи відповіді Мороза. Звісно, ніхто не приходив, тоді господар казав: «Якщо не хочеш прийти, то й не морозь мене, моїх дітей, моїх корів і курей». При цьому перелічував навіть ту худобу, якої не було в господарстві, але могли завести в майбутньому.
У родини щороку було одне важливе завдання: вона мала допомогти іншим відсвяткувати Різдво. Кому допомагали сім'ї?
Багатші родини відправляли дітей передати кутю бідним. Вважалося, що без куті не має і свята, адже за її допомогою робили важливі обряди, ворожіння, нею починали святкування. Врятувати чуже свято було і традицією, і допомогою, і обов'язком.
Хто мав з'явитися, аби родина могла повечеряти на Різдво?
У цей день прийнято було дотримуватися суворого посту й нічого не їсти «до першої зірки». Ця традиція пов'язана з біблійною історією про народження Ісуса Христа. Згідно з Євангелієм, перша зірка нагадувала про Віфлеємський Світанок, який вказав шлях трьом волхвам до місця народження Христа. Її поява символізує початок Різдва.
Який інгредієнт не є частиною автентичної слобожанської куті?
Дехто полюбляє у рецепт куті додавати цитриновий сік, однак це традиція Галичини, а не Слобожанщини. Головною відмінністю різдвяної каші по-слобожанськи є ячмінь, іноді його замінюють на рис (це вже звичка, що збереглася на Донеччині). Мед додається у страву майже завжди, а ось полуничне варення — це ноу-хау українців, які жили на Слобожанщині.
Навіщо діти чи голова сім'ї квоктали напередодні «Багатого святого вечора»?
Голова сім'ї чи діти імітували звуки курей, аби «прикликати» їхню плодючість і здоров'я. Такий обряд мав забезпечити багатий приплід і добру несучість курей у наступному році. Потім дружина брала сіно, робила гніздечко в покутті, ставила кутю і приказувала: «Кво, кво, кво, кутя на покутті». Це робилося, аби було багато квочок. Цей обряд символізував ще й появу дітей, тож деякі подружжя такою традицією не зловживали
Чому на Куп'янщині вважали, що кутя на покутті має стояти виключно на краденому сіні?
Хазяйка будинку брала кутю і ставила її «на покуття», промовляючи: «Собі кутя на покуття, а узвар на базар». У Куп'янському повіті вважалося, що сіно в покутті має бути обов'язково краденим, бо має незвичайні властивості. Його віддавали вівцям і телятам, аби краще росли, додавали у воду при купанні дітей, аби ті не хворіли, і підкладали в гнізда свійських птахів, щоби ті розмножувалися.
Що мала зробити дитина, аби батьки її обдарували у різдвяний вечір?
Існувало повір'я: якщо якась дитина чхала за вечерею, то вона буде щасливою, і батьки обдаровували дитину чимось. Чхання вважалося проявом живої сили. Люди вірили, що це свідчить про міцне здоров'я та підтримку з небес.
Навіщо ватаги мандрівників уночі підслуховували розмови родин у будинках?
На Слобожанщині напередодні Різдва можна було побачити групу мандрівників, які бродили від хати до хати всю ніч аж до ранку. У деяких селах наречений або наречена виходили на вулицю з пирогом і слухали розмови за глухою стіною будинку. Вважалося, якщо під час розмови вони чули слово «йди», то могли сміливо сподіватися на здійснення планів. Дівчина могла вийти заміж, а хлопець — одружитися.
