Як це вчити безбар’єрну мову? Простий, а може, й ні, тест з інклюзивності 

У такі моменти пам’ятайте: в першу чергу акцент має бути на людині, а не на її вадах. Особливою людиною для вас має бути ваша мама, а все, що пов’язано з інклюзією — це про середовище. Людина не може асоціюватися з фізичним місцем. Ми не говоримо шкільна людина чи лікарняна особа. Також пам’ятайте, що ми усі маємо обмежені можливості. Хіба, що ви — Халк чи Доктор Стрендж. Сутність поняття «особлива людина» полягає в описі індивіда, який виділяється серед інших своїми здібностями, вчинками, рисами чи значенням для суспільства. Невже воно доречне до цього діалогу? Термін «людина з обмеженими можливостями» акцентує увагу на слабкостях або бар'єрах, з якими стикається людина, а не на її особистих якостях, талантах чи потенціалі. Це може сприяти стереотипізації та упередженому ставленню. Сучасний підхід до мови передбачає повагу до особистості та зосередженість на рівності, а не на відмінностях. «Інклюзивна людина» є лексично неправильною формою, оскільки інклюзія стосується не окремих людей, а принципу або системи дій, спрямованих на забезпечення рівних можливостей для всіх, незалежно від фізичних, психічних, соціальних чи інших особливостей.

У кожного з нас є свої особливі потреби: у когось алергія на собак чи просто не любов до броколі. Ці ознаки ніяким чином не характеризують вас стороннім людям. Якщо говорити про особливі потреби та мати на увазі пандуси чи ліфти, то варто пам’ятати, що ліфтер працює цілодобово для усього будинку, а не для окремих людей на кріслі колісному.

Ви не один раз опинялися в ситуації, коли не розуміли нові тренди та вам їх довго пояснювали близькі чи друзі, чи не так? Так само й інші можуть не встигати за нововведеннями, особливо якщо вони рідко зустрічалися з ними. Зробити світ трохи позитивнішим не так вже й важко, а агресія може спровокувати небажання занурюватися у цю тему, що з часом лише все погіршить. Пам’ятаємо, що у таких випадках у мовленні керуємося принципом «спочатку людина», а потім ознака, яку необхідно вказати, як у випадку з «людиною, яка пересувається за допомоги крісла колісного».

Не буде помилкою казати «людина з інвалідністю» у таких випадках. Варто пам’ятати, що окрім принципу «спочатку людина», завжди можна поговорити з суб’єктами ваших роздумів та дізнатися, як вони хотіли б, щоб до них зверталися. Не знати — не соромно, соромно — нічого не робити, аби не покращувати себе.

Якщо ви опишете людину з інвалідністю одним словом, то скоріш за все ви припустилися помилки. Вживайте «людина з діабетом» та «людина з епілепсією». Також допустимо казати людина з порушеннями зору або людина з повною / частковою втратою зору. Слово «вада» також уникайте в такому контексті. Воно асоціюється з чимось неправильним, дефектним чи ненормальним та акцентує увагу на «недоліках», а не на самій людині. Така мова може бути образливою для людей, які живуть із порушеннями зору, оскільки це не відображає їхньої гідності чи можливостей.

Щодо слів «онкохворий» та «раковохворий»: у них є дещо песимістичний настрій, що варто уникати, як і «онкоодужуючий». Поняття «порушення функції» просто констатує, яку функцію людина може чи не може виконувати. «Незряча людина» можна використовувати, коли особа не бачить взагалі.

Пам’ятайте, що жестова мова не єдина у спілкуванні з людьми, які спілкуються за допомогою альтернативних засобів комунікації. Існують ще спеціальні картки, банальне написання слів та багато інших методів. Однак мова жестів — це уся ваша невербальна комунікація, яку ви використовуєте з усіма.