Історії харківських медіа як причини для оптимізму у 2025 році

Третій рік повномасштабного вторгнення, втрати, біль, безсонні ночі, донати, збори, новини, загиблі, вибухи – це далеко не весь перелік того, що першим спливає у свідомості, коли мова йде про підсумки року.  Багато друзів, колег і просто українців відчувають себе безнадійними, знесиленими. Втім, наприкінці року хотілось би мати якусь надію у безкінечній темряві. Тому ми хочемо нагадати визначні історії про харківські медіа і те, як за допомогою сил, емпатії і небайдужості, вони впливають і змінюють ландшафт навколо себе. 

Емпатія видання MediaPort

У лютому 2024 року журналісти видання MediaPort розповіли історію про чоловіка, що мешкає у пошкодженому будинку на Північній Салтівці. Без документів і надії на краще Анатолій жив на вулиці Наталії Ужвій, допоки медійники не випустили сюжет і не попрохали про підтримки для одинокого  чоловіка у соціальних мережах. За пару днів їм вдалось зібрати 84 000 гривень і знайти організацію, яка допоможе із відновленням документів. 

Як це було, журналісти розповіли ІМІ. “Моя керівниця (Тетяна Федоркова. – авт.) взяла матеріал у монтаж, подивилась і каже: “Чим ми можемо йому допомогти?” Першим був паспорт, який треба було відновити. Про це ми дізналися від рятувальників у наметі, куди приходить грітись Анатолій. Вони сказали, що він дуже скромний і сам навряд чи попросить про допомогу. Після того як матеріал уже змонтували, моя керівниця запропонувала відкрити йому банку і зібрати для нього грошей”, – розповіла журналістка.

Вона згадує, як у підписі до одного з донатів було написано “Передайте йому, що він не один”.

Зараз Анатолій отримав документи за підтримки організації “Право на захист” і знаходиться у пошуках постійного місця роботи, яке дозволить йому налагодити його життя. 

Сміливість медіагрупи «Накипіло» 

Харківські медійники не тільки встигають писати і знімати історії про події у місті і області, а ще й збирати кошти для підтримки Збройних Сил України. Так, медіагрупа «Накипіло» у травні 2024 року відкрила збір разом з фондом «Повернись Живим» на 2 мільйони гривень на засоби радіоелектронної боротьби для підрозділу, який закриває небо над регіоном. Спільно з фондом і небайдужими громадянами з «дружніми банками» медіа вдалось зібрати вдвічі більше, 4 мільйони гривень. Під час збору медійники дарували подарунки за донати і проводили благодійні події, аби посилити збір. Це допомогло зібрати кошти в рекордні строки – 2,5 тижні, щоби зібрати основну суму і приблизно місяць, щоби додатково зібрати ще 2 мільйони.

Завдяки цим коштам вдалось купити для Збройних сил автівки, засоби РЕБ і техніку, яка забезпечує роботу включно з дротами і ноутбуками. 

“Накипіло» продовжує збори і донатити. Тож, підтримати новий збір медіагрупи «Накипіло» і фонду «Повернись Живим» можна за посиланням.

Березень 2024 року у Харкові знаний скандалом, пов’язаний з баром у Харкові, який виклав на своїй сторінці фотографії меню. Проблема цих фото була у назвах напоїв, які були сексистськими, расистськими, такими, що підтримували педофілію і насильство. Наприклад, у меню серед можна було побачити назви таких напоїв: «Мрія педофіла», «Приниження», «Інцест», «Насмоктала», «Глибока глотка», «Повія», «Зґвалтований», «Медова с*чка» і лимонад «Дешева хвойда».

Харківські журналісти з медіа «Люк» і «Накипіло» подали заяви до поліції і Держспоживслужби за фактом виявлення реклами, що містить ознаки дискримінації та розповсюджується на носіях зовнішньої реклами, а також на сторінці закладу в інстаграмі.

У травні бар «Поза зоною» закрився і більше не продовжив свою роботу.

Що тримало на плаву і надавало наснаги журналістам у 2024 році

Залишки ментального здоров’я допомогли зберегти  люди, про яких я розповідав,  – каже Віктор Пічугін, журналіст, директор з розвитку медіагрупи «Накипіло».

“Є така, доволі дивна, на мою думку прикмета — нібито, як зустрінеш Новий рік, так його і проведеш. Вперше в житті для мене вона справдилась: я закінчив 2023 рік чергуванням на стрічці новин, розповідаючи про обстріли Харкова і продовжив це робити весь 2024. Мені допомогли зберегти залишки ментального здоров’я люди, про яких я розповідав. Парамедики, що рятували поранених цивільних на місцях жорстоких обстрілів, військові, що зберігали оптимізм там, де здавалося б це неможливо, бабуся, яка відмовлялась виїжджати з-під авіабомб у Вовчанську без двох своїх неслухняних собак. Всі ці історії доброти, самопожертви, сміливості, які ми розповідали нашим читачам, нагадували і нам самим — світ ще не рухнув, темрява не перемогла. Попри все, у нас є і хороші новини”, –  розповідає він.

Тетяна Федоркова, головна редакторка, журналістка видання MediaPort каже,  що історія про одинокого чоловіка про чоловіка у пошкодженому будинку на Північній Салтівці  вкотре продемонструвала, як українці можуть гуртуватися і дуже швидко допомогти людині у скрутній ситуації. “Це нас справді надихнуло. Загалом у професійному плані цього року мені особисто надавала наснаги команда. Зараз ми працюємо над стратегією на 2025 рік і я відчуваю, як усі проявляють свою залученість, зацікавленість, щоб працювати краще, більше, у нових форматах. Цей безмежний спільний творчий процес, експерименти у відео, текстах, і тримає на плаву. Але всього цього не було б, якби не Збройні сили України. Їм ми завдячуємо усім” – говорить редакторка.

“Мені допомагали триматися мої друзі і мої колеги, за що їм дуже велика вдячність, враховуючи, що у кожного своє втома, свої проблеми, зневіра, – ділиться Аня М’ясникова, журналістка медіагрупи «Накипіло». – І це давало наснаги, їхні приклади того, як вони мене підтримують і те, як вони справляються з власними проблемами. І ще, звісно, іноді надихають герої, волонтери, з якими розмовляєш і надихаєшся їхніми прикладами. Через те, що часто фокусуєшся на негативних наслідках, прильотах, ударах, таких історій менше, але все одно, коли щось дізнаєшся прикольне, класне, як люди переживають проблеми і рухаються далі, це прямо дає сили і собі рухатись далі”.

Що тільки не ставалось з журналістами цього року: вибухи, постраждалі, зруйновані телевежі, втрату майна, пошкоджені редакції, але попри всі зусилля російських окупантів заглушити голос Харкова, медійники продовжують свою роботу 24/7. Вони не тільки знімають, документують, говорять і проводять події, але і допомагають героям своїх сюжетів, людям, яких зустрічають і не проходять осторонь. 

Ці. історії про звичайних людей, журналістів харківських видань, яким не байдуже. Втім вони свідчать про те, що поки є люди, які готові міняти світ навколо себе на краще, не все втрачено. А це – найкращі ліки від зневіри, які варто приймати кожного разу, коли здається, що вже надія вмерла. Допоки люди мають небайдужість і сили допомагати тим, хто цього потребує,  ще не все втрачено.

Юлія Напольська, регіональна представниця Інституту масової інформації в Харківській області 

Написання цього блогу стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проект USAID «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю ГО ”Інститут масової інформації” та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews