Златопіль — місто на півночі Харківської області. Як і в інших громадах, зиму тут зустрічають із занепокоєнням через можливі відключення електроенергії. Водночас муніципалітет має резервні джерела енергії на випадок блекаутів і постійно шукає нові рішення.
Улітку на об’єкті водоканалу встановили наземну мережеву сонячну електростанцію. В разі перебоїв зі світлом панелі загальною потужністю 350 кВт підтримають роботу водоканалу. Деякі об’єкти критичної інфраструктури та муніципальні заклади мають генератори. Це лише кілька прикладів, що вдалося втілили останнім часом.
Енергоефективність у громаді розвивають давно
Уже сім років муніципалітет користується онлайн-системою енергомоніторингу. Щомісячні звіти показують поточний стан справ. Система допомогла побачити, в яких громадських будівлях чималі тепловтрати, які слід утеплити, де замінити вікна чи поставити нове обладнання, а де самим людям варто переглянути побутові звички.
«Маючи базу даних з енергоспоживання, ми розуміли, як контролювати витрати. Одними з перших у Харківській області ми запустили процес енергосервісу на муніципальних об’єктах, що дозволило залучити приватні інвестиції без використання коштів місцевого бюджету. Так додатково зекономили до 20% у споживанні на кожному об’єкті, де впроваджено енергосервіс.
У всіх ліцеях громади встановили індивідуальні теплові пункти з погодним і погодинним регулюванням. У кожному закладі — економія 20–40% за рахунок зниження подачі носія. Так удається уникати перетопів: температуру можна знижувати, коли в будівлі немає дітей — уночі, на вихідних, на канікулах, під час карантину. Від початку воєнного стану навчання проходить онлайн, підтримуємо температуру 14–16 °C.
Наразі готуємо проєкти з підключення когенераційних установок на об’єктах теплопостачання, що дозволять стабільно подавати тепло та електрику. Це зменшить залежність комунальних об’єктів від централізованого електропостачання».
Антон Орєхов, перший заступник міського голови Златополя
Досвід енергоменеджменту став у пригоді муніципалітету під час перших блекаутів. Сьогодні з цими знаннями впевнено працюють над місцевим енергетичним планом спільно з фахівцями аналітичного центру DiXi Group. Нині такі стратегічні плани обов’язкові для всіх громад України.
Досягти енергоефективності — задача довоєнна
На шляху до скорочення споживання енергії Україна ще з 2011 року, відколи приєдналася до Європейського енергетичного співтовариства. Крім країн-членів ЄС, зараз до спільноти входять ще дев’ять держав: Албанія, Боснія і Герцеговина, Північна Македонія, Чорногорія, Сербія, Косово, Грузія, Молдова та Україна. Учасники зобов’язалися підвищити енергетичну безпеку, ефективно використовувати енергію, створити вільні, конкурентоспроможні енергетичні ринки тощо.
На виконання кожного завдання — свої цілі та дедлайни. Для України вимоги не настільки суворі, як для країн Євросоюзу. Наприклад, для ЄС частка термомодернізації будівель публічних органів (країни самі визначають установи) становить 3% на рік від загальної площі будівлі, а для нас — усього 1%. Для цього потрібно впровадити систему енергоменеджменту, розробити докладні енергетичні плани та визначити: що в громаді споживає найбільше енергії, чому так відбувається і як оптимізувати витрати.
Погодити енергоплани органи місцевого самоврядування мають до листопада 2025 року. Плани спрямовані на виконання Національного плану з енергоефективності, необхідність якого визначає європейське законодавство. Тимчасово окупованим територіям і громадам, де тривають бойові дії, на погодження документу надається більше часу: протягом двох років після деокупації чи завершення війни.
«Це не просто документ, який написали, а поки затвердили, вже і забули та поклали на поличку. Тут йдеться про довгострокові цілі. Перший енергетичний план — до 2030 року, наступні — до 2040-го і так далі. Умовно, перший план — тренувальний, бо він фактично вдвічі коротший, але далі енергетичне планування має входити в регулярну практику. Крім цілей, план має містити заходи, як їх досягти. Мало сказати: “Наша ціль — 20% зниження енергоспоживання”. Треба розуміти, якими заходами до цього дійти, де на це взяти кошти».
Любава Радійчук, старша проєктна менеджерка Команди підтримки відновлення та реформ при Міністерстві інфраструктури України
Законом «Про енергетичну ефективність» передбачається, що згодом отримувати державне фінансування на енергоефективні заходи громади зможуть лише за наявності енергетичного плану.
Із чим допоможе енергетичне планування?
Раціонально споживати енергію в умовах дефіциту
Після літніх атак росії на критичну інфраструктуру дефіцит на ринку електроенергії очевидний, особливо в пікові години споживання. Аналогічна ситуація складається напередодні зими, після ударів по тепловій та гідрогенерації 17 листопада.
Найскладніше у прифронтових областях: Донецькій, Харківській, Сумській, Запорізьській. А внаслідок останніх ударів по Одеській області там пошкоджено обладнання високовольтної мережі.
«Після нещодавніх обстрілів генерація суттєво зменшилася. З відновлюваних джерел взимку вона і так нижча, а гідрогенерація критично залежить від водних ресурсів, яких цього року бракує через посушливі літо й осінь. Навіть після часткового відновлення обладнання ситуація залишатиметься складною через високий попит на енергію взимку», — каже Олена Лапенко, генеральна менеджерка у сфері енергетичної безпеки аналітичного центру DiXi Group.
За даними аналітиків, генерація атомних електростанцій покриває трохи більше половини очікуваного зимового попиту. Їхня максимальна потужність складає 7,5 ГВт. За рахунок імпорту електроенергії з ЄС Міненерго планує залучити ще 2,1 ГВт. Та все ж дефіцит очевидний, причому не лише в пікові години, а й протягом доби.
«Якщо вдасться відновити теплову генерацію чи гідростанції, вони дадуть більше потужностей, і дефіцит буде мінімальним. Тоді відключення електрики будуть лише ввечері: три-чотири години у найдефіцитніші періоди».
Олена Лапенко, генеральна менеджерка у сфері енергетичної безпеки аналітичного центру DiXi Group
Менш позитивний сценарій припускають автори звіту Міжнародного енергетичного агентства. Експерти прогнозують максимальне споживання взимку на рівні 18,5 гВт. У цьому випадку доведеться ввести погодинні відключення.
Покращувати рівень комунальних послуг
Мабуть, у кожного є історії про школи, садочки, громадські установи, де «недотопи» чи «перетопи» — типова ситуація в опалювальний період. Коли енергія використовується ефективно, це відчувається в побуті. Це стосується не лише тепла та електроенергії в будівлях, а й інших комунальних благ. Якщо вимикати зовнішнє освітлення у під’їзді чи на вулиці, енергія справді не витрачатиметься, але це не є енергоефективно. Світла просто немає, і для людей це створюватиме незручності.
Розумно витрачати кошти на енергоефективність
У відповідь на кризу в енергетиці з’явилося чимало державних і регіональних грантових програм, підключилися й міжнародні організації. Громади, де пошкоджена чи знищена обстрілами інфраструктура, або ж ті, хто прагне посилити енергоефективність, залучають кошти і на резервні джерела енергії, і на інші заходи. Доступні кредити від українських та закордонних неурядових організацій і фондів.
Усе це необхідні, але швидкі рішення. Без енергоменеджменту деякі заходи в громадах впроваджують на льоту, без чіткого розуміння: чому подекуди енергоспоживання високе, як зараз перезимувати комфортно і надалі підтримувати гідний рівень послуг, а в ідеалі — заощаджувати місцевий бюджет.
«Знаю зі слів представників громад, які відновлюються після воєнних дій: коли зайшли міжнародні донори і запропонували фінансування, вони активно на все погоджувалися. Та якби мали загальне бачення, куди громада рухається в плані енергоефективності, можливо, не всі заходи робили, а кошти використали б раціональніше».
Любава Радійчук
Перш ніж впроваджувати будь-яке енергоефективне рішення, з’ясуйте: чи в перспективі воно вартуватиме вкладених коштів? Бо може статися навпаки. Якщо провести термомодернізацію будівлі, але не поставити тепловий пункт, не налаштувати погодне та погодинне регулювання опалення, ви не зекономите. Утеплення ж коштує чимало і, можливо, цей ресурс краще вкласти в інший проєкт.
«Не обов’язково хапатися за один грант і намагатися ним покрити всі потреби. На практиці часто доводиться поєднувати різне фінансування: від однієї організації отримати гроші на тепловий пункт, від другої — на утеплення стін, у третьої замовити техніко-економічне обґрунтування», — додає експертка.
«Ми намагаємося співпрацювати з усіма партнерами. Комплексний підхід до повної термомодернізації будівлі має кращий економічний ефект, аніж поодинокі точкові заходи з енергозбереження. Коли не вистачає місцевого бюджету, залучаємо гранти міжнародних організацій: німецького товариства міжнародного співробітництва GIZ, екологічної фінансової корпорації NEFCO (Nordic Environment Finance Corporation, — ред.), Українського фонду соціальних інвестицій, Угорської екуменічної служби України тощо», — ділиться Антон Орєхов зі Златопільської міськради.
Коштом донорів по проєкту NEFCO в Златополі утеплили будівлю ліцею та дитячого садка, зменшили споживання тепла й зекономили у платежах за енергоносії до 40%. У цьому проєкті поєднали грантові та кредитні кошти. Цьогоріч кредит погасили.
Наступний етап співпраці з NEFCO — грантовий проєкт із покращення якості комунальних послуг і робіт із побутовими відходами. Вже придбали телескопічний навантажувач, мініекскаватор, поворотний екскаватор і 40 металевих багатосекційних контейнерів для роздільного збору відходів.
«Навесні представники нашого муніципалітету побували на енергетичній конференції в Берліні. Там познайомилися з благодійниками, які передали громаді стореджі — системи для накопичення енергії. Плануємо використовувати їх у центрах надання адміністративних послуг, аби навіть у період блекаутів наші жителі не відчували дискомфорт і, як зазвичай, отримували необхідні послуги».
Антон Орєхов
Житловий сектор споживає найбільше енергії порівняно з громадськими будівлями й комунальними підприємствами. Тут дієве співфінансування різних енергоефективних заходів. Можна частково взяти кошти з Фонду Енергоефективності, залучити приватні інвестиції, наприклад, у співпраці за ЕСКО-контрактами.
Як це працює: ОСББ укладає договір з енергосервісною компанією, українською чи іноземною, за власні чи кредитні кошти. Зазвичай купують обладнання, проводять інші заходи з перспективою розподілу економії між інвестором і замовником. Мешканці вкладають менше власних грошей.
«У 2019 році ми уклали чотири ЕСКО-договори для заходів з енергозбереження будівлі виконкому і трьох ліцеїв. Що зробили: встановили індивідуальні теплові пункти з погодним і погодинним регулюванням і функцією віддаленого енергомоніторингу. У 2023 році два з чотирьох контрактів завершилися, теплові пункти перейшли на баланс громади. Зараз маємо три нових ЕСКО-договори по садочкам, з боку ЕСКО-компанії — встановлення індивідуальних теплових пунктів. Очікуємо, що кожна будівля заощаджуватиме 20–35% на рік», — прогнозує Антон Орєхов.
Співпраця з комунальними закладами типова для ЕСКО-компаній і пояснюється обсягами споживання, каже Олександр Карпенко, проєктний менеджер КП «Агенція місцевого економічного розвитку» Чортківської міської ради Тернопільської області:
«Підрядники обирають будівлі, де можна швидко повернути власні або кредитні кошти, отримати прибуток і піти фінансувати наступний проєкт. Тому зазвичай це були школи та медичні установи — заклади з площею від 1 500 квадратних метрів, і, відповідно, з великими енерговитратами.
Із початком повномасштабної війни ЕСКО-компанії пішли не лише в об’єкти споживання енергії, але й у розвиток розподіленої ВДЕ-генерації. Якщо прослідкувати, які успішні кейси згадуються в медіа, у багатьох містах по ЕСКО-контрактам це сонячні електростанції та системи накопичення електроенергії на водоканалах і в лікарнях».
Поза тим, на думку Олександра, підвищувати енергоефективність муніципалітети досі намагаються виключно в будівлях, які в них на балансі або в оперативному управлінні комунальним майном. Тоді як приватний житловий сектор і місцеві бізнеси часто не включають до локальної енергетичної політики, хоча в них енерговитрати чималі.
«На жаль, органи місцевого самоврядування забувають про локальний бізнес, не вистачає і підтримки житлового сектору. Якщо для ОСББ є державні програми підтримки: “Енергодім”, “ГрінДім”, коштом яких можна купити сонячні електростанції, то що залишається приватним домоволодінням, окрім кредитів?».
Олександр Карпенко
Енергетичні кооперативи як шлях до економії
Погляньмо на досвід міста Екло в Бельгії. Кожному домоволодінню муніципалітет надає право отримати акції, які можна інвестувати в розбудову власного енергетичного кооперативу, наприклад, об’єднавшись із сусідами. Кожен мешканець може стати акціонером у своїй громаді, її рівноправним фінансовим учасником.
Жителі стають пайовими учасниками кооперативу і виробляють стільки електроенергії, скільки їм потрібно, а надлишки продають сусіднім громадам. Рівень споживання та вартість послуг вони регулюють відповідно до потреб. На території громади набули популярності вітрові турбіни, сонячні станції і теплові насоси, в будівництво та розвиток яких вкладається населення.
Виглядає актуально для невеликих українських громад, де мешканці мають власне господарство. Це передбачає опалення теплиць, регулярний полив, освітлення та інші виробничі процеси із суттєвими витратами на комуналку. Родини можуть об’єднатися для раціонального використання енергії. Подібна фінансова залученість швидше мотивує людей зробити споживання енергії дійсно ефективним.
«Енергетичні кооперативи — гарний приклад, але, звісно, в нинішніх умовах нам до такого далеко. Однак цей досвід варто досліджувати й культивувати. Тим більше, якщо громада вже працює над енергетичним планом, вона може подумати, як оптимізувати витрати за рахунок впровадження інструментів енергокооператива.
Я переконаний: підвищити енергоефективність ми зможемо, коли населення і кожна людина окремо буде зацікавлена не стільки в зменшенні споживання, скільки в особистій здатності керувати ним і впливати на вартість енергії. Це не значить, що треба вимкнути світло і сидіти при свічках, незалежно від того, чи є енергія в мережі.
Споживати розумно і зберігати достатній рівень комфорту можливо. Для цього українським муніципалітетам варто вивчати досвід енергетичних кооперативів там, де вони успішно представлені: у Нідерландах, Німеччині, Бельгії, Данії».
Олександр Карпенко
Способів заощадити енергію багато, і доступні вони не лише великим містам. Частину обласних програм з енергоефективності можна спрямувати на співфінансування заходів у малих громадах. Наскільки це вдасться, залежить від комунікації муніципалітета з облрадою. За це зазвичай відповідає енергоменеджер.
Без енергоменеджерів нікуди
В ідеалі розробкою місцевого енергетичного плану займається відділ енергоменеджменту виконавчого комітету. Призначається головний енергоменеджер, який збирає робочу групу, координує її діяльність, слідкує за реалізацією плану, тобто збором актуальних даних, моніторингом, оновленням.
Енергоменеджерів в Україні справді не вистачає, але за великим рахунком людей бракує завжди і всюди. Для місцевої влади це вже питання пріоритетів: збирати команду та створювати новий підрозділ чи доручити роботу одному працівнику.
У будь-якому разі спеціалісти потрібні. Замало зібрати дані, виграти грант, поставити сонячні панелі абощо. Потрібно постійно аналізувати: чи є десь у громаді перевитрати в споживанні енергії, чому так стається? Чи дійсно втілені заходи допомогли зекономити, чи це просто тому, що змінився клімат і стало тепліше чи холодніше.
«Ми в процесі аналізу прийшли до того, що деякі заклади довелося закрити: дві школи, будівлю стоматології та дитячу поліклініку. Вони були або недостатньо завантажені, або використовувалися частково й були енергозатратними. Щоб оптимізувати споживання, медичні заклади об’єднали в одному приміщенні, а дітей перевели в інші школи.
Це, звісно, потребувало політичної волі керівництва, плюс ми стикнулися зі спротивом громади й депутатського корпусу. Проте з роками бачимо: ці кроки були складними, але правильними. Вони дали змогу громаді накопичити ресурси для подальших проєктів».
Антон Орєхов
Відділ енергоменеджменту в Златопільській міський раді поки в планах, та кілька фахівців регулярно слідкують за ощадним використанням енергії. Вони підбирають енергоефективні заходи, шукають фінансування, ведуть перемовини з партнерами. Місцеве ноу-хау — автоматизована система моніторингу на найбільш енергозатратних об’єктах громади.
«Таким чином ми виключаємо людський фактор під час збору та обробки даних, щоб не допустити прорахунків. Система працює 24/7 і забезпечує безперервний енергомоніторинг, чого неможливо досягти вручну. Проєкт здійснено завдяки співпраці з ПРООН (Місія Програми розвитку ООН в Україні — ред.)», — каже Антон Орєхов.
Енергетичний план стосується не лише утеплення будівель. Громади мають досягти енергоефективності у використанні вуличного освітлення, громадського транспорту, водопостачання та водовідведення, в управлінні побутовими відходами. Розвивається напрямок waste to energy — «енергії з відходів». Варто дослідити різновиди побутових відходів та подумати, як із них отримувати енергію без шкоди для людей і довкілля.
Екологія та енергетичне планування: що спільного
У 2015 році Україна стала підписантом Паризької кліматичної угоди. Документ передбачає, що до 2030 року ми мусимо зменшити викиди парникових газів до 35%, тобто на 65% від рівня 1990 року. Мета не обов’язкова для енергетичного планування, але важлива для адаптації до змін клімату. А враховуючи наш курс в Євросоюз, поєднати кліматичні та енергетичні зобов’язання України перед ЄС виглядає логічно.
У тому ж Златополі рухаються і в цьому напрямку. Виконком розробив план енергетичного розвитку та підтримки клімату міста, що включає заходи для зниження викидів CO₂.
На цьогорічній конференції ООН зі зміни клімату обговорювали, як подібні рішення дозволять Україні залучати додаткові кошти для посилення енергоефективності. Наприклад, вищий податок на викиди CO₂ стимулюватиме підприємства важкої промисловості використовувати низьковуглецеві технології, тобто більш екологічні. Хто перевищуватиме допустимі показники, має сплачувати податок. Виручені гроші можна реінвестувати в «зелені» проєкти, зокрема, у відновлювальні джерела енергії.
Що більшим є рівень парникових газів, то відчутнішими стають зміни клімату, в результаті змінюються погода і ландшафт територій. На перший погляд, зв’язок з енергоспоживанням тут неочевидний, але він є, і в перспективі наслідки змін клімату можуть дорого коштувати громадам.
Візьмемо, до прикладу, вплив на повноводність річок. У дослідженні громадської організації «Екодія» йдеться про те, що останні роки водний сток для одних річок сильно знижується, для інших — стрімко зростає. Для Дніпра пересихання сягає 25%, для Дністра — 36–38%, Південного Буга — 30%, в окремих місцях до 45%. На Десні ситуація протилежна: помітне зростання повноводності від 28% до 45% в залежності від території, тобто є ризик підтоплення та повеней.
Після бойових дій на Харківщині маємо обміління Оскільського водосховища. Це та подальше замулення ведуть до погіршення якості води, а значить — більше електроенергії та ресурсів знадобиться на її очищення. Також знизилося виробництво енергії на ГЕС, але ми можемо частково компенсувати цю нестачу, впроваджуючи енергоефективні заходи. З одного боку — усувати втрати в мережах, з іншого — ощадно використовувати воду для власних потреб.
До речі, зараз Євросоюз працює над планом ресурсоефективних заходів, які поєднують енергетику, клімат і економіку. Влітку уряд України вже ухвалив такий документ: Національний план з енергетики та клімату до 2030 року.
Принцип «Енергоефективність насамперед»
Найкраща енергія — та, що не була вироблена. Сплачувати за неї не треба, та й з огляду екологічності все ОК. Адже вироблення навіть кіловату енергії тягне за собою викиди CO₂. Так пояснюється принцип «Енергоефективність насамперед», на який у своєму енергоменеджменті посилається європейський уряд. Йому ми відтепер маємо слідувати відновідно до українського законодавства.
Для цього важливо:
- вести енергоменеджмент;
- виробляти рівно стільки енергії, скільки насправді потрібно;
- системно підходити до відновлення мереж і не будувати зайвих потужностей.
Цікавий приклад з Ірландії: місцевий уряд свого часу видавав муніципалітетам гранти на теплові насоси, але тільки для утеплених будівель. Так хотіли пересвідчитися, що не буде зайвого споживання енергії.
«При плануванні енергетичних проєктів на противагу побудові нової генерації краще створювати можливості для зменшення попиту на енергію. Ймовірно, у процесі повоєнного відновлення нам не потрібно буде відбудовувати генерацію в тому обсязі, в якому вона була до повномасштабної війни. Десь замість будівництва малої ГЕС буде доцільніше утеплити школи та дитсадки.
Дієвою може стати і тарифна політика. Регулювати споживання енергії можна завдяки багатозонним лічильникам. Хто має такі, зазвичай більше електроенергії використовує вночі. У майбутньому, якщо в Україні розвиватиметься сонячна генерація, тариф можна зробити таким, аби стимулювати споживання енергії удень, коли сонячними станціями виробляється багато енергії, а не лише вночі».
Любава Радійчук
Енергетичне планування — чи не найактуальніша справа сьогодні, у період перебоїв з електропостачанням. Вона буде корисною і в повоєнному відновленні інфраструктури. Скоротивши витрати енергії, відбудовувати попередні потужності вже не буде сенсу, а отже, кошти вдасться заощадити на інші проєкти.
Любава Радійчук:
«Є таке викривлене уявлення, що переважна більшість населення України проживає у великих містах. Насправді громад із населенням до 50 тисяч 93%, і лише 3% — це громади з понад 100 тисячами мешканців. Сільські та селищні громади становлять майже три чверті від усіх, і основна частка споживання енергії припадає саме на них.
На 90% цілі України встановлені відповідно до цілей ЄС. І ті, що стосуються Енергетичного співтовариства, і щодо внеску України в скорочення викидів парникових газів у межах Паризької угоди — все це має досягатися на рівні малих громад. Зараз цей тягар лягає на їхні бюджети. Так само і вимога до органів місцевого самоврядування, включно з обласними радами, розробити місцеві енергетичні плани. Для більшості це нова вимога, а нове часто викликає спротив. Одразу кажуть: “Немає ресурсів, фінансів, усього іншого”. Та якщо не працювати над енергоефективністю саме в менших громадах, на рівні держави ми не досягнемо поставлених цілей».
