Осіння хандра, стрес чи депресія: як розібратись у своєму стані чи стані близької людини? Разом із психологинею Світланою Громовою обговорюємо визначення цих станів, з’ясовуємо, кому важко звертатися по допомогу та як отримати анонімну консультацію у психолога.
Сум, печаль і пригнічений стан можуть бути дуже схожими на ознаки депресії. Але це також може бути звичайна реакція, наприклад, осіння хандра або тимчасовий смуток через сумні події життя. Це нормально: іноді відчувати сум. Однак варто звернути увагу на певні маркери, які можуть свідчити про депресію, коли вже потрібна професійна допомога.
Депресія — це фізіологічні зміни в організмі, такі як порушення гормонального фону чи нейронних зв’язків у мозку. Без допомоги психіатра та медикаментозної терапії тут важко обійтися.
Ознаки, на які слід звернути увагу:
- Порушення сну. Людина може не спати достатньо (4–5 годин замість звичних 8), або навпаки, спати надто багато (12–14 годин) і все одно почуватися втомленою.
- Зміни апетиту. Втрата апетиту чи переїдання — обидва випадки є сигналами. Наприклад, якщо у людини зник інтерес до улюблених страв, це вже тривожний знак.
- Втрата інтересів. Людина може перестати займатися улюбленими хобі чи цікавитися тим, що раніше її надихало.
- Виснаження. Фізична та емоційна виснаженість помітна навіть у погляді: він стає приглушеним, очі напівзакриті.
- Відчуття безнадії. Людина постійно каже, що не бачить сенсу в житті, не має надії на краще. Вона продовжує виконувати обов’язки (робота, хатні справи), але без ентузіазму чи задоволення. У розмовах відчувається байдужість.
- Відмова від догляду за собою. На тяжчих стадіях депресії людина може не знаходити сил на елементарне: сходити в душ, підтримувати порядок удома.
- Відмова від спілкування навіть із близькими людьми.
Головним сигналом депресії є втрата інтересу до життя. Людина не відчуває задоволення, постійно перебуває у пригніченому стані, а відчуття суму стає хронічним. Це відчувається як повна відсутність позитивних емоцій, хоча всі емоції важливі та мають своє місце.
Навіть коли щось і приносить задоволення, це відчуття дуже слабке, тьмяне, позбавлене сили чи глибини. Відсутність яскравих емоцій або їхнє поступове зникнення може бути ознакою того, що людина рухається у бік депресії. Ці зміни можуть проявлятися поступово чи бути прихованими, особливо під час війни, коли виснаження стає звичним. Важливо не ігнорувати ці ознаки та своєчасно звертатися за допомогою.
Як підтримати близьку людину: довіра, щирість і простір для вибору
Важливий момент: насамперед не варто лякатися стану близької людини. Страх відчувається та може викликати агресію чи знецінення з боку іншої людини. Зазвичай ми намагаємося уникати того, що нас лякає, і це може призводити до знецінення ситуації, аби захиститися від переживань. Тому важливо залишатися спокійними й усвідомлювати, що з будь-якого стану можна вийти, а близькій людині можна допомогти.
Першим кроком може стати щирий діалог. Наприклад, сказати: «Я помічаю, що твій стан змінився, і мене це турбує. Я хвилююся за тебе». Це може бути нелегко через страх отримати агресивну реакцію чи небажання людини йти на контакт. Однак щирість часто приносить позитивний результат.
Важливо, щоб такі слова не сприймалися як насильство. Наприклад, не варто говорити: «Я бачу, що тобі погано, давай терміново щось робити, йдемо до спеціаліста». Натомість краще запитати: «Яка підтримка тобі зараз потрібна? Чим я можу тобі допомогти?». Це відкриває простір для людини самостійно визначити, чи вона готова прийняти допомогу.
Варто бути готовими, що спочатку близька людина може відмовитися від підтримки. Це нормально: іноді потрібен час, щоби підготуватися до змін і прийняти допомогу.
Корисним буде, якщо у вас є власний досвід звернення до психотерапевта чи психолога. Ви можете поділитися: «Я теж звертався за допомогою до спеціаліста. Це був корисний досвід: я отримав допомогу і почувався краще». Такий приклад може знизити напругу і страх, пов’язані із зверненням до фахівців. Часто люди відчувають сором, і ваш досвід допоможе зруйнувати стереотипи.
Важливо пам’ятати, що підтримка має бути ненав’язливою та щирою. Інколи людина відмовляється від допомоги, і це її вибір. У таких випадках важливо показати, що ви готові прийняти цю позицію, але залишаєтеся відкритими для підтримки, якщо стане потрібно. Такий підхід збільшує шанси, що згодом людина звернеться за допомогою сама. Так людина відчуває, що її не залишають наодинці зі своїми труднощами. Цей підхід допомагає зробити спілкування більш відкритим, щирим, теплим і підтримуючим.
Синдром рятівника
Варто поставити собі запитання: «Чому мені так важливо врятувати цю людину?». Коли йдеться про близьких людей, важко спостерігати, як вони страждають: чи то фізично, чи емоційно. Це викликає сильне бажання допомогти, врятувати, але важливо пам’ятати, що кожен дорослий сам несе відповідальність за свій стан. Кожна людина має право:
- не приймати допомогу чи підтримку;
- не хотіти зараз змінювати свій стан;
- бути не готовою до певних дій.
Прийняти це буває складно, адже хочеться зробити як краще. Проте важливо уникати позиції рятівника, коли ми беремо на себе відповідальність за іншого, намагаємося «підняти його на руки і донести до психолога». Такий підхід не працює. Якщо людина не має внутрішньої мотивації, примусове звернення до спеціаліста не дасть результату.
Це не тільки про здоровий підхід, який визнає право людини на її вибір, навіть якщо цей вибір не приймати допомогу. Це також про повагу до кордонів і готовність підтримати, коли вона буде до цього готова.
Якщо ж ми говоримо про дітей, очевидно: батьки чи опікуни зобов’язані діяти, рятувати, підтримувати, адже дитина залежна від дорослих.
«Мені нема з чим йти до психолога». Знецінення власного досвіду
Якщо людина задумується про звернення до спеціаліста, наприклад, каже: «Можливо, варто сходити, але я не знаю, про що говорити», це означає, що в неї є запит, є щось, що її турбує. Адже якщо б нічого не хвилювало, думки про звернення до психолога навіть не виникли б.
У такій ситуації можна пояснити, як взагалі виглядає робота з психологом або терапевтом, і що не обов’язково мати чітко сформульований запит від самого початку. Робота будується поступово, і ось основні кроки.
- Вибір спеціаліста. Важливо знайти, з ким буде комфортно працювати. Найчастіше це роблять через спеціалізовані сайти, де можна переглянути фото, відеовізитки чи ознайомитися з описом роботи психолога.
- Перша зустріч. Вона не буде відразу присвячена лікуванню чи глибоким проблемам. Це знайомство, можливість комфортно поспілкуватися. Запит, ймовірно, не з’явиться одразу, але з часом людина почне говорити, що її турбує. У когось це стається на першій зустрічі, а у когось — лише на п’ятій. Кілька початкових сесій можуть бути поверхневими, із розмовами, як пройшов день чи які справи турбують.
Якщо людина каже: «Всі так живуть, про що мені говорити?», це може бути проявом знецінення своїх переживань або страху звертатися за допомогою. Багатьом людям складно навіть подумати, щоби розповісти про свої проблеми чи пожалітися на життя. Часто це пов’язано із соціальними стереотипами на кшталт: «Треба бути сильною, не можна показувати свої слабкості».
У таких випадках варто спробувати нормалізувати ці переживання. Можна прямо запитати:
- Чи є у тебе страх звертатися за допомогою?
- Чи є відчуття сорому, коли йдеться про твої переживання?
Чи кожен готовий звернутися до психолога?
Заважати зверненню за допомогою може нарцисичний тип характеру. Цим людям важливо завжди бути найкращими, найсильнішими. Навіть якщо вони наважуються звернутися до психолога, психіатра чи лікаря, часто знецінюють спеціаліста. Такій людині важко прийняти свою вразливість і визнати, що вона потребує допомоги.
Люди із нарцисичними рисами рідко звертаються за допомогою, та навіть якщо це роблять, часто не отримують від того користі. Така робота зазвичай швидко припиняється, адже людина «втікає» від переживань, намагаючись залишатися у звичному образі найсильнішої та найкращої. Визнання слабкості для цих людей здається неприпустимим, і це одна з основних причин, чому звернення за допомогою не відбувається.
Ще одним важливим фактором є рівень інтелекту та інформованості. Люди, які цікавляться новою інформацією, читають про психологію, стежать за розвитком цієї сфери, зазвичай легше звертаються за допомогою. Вони розуміють, як це працює, і знають, що отримання психологічної підтримки — це нормально. Завдяки поширенню інформації у сучасному медіапросторі дедалі більше людей роблять цей адекватний крок до вирішення проблем.
Однак для людей, які живуть у власному закритому світі й не цікавляться сучасними підходами, звернення за підтримкою стає викликом. Це часто стосується людей старшого віку, які мають багато упереджень, сформованих протягом життя. Вони можуть вважати, що звертатися до психолога — ознака слабкості чи щось непотрібне. Упередження разом із особистими страхами стають серйозним бар’єром на шляху до отримання допомоги.
Таким чином, нарцисичні риси характеру, недостатня інформованість і упередження є основними причинами, які заважають людям звертатися до спеціалістів. Подолання цих бар’єрів вимагає часу, освіти та розуміння, що турбота про своє психологічне здоров’я — важлива складова життя.
Окрім традиційного звернення до психолога, сьогодні доступні й інші способи отримати допомогу. Відносно новим форматом є онлайн-консультації, які мають низку переваг: швидка відповідь, відсутність необхідності реєстрації чи запису, можливість отримати підтримку в будь-яких умовах — потрібен лише телефон.
Детальніше про те, як працює наш анонімний психологічний чат krisenchat Ukrainian, читайте нижче.
Кризова психологічна допомога: як працює krisenchat Ukrainian
Анонімна платформа з надання кризової психологічної допомоги зосереджена на стабілізації емоційного стану людини у критичних ситуаціях. Це не довгострокова терапія, а допомога «тут і зараз».
Що пропонує krisenchat Ukrainian?
1. Стабілізація емоцій. При сильному стресі, страху чи панічних атаках пропонуються вправи, які допомагають полегшити стан уже під час консультації.
2. Робота із суїцидальними думками. Фахівці допомагають скласти план дій, який активізує ресурси людини. План включає перелік людей для звернення, важливі дії для стабілізації та способи відволіктися.
3. Рекомендації для подальшої підтримки. Платформа надає інформацію про ресурси, де можна отримати кілька безкоштовних сесій із психологами онлайн, що можуть стати першим кроком до глибшої терапії.
Консультації фокусуються на підтримці в моменти, коли людині важко впоратися зі своїм станом самостійно.
Як відбувається консультація?
Людина приєднується до чату через посилання, наприклад, у Telegram або WhatsApp. Після заповнення мінімальних даних (ім’я та вік — за бажанням) починається анонімна консультація. Консультацію проводить професійний психолог або психотерапевт.
Під час розмови спеціалісти запитують, що турбує людину, допомагають почати бесіду, навіть якщо людині складно сформулювати свій запит.
Консультація триває приблизно годину. За цей час фахівець:
- дізнається про ситуацію, яка турбує;
- допомагає стабілізувати емоційний стан;
- надає контакти для подальшої підтримки.
Важливо, що платформа працює анонімно: фахівці не бачать номерів телефонів чи інших персональних даних клієнтів.
Чи є технічні обмеження?
Через велику кількість запитів або технічні проблеми відповіді іноді можуть затримуватися. Проте користувачам радять зачекати до 30 хвилин, доки консультація стане доступною.
Чи можуть звертатися діти?
Послуга доступна всім незалежно від віку. Діти та підлітки можуть звертатися без дозволу батьків, адже це не психотерапія, а психосоціальна підтримка. Люди звертаються сюди, бо їм комфортніше спілкуватися текстом, а не візуально чи голосом, особливо у важкі моменти. Сервіс працює 24/7 і дає змогу отримати допомогу без страху, що хтось дізнається про переписку чи проблему.
«Я вважаю, що звертатися за допомогою — це окей і це завжди на часі. Наш емоційний стан впливає не лише на нас, а й на оточення, суспільство та навіть на країну. Коли люди дбають про своє психологічне здоров’я, вони стають щасливішими, а це сприяє загальному розвитку».
Світлана Громова, гештальт-терапевтка, психологиня krisenchat Ukrainian.
Основні переваги krisenchat Ukrainian:
1. Безпека та свобода. Анонімність створює простір, де людину не засуджують і не знецінюють. Кожен може поділитися своїми переживаннями, не боячись, що його засудять або порівнюватимуть із кимось, хто нібито має більші проблеми.
2. Досвід звернення за допомогою. Для багатьох це перший випадок, коли їх вислуховують, підтримують і допомагають знайти рішення. Це важливий крок до усвідомлення, що звертатися за підтримкою — нормально.
3. Гнучкість. Людина може звернутися декілька разів за термінову психологічну допомогу.
Нині існує багато фондів та ініціатив, які надають безкоштовну психологічну допомогу. Це особливо важливо під час війни, адже всі, незалежно від місця перебування, проживають цей досвід по-своєму.
«Не варто знецінювати особисті переживання. Війна впливає на кожного з нас, і важливо визнати це та звернутися за допомогою, якщо вона потрібна».
Світлана Громова.
Піклування про свій психологічний стан — це обов’язок кожного. І зараз для цього є всі можливості: від анонімних чатів до повноцінних консультацій із психологами. Варто зробити цей крок, адже турбота про себе — це турбота про майбутнє.
Розпочати консультацію можна миттєво через Telegram (@krisenchatUA_bot), WhatsApp або через SMS за номером (+49)1573599312.
Дізнатися більше про роботу krisenchat Ukrainian.
