Упевнені, серед вашого оточення є люди, які постійно навчаються. Ні, вони вже закінчили школу й університет, дехто з них навіть захистив дисертацію. Проте вони знаходять дедалі нові й нові курси з підвищення кваліфікації та поліпшують навички. Часу на роботу, звичайно ж, бракує. Хто вони — вічні студенти? Сьогодні поговоримо про це.
Синдром вічного студента — це психологічний феномен, за якого людина, навіть завершивши формальну освіту, і далі почувається студентом або перебуває у стані постійного навчання. Це може виявлятися у тривалому збереженні мотивації до набуття нових знань, але без чіткої мети або конкретного результату. Це навчання заради самого процесу навчання та набуття нових знань не для того, щоб застосувати ці знання на практиці.
Чому виникає синдром вічного студента? Найчастіше бути людиною, яка постійно навчається, спонукає страх перед реальними змінами й початком дорослого життя з усією його відповідальністю. Замість ухвалити рішення та діяти людина обирає і далі готуватися до ідеального моменту у своєму житті.
Відчутні також вплив синдрому самозванця і потреба до постійного поліпшення себе та своїх навичок. Тут варто замислитися над своєю самоцінністю і тим, завдяки чому вона формується.
Схильність до перфекціонізму також може впливати на прагнення постійно навчатися.
Окрім того, варто звернути увагу на відсутність чітких цілей і розуміння, куди рухатися. Відсутність такого розуміння та мотивації спонукає ховатися за постійним навчанням і саморозвитком.
На жаль, усе вищезгадане разом ніяк не допомагає реальному саморозвитку. Навпаки. Наслідком будуть хронічна незадоволеність і відчуття нереалізованості. До того ж може виникнути соціальна ізоляція: друзі з університету давно почали кар’єру; колектив відсутній; теми, пов’язані з навчанням, цікавлять не так багато людей.
Що робити? Найголовніше — визначити свої істинні цілі й цінності. Сформулювати на їхній основі конкретні та зрозумілі кроки, метою яких є реалізація задуманого. Також не варто забувати про адекватність почуття тривоги перед початком нової справи й нового етапу життя. Починати нове не просто. Це нормально. Навпаки, чекати ідеального моменту готовності — витрачати дорогоцінний час життя намарне.
Учитися — це цікаво й корисно як для роботи мозку, так і для розвитку багатьох навичок і можливостей. Ефекту новизни теж ніхто не скасовував. Це завжди свіжий ковток повітря для мозку. Головне тут — баланс роботи й навчання.
