Дев’ятнадцятого жовтня виповнилося 170 років від дня народження видатного українського художника, уродженця міста Ізюм і жителя Харкова Сергія Васильківського. 8 жовтня 1917 року митець пішов із життя.
Чому Cергія Васильківського за життя назвали оспівувачем України, а також про навчання у петербурзі й Парижі в новому подкасті «Харківські історії» на Радіо «Накипіло» розповіла мистецтвознавиця і завідувачка відділу вітчизняного мистецтва ХVІ — початку ХХ століття Харківського художнього музею Ольга Денисенко.
Васильківський — представник так званої слобідської шляхти. Його батько був чиновником, на цю посаду він готував і сина.
Народився Васильківський в Ізюмі. Згодом родина переїхала до Харкова. Саме тут він розпочав свій шлях як митець. Васильківський навчався у гімназії, у якій викладав славетний педагог Дмитро Іванович Безперчий, учень Карла Брюллова, що походив із роду борисівських іконописців.
Після закінчення гімназії майбутній митець дев’ять років навчався в петербурзькій академії. Мистецтвознавець Микола Микитович Безхутрий у своїй повісті про Васильківського описав петербурзький період життя студентів як голодний і холодний.
Васильківський товаришував із видатними художниками України
В академії у петербурзі Сергій Іванович навчався з видатними українськими художниками Порфирієм Мартиновичем, Миколою Самокишем та Опанасом Сластіоном.
«Це була блискуча плеяда надзвичайно талановитих та активних учасників українського відродження», — зазначила дослідниця.
Васильківський із Самокишем часто пригадували, як їхні товариші з’їли сімейну реліквію Васильківських — ікону діда, намальовану на тарані.
«Попри важкі роки навчання після закінчення академії Васильківський здобув золоту медаль і став першим, кого навчальний заклад за казенний кошт відправив на навчання до Франції. Це свідчить про несамовитий талант молодої людини», — розповіла дослідниця творчості митця Ольга Денисенко.
Поїздка у Францію неабияк вплинула на талановитого митця
На думку завідувачки відділу вітчизняного мистецтва ХVІ — початку ХХ століття Харківського художнього музею, закордонна поїздка Васильківського відіграла велику роль у його становленні як художника. За кордоном Васильківський познайомився з українським художником Іваном Похитоновим, який тоді жив у Парижі. Вони разом їздили на пленери.
«Похитонов — майстер мініатюрних робіт на дереві. Під його впливом Васильківський призвичаївся писати на дощечках і багато привіз їх до Харкова, де й далі писав», — зазначила дослідниця.
Завдяки тому періоду з’явилися унікальні роботи Васильківського розміром із поштову листівку або навіть сірникову коробку, які нині виставляють у музеях під однією рамою. Із закордонної подорожі він привіз багато робіт із краєвидами Парижа. Є роботи, написані в Піренеях, на кордоні з Іспанією.
Український історик та етнограф Дмитро Яворницький, який добре знав Васильківського, дуже переживав, як на художника вплине Франція.
«Але, на щастя, нічого з ним не сталося. Він повернувся до Харкова відразу, щойно закінчився пенсіонерський термін. І справді, ми бачимо, що його живописний хист у поєднанні з новітніми світовими досягненнями зробив свою справу», — переконана Ольга Денисенко.
Васильківський був одним з ініціаторів створення художнього музею у Харкові
Васильківський став одним із фундаторів Харківського літературно-художнього гуртка й засновником українського архітектурно-мистецького відділу при ньому. Також митець був одним із ініціаторів створення художнього музею у Харкові.
1900 року Сергій Васильківський разом із Миколою Самокишем видав художній альбом «З української старовини», у якому Дмитро Яворницький описав віхи історії України, Васильківський написав портрети селян, містян, кобзарів і воїнів-запорожців, а Самокиш — сцени із життя людей на портретах. У 1912 році світ побачив другий альбом «Український орнамент», до якого Васильківський виконав близько ста малюнків.
Більшість картин художника знищено
«Після повернення з Франції на батьківщину головною темою його творчості залишилася любов до України. Відтворення цієї любові відчувається в усіх роботах митця», — резюмувала Ольга Денисенко.
Сергій Іванович прожив трохи більш ніж шістдесят років, менш ніж два тижні не дожив до 64-ї річниці. Перед смертю він заповів Музею Слобідської України понад 1 340 своїх творів і значну суму грошей, які на його бажання мали піти на створення у Харкові великого національного художнього музею. Музей відчинив свої двері після смерті художника — 1926 року.
Загалом Сергій Іванович Васильківський створив понад три тисячі творів. На жаль, багато його робіт знищили за часів Другої світової війни.
