Військовослужбовець 3 окремої штурмової бригади Євген Сивопляс, який утратив ногу в боях під Авдіївкою у лютому 2024 року, після лікування і реабілітації заснував громадську організацію «Зруш скелю» та навчає українців взаємодії з людьми з інвалідністю. З квітня 2024 року чоловік виходить на вулиці з плакатом «Не відвертай обличчя, я не чудовисько».
Євген розповів, що до поранення та ампутації не розумів проблем людей з інвалідністю. А втім, щойно став на милиці й вийшов за межі палати, одразу зрозумів, що світ здорових людей і світ людей із фізичними порушеннями — це два різні світи. Відтоді чоловік намагається достукатись до всіх небайдужих і пояснити, які потреби мають люди з інвалідністю.
«Спершу ми записали ролик у лікарні, у якому я скидаю папірці. У відео я розповідаю про те, що відчуваю, коли люди відвертаються від мене. Також говорю про те, як можна цьому запобігти. Після того ми записали ще один ролик, у фільмуванні взяли участь іще двоє хлопців з ампутаціями. Потім я почав стояти з табличкою, пішов в освітні заклади, звернувся у департамент освіти, щоб учителі навчали дітей поваги до людей з інвалідністю. І ще ми записали аудіоролик», — розповів ветеран про просвітницьку роботу.
Євген Сивопляс переконаний, що українцям бракує культури гідного ставлення до людей з інвалідністю, тому заради розвитку цієї культури ветеран заснував громадську організацію «Зруш скелю».
«Коли бачиш ветерана без кінцівки, не відвертайся і не відводь очі. Зроби жест, поклавши руку на серце, зустрінься поглядом і подякуй. Так ти висловиш підтримку», — ідеться в аудіо ГО.
Фото з інстаграму Євгена Сивопляса
Євген Сивопляс разом із командою нещодавно створеної громадської організації моніторить заклади торгівлі, харчування, гостинності, ЦНАПи та бібліотеки на безбар’єрність і вміння персоналу взаємодіяти з ветеранами й людьми з інвалідністю.
Ветеран сказав, що десь удається швидко досягти успіху, а десь доводиться довго пояснювати. Наприклад, у супермаркетах, щоб персонал допомагав людям із фізичними порушеннями, представники ГО «Зруш скелю» спочатку робили тестові закупи, потім — комунікували з керівником магазину, казали, пояснювали, як має бути. А після цих бесід знову робили контрольні закупи. Поблизу магазинів, які не хотіли реагувати й далі ігнорували людей з інвалідністю, ветерани ставали з табличками «Цей заклад не підтримує ветеранів. Соромно! Змінюйтеся». Після таких акцій магазини змінювали своє ставлення.
