Будувати життя непросто. А всупереч кризовим обставинам украй складно. Усе може паралізувати страх. Сьогодні говоритимемо саме про це: страх перед майбутнім.
Страх перед майбутнім зазвичай може виникати через невизначеність, зміни або складні життєві обставини: як локальні — однієї людини, так і глобальні. Серед основних причин цього страху на увагу заслуговують такі:
1. Невизначеність і об’єктивний брак контролю. Безумовно, будь-яке майбутнє непередбачуване повністю. Проте ми можемо контролювати певні його частини. Це основа планування, намірів, мрій і мотивації. Коли ж це неможливо, то все вільне від цього місце займають тривога невизначеності, безпорадність і страх.
2. Страх змін і нового. Навіть якщо ми точно знаємо, що в новому буде краще, ми чекаємо та прагнемо цього, усе одно нове потребуватиме перебудови звичного життя: звичок, правил, оточення і потреб. Це не завжди просто. Щоб адаптуватися навіть до хорошого, потрібні час та енергія. Зона комфорту (чи точніше зона звички) у цьому розумінні безпечна та зрозуміла.
3. Страх наслідків від рішень та їх утілення у життя. Навіть якщо ми можемо спланувати й отримати бажане, надзвичайно складно прорахувати всі можливі наслідки наших рішень. Як сприймуть наші рішення оточення, друзі та близькі? Що ми отримаємо, а що — утратимо?
4. Негативний і невдалий досвід минулого. Наша психіка функціонує так, що обов’язково спирається на попередній досвід, формуючи рішення на майбутнє. Негативні історії, які сталися раніше, блокують або суттєво ускладнюють навіть етап планування майбутнього, сповненого щастя і перемог. Що вже казати про етап реалізації? Запитання риторичне.
5. Невпевненість у своїх силах. Особливо невпевнено ми почуваємося у моменти, коли потрібно ухвалювати невідворотні, складні й такі, що можуть не схвалити інші, рішення. Протистояти важче, ніж плисти за течією. Якщо досвіду немає, так само як і нема на кого спертися, то складно діяти, спираючись тільки на себе.
6. Як ми вже побачили, вплив та очікування соціуму — як у вузькому, так і в широкому розумінні — важливі. Тиск оточення і відчуття потреби відповідати очікуванням можуть забирати енергію і не давати діяти. Краще ніяк, ніж погано. Краще нічого, аніж не так, як очікують.
7. Тривожність як особистісна характеристика й пастки негативного мислення. Здається, тут усе просто. Але, на жаль, без сторонньої допомоги не розібратися. Часто ми не можемо побачити, який вигляд наші поведінка й рішення мають збоку. Нам може здаватися, що ми ухвалюємо рішення, спираючись на реальність, коли насправді перебуваємо в полоні тривоги.
Що із цим робити? Відповідь парадоксальна: не думати про майбутнє. Тобто орієнтуватися на сьогодення і те, що на основі сьогоднішнього бачення життя буде найкращим вибором.
Визначте, що точно можна контролювати. Зверніть увагу на це.
Планувати й фантазувати про майбутнє варто гнучко. Що більше варіантів ви маєте, то краще. Без фанатизму й занурення у нескінченність варіантів, але з розумінням, що може бути по-різному. І це «різне» може бути по-різному хорошим.
