Сьогодні поговоримо про надзвичайно популярну субкультуру, увага до якої прикута в усьому світі. Квадробінг. Мова піде саме про нього. Хто такі квадробери? Як зрозуміти, що квадробінг може бути небезпечним, і що робити? З’ясовували це в новому випуску програми «Психотерапевтична п’ятихвилинка».
Почнімо з визначення. Термін «квадробінг» походить від поєднання двох слів: латинського quattuor — «чотири» (чотири лапи) та англійського aerobics — «аеробіка».
Трошки історії. У Токіо жив хлопець на ім’я Кеніті Іто, якого все дитинство дражнили «мавпою». Згодом він виріс та одного разу в зоопарку зацікавився грацією та швидкістю рухів справжньої мавпи. Майже десять років він вивчав пластику, техніку й нюанси тваринного бігу, а потім почав установлювати рекорди швидкості на дистанції сто метрів на чотирьох кінцівках. З 2008 по 2015 рік він покращував свої результати й щоразу потрапляв до Книги рекордів Гіннеса. До нової техніки бігу стали придивлятися американські фітнес-тренери, у США набув популярності animal flow («вільні рухи в стилі тварини») — тренування, що поєднують йогу, пілатес, стретчинг, капоейру та багато іншого. З плином часу спортивний елемент відійшов у тінь, і квадробінг поступово став захоплювати увагу підлітків та дітей, перетворюючись на субкультуру.
Нині квадробери — це переважно діти й підлітки віком 7–14 років, для яких це швидше гра, ніж спортивне змагання. У процесі учасники можуть імітувати різних тварин або обрати одного персонажа. Зазвичай квадробери використовують аксесуари: маски, накладні вуха, штучні хвости й рукавички-лапки. Чим це відрізняється від простої гри у тварин?
Квадробери. Фото: Getty Images
Нагадаємо, що гра у тварин зазвичай є тимчасовим явищем і частиною нормального розвитку. Це спосіб пізнання світу й себе, розвитку соціальних та емоційних навичок. Це минає.
Сьогодні квадробери зі свого боку становлять більш глибоку та стійку форму самовираження, яка може тривати багато років. Захоплення квадроберами часто пов’язане з пошуком ідентичності, прагненням до креативності й бажанням належати до спільноти.
Відомо, що субкультура — це спосіб утекти від реальності: потрапити в альтернативний світ, де тобі добре, де є такі самі, як ти; належати до певної спільноти й водночас уникати системи.
Є вікові періоди, коли самовираження через належність до субкультури адекватне й цілком відповідає поняттю умовної «норми». Це передусім підлітковий вік.
Підлітковий вік — час утрати авторитетів, гормональних змін і гострої потреби в соціально значущому схваленні й самоідентифікації. Не дивно, що модна нині субкультура квадроберів захоплює підлітків.
Є тонка межа між перебуванням у субкультурі й утратою зв’язку з реальністю.
Не варто хвилюватися, якщо захоплення квадробінгом більше нагадує хобі й водночас дитина або підліток залучені й у інші види діяльності: школу, позашкільні заняття, дружнє спілкування. Якщо, наприклад, підліток створює костюм тварини й викладає фото в масці, щоб зібрати вподобання у соцмережах, то це швидше бажання підвищити власну популярність, використовуючи трендову хвилю, не більше.
Якщо ж ваша дитина разом із компанією гавкучих підлітків кидається на перехожих — це вже зовсім інша історія, що межує з розладом.
Квадробери. Фото: Getty Images
На що потрібно звернути увагу, щоби зрозуміти, чи є реальна небезпека — як психологічна, так і фізична — здоров’ю і життю, пов’язана з квадробінгом?
Для початку зверніть увагу на те, скільки часу це захоплення займає у житті дитини або підлітка, а також який відсоток від загального часу, що має дитина на відпочинок, відведено саме під квадробінг.
Виявіть цікавість до компанії, яка підтримує це захоплення і має такі самі життєві інтереси. Запитайте в підлітка, які ще теми порушують у цій групі, хто чим займається, які інші хобі й уподобання мають учасники групи.
Спостерігайте за тим, наскільки глибоко й деталізовано дитина занурена у створення образу обраної тварини, це одна постійна тварина чи вони змінюється. Звертайте увагу на те, чи заважає квадробінг навчанню, соціальному життю, спілкуванню з друзями, що не поділяють цього захоплення. Якщо раніше підліток мав інші хобі й захоплення, чи вистачає на них нині часу й чи зберігається до них така сама цікавість?
Чи може дитина або підліток швидко вийти з образу тварини? Чи може виявити агресію, перебуваючи в образі тварини? І найголовніше — чи розуміє дитина або підліток, що це всього лише роль, а все, що відбувається, — гра?
Почати нервуватися потрібно в тому разі, якщо наявний хоча б один або більше з перелічених проявів: захоплення квадробінгом займає все життя підлітка цілком, немає інших інтересів, занять і позашкільної діяльності. Цікаво тільки те, що пов’язане з перевтіленням у тварину. Як наслідок, це заважає будувати взаємини з однолітками, іншими людьми й підтримувати дружбу.
Квадробери. Фото: Getty Images
Обов’язково звернутися до фахівця варто тоді, коли дитина, наслідуючи поведінку тварини:
– починає харчуватися кормом для тварин, розміщувати посуд на підлозі, їсти без столового приладдя;
– замість людської мови використовує звуки тварин (нявкає, гавкає, ричить тощо);
– створює небезпеку для себе або оточення: дитина лякає інших, дряпається і кусається, порушує правила дорожнього руху, кидається на людей, намагається контактувати на рівних із тваринами (наприклад, у зоопарку).
Це може призвести до того, що підліток може дістати серйозні фізичні або психологічні травми. Також потрібно звертати увагу на те, чи не може стати дитина потенційною жертвою цькування у школі через свою поведінку, зокрема через потрапляння у соціальні мережі.
Найголовніше — підліток має чітко усвідомлювати, що він лише копіює поведінку тварини, а не є нею і за ніяких обставин нею стати не може. Якщо глобально ви помічаєте, що підліток почав ідентифікувати себе з твариною, потрібно якнайшвидше звернутися до професіонала. На жаль, наслідки зволікання можуть бути відверто небезпечними. Упоратися самотужки не вдасться: обмеження не будуть ефективними, а швидше, навпаки, створять конфлікт між дитиною і батьками.
Тож будьте уважні до стану своєї дитини й допоможіть їй не стати жертвою модного тренду.
