Останнім часом багато уваги приділяють питанню емоційного інтелекту. Критерієм того, що людина має розвинений емоційний інтелект, є так звана емоційна зрілість. Це можливість брати відповідальність за події свого життя, адаптуватися до змін, бути гнучкими, будувати зрілі взаємини з людьми навколо.
Емоційна зрілість у сучасному світі — один із ключових чинників побудови якісного й усвідомленого життя. Проте доволі часто ми стикаємося з протилежним явищем — ідеться про емоційну незрілість. Що це таке?
До основних характеристик, що визначають людину, яку можна назвати емоційно незрілою, відносять такі:
1. Перекладання відповідальності за результати своєї діяльності, успіхи та якість власного життя на інших людей, обставини й життя узагалі.
2. Високий рівень категоричності й ригідності.
3. Труднощі в саморефлексії, розумінні своїх емоцій і переживань, визначенні причиново-наслідкових зв’язків.
4. Демонстрацію невідповідних до об’єктивної реальності почуттів і переживань.
5. Нездатність контролювати емоції, коли реакція на найменшу стресову подію може призвести до проживання інтенсивних та яскравих негативних переживань, зокрема стати причиною розвитку нападу тривоги.
6. Егоцентричність.
7. Труднощі у виявленні емпатії та побудові емоційної близькості. У стосунках така людина уникатиме відкрито виказувати свої почуття та ховатиметься у свій внутрішній світ у моменти, коли це може бути актуально.
8. Труднощі з плануванням: людина може планувати тільки на короткий період часу, і планування дуже залежить від настрою, стану реальності й бажання навколишніх людей.
Бути емоційно незрілою людиною означає проживати доросле життя, сприймаючи його очима та психікою дитини. Формально емоційно незріла людина може бути успішною на роботі, мати сім’ю та дітей, однак проживатиме це скоріше як певну гру в заданих обставинах.
Причин, що призводять до емоційної незрілості, багато. Очевидно, шукати їх потрібно в дитинстві. Найчастіше — це відсутність у батьківській сім’ї прикладів емоційно зрілої поведінки. Тобто маємо викривлене розуміння того, що таке висловлення та проживання емоцій і побудова стосунків. Вияви емоцій відсутні та сприймаються як зайві, непотрібні, незрозумілі й неправильні. Емоції дитини також під мовчазною забороною. Отже, емоційно незрілі батьки передають незрілість уже своїм дітям. На жаль, так може тривати протягом багатьох поколінь.
Самостійно допомогти собі стати більш емоційно зрілим украй складно. Досвід особистої психотерапії, коли психолог є саме тим зрілим, урівноваженим, прогнозованим, постійно відкритим і передбачуваним символічним батьком або матір’ю — основа для розвитку емоційної зрілості.
Додатково спробуйте зробити таке:
1. Приділяйте увагу практикам самостійного ухвалення рішень та особистої відповідальності. Починайте з найпростішого, як-от із вибору страви на обід чи місця для зустрічі, а також із планів на день.
2. Вивчайте та намагайтеся зрозуміти свої емоції.
3. Розширюйте свій світогляд — це допомагає розвивати гнучкість.
4. Звертайтеся по зворотний зв’язок до людей навколо та близьких. Стежте за їхніми проявами. За потреби обговоріть із ними свої емоційні реакції.
Емоційний розвиток людини — важлива частина гармонійного й усвідомленого життя. Це потребує часу й певних зусиль. Найголовніше тут — поступовість, увага до свого стану, розвиток навичок самоспостереження та рефлексії.
