Хтось убачає в контролі панацею від усього, а дехто, навпаки, докладає безліч зусиль, щоби плисти за течією. То чи потрібен нам контроль? З’ясовуватимемо в подкасті «Психотерапевтична п’ятихвилинка».
Почнімо з того, що контроль нам усе ж таки потрібний. Зовнішній — щоб максимально убезпечити себе від небезпек навколишнього світу. Це важливо й еволюційно обґрунтовано. Внутрішній контроль допомагає нам вибирати найвідповідніший спосіб саморозкриття, а також адаптуватися під вимоги суспільства.
Проблема виникає тоді, коли ми опиняємося у пастці бажання тотального контролю — нібито можна контролювати все. Глобальне бажання тримати все під контролем — це спосіб створити ілюзію постійної безпеки й «керувати» навколишньою реальністю. Якщо уважно дослухатися до цього формулювання, стає зрозуміло, що воно не реалістичне.
Якщо ми намагаємося контролювати цілковито все, що відбувається навколо та прямо чи опосередковано стосується нашого життя, нас чекає щонайменше стрес, а щонайбільше — невроз. Ба більше, парадокс полягає в тому, що чим більше ми намагаємося щось контролювати, тим більше опиняємося у полоні страху та тривоги й направду повністю втрачаємо контроль над власним життям.
Проте, якщо ми повністю позбавимо своє життя контролю, неможливо буде підтримувати його ефективність. Тобто контроль, а насправді вміння самоорганізовуватися і керувати своїм життям — річ важлива й доцільна.
Як відрізнити здорову потребу бути автором свого життя від інфантильної фантазії керувати всесвітом?
Перша важлива відмінність — це емоції, що супроводжують відчуття контролю або здорову відповідальність за своє життя. Коли йдеться про контроль, його супутниками є тривога та страх, у думках панує катастрофізація і чорно-біле мислення. В основі здорової відповідальності — відчуття впевненості, спокою і комфорту. Друга важлива характеристика, яка відрізняє контроль, — повна неможливість виявляти гнучкість та адаптивно реагувати на події реальності. Бо сприймати їх і вписувати у свій ідеальний план означало б інфантильний програш.
Проаналізуймо це на прикладі. Ви планували прекрасну літню прогулянку з подругою, але, прокинувшись, виявили, що надворі дощ і похмура погода. Очевидно, ви не можете контролювати погоду. Проте ви можете вдягнути зручний одяг, а також змінити місце й час зустрічі.
Якщо ви відчуваєте, що контролю у вашому житті забагато, то передусім визнайте це. Зізнайтеся собі, як багато часу, зусиль і психічної енергії відбирає у вас постійне бажання дотримуватися вашого єдиного можливого персонального плану. Спробуйте визначити речі, які можуть бути частиною вашої самодисципліни, речі, які частково піддаються вашому впливу та плануванню, і речі, які цілком неконтрольовані. До того, що ми не можемо контролювати, крім погоди, відносять і ставлення інших людей до нас. Але своїми прикладом, ставленням і чіткою побудовою особистих кордонів ми можемо показати приклад і спробувати змінити якісь взаємодії з протилежного боку.
Використайте техніку катастрофізації. Уявіть, що відбудеться у вашому житті, якщо ви втратите контроль над певною ситуацією, подією, собою або іншою людиною. Може виявитися, що ваша фантазія намалює вам зовсім не апокаліптичний сценарій, а навпаки. Тож спокійно й відсторонено проаналізуйте реальні можливі наслідки. Зверніть увагу на те, що вас оточують люди, які можуть бути на вас не схожі, а отже ухвалюють частково незрозумілі вам рішення. Усвідомлення цього допомагає побудувати більш зрілі й усвідомлені взаємини.
Що ви відчули б, якби хтось контролював вас? Наскільки це було б комфортно? Тож спробуйте пошукати інші способи долати тривогу та страх невідомості.
