Уміння відпустити минуле та пробачити собі за його помилки — важлива частина повноцінного й усвідомленого життя. Без уміння пробачати собі не можна говорити і про любов до себе. Як це зробити? Про що нагадати собі й що сказати? Про це й поговоримо сьогодні у випуску програми «Психотерапевтична п’ятихвилинка» для Радіо «Накипіло». Тож як пробачити собі помилки минулого й рухатися далі?
Найперше подивімося на те, що відбулося, під іншим кутом зору. Подію, результатом якої ви не задоволені, і вибір, який наразі вважаєте для себе неправильним, будемо сприймати не як помилку, а як досвід. Досвід — це важлива й невіддільна частина життя. Неможливо насправді прожити життя, а не просто заповнити роки подіями, що постійно повторюються і гарантовано мають один і той самий результат, без спроб нового. Деякі спроби не приноситимуть потрібних вам результатів. Це невідворотний перебіг життя. Ми не можемо його змінити. Можемо тільки впливати на наше сприйняття та ставлення до цього. Тобто питання відкрите: помилка або досвід? Вирішувати тільки вам.
Вертаючись назад, візьміть до уваги той факт, що в момент ухвалення рішення, яке нині вас не влаштовує, ви були обмежені певними знаннями, можливостями й уявленнями про себе та свої бажання. Насправді оцінювати рішення маємо на момент його ухвалення. Питання в тому, чи було тоді воно найкращим для вас. Яким воно стало й стане в майбутньому — передбачити вкрай складно. Людство ще не навчилося передбачати майбутнє.
Згадайте себе в мить, коли скоювали ту саму помилку, за яку караєте себе й досі. Чи не може бути так, що ви просто не мали ресурсів, щоб діяти по-іншому? Ресурсів і фізичних, і моральних, і фінансових, і соціальних. Будь-яке наше рішення та можливості його втілення обмежено нашими ресурсами. Ми не в змозі змінити це.
А ще є багато ситуацій, коли ми просто безсилі. Обставини непереборні, реальність невідворотна. Не все ми можемо змінити. Ніхто не всемогутній, і ви також. Можливо, те, що тепер здається помилкою, тоді було взагалі єдиною можливістю.
Усі ваші досвіди у своїй сукупності формують унікальну картину вашого життя. Вона неповторна та надзвичайно складна. Навіть гіркий і болючий досвід, найстрашніша «помилка», найдивніше рішення слугували для того, щоб ви стали тим, ким є сьогодні. Нині ви здатні ухвалювати нові рішення та діяти принципово по-іншому.
Пам’ятайте, наша психічна енергія не є нескінченною. Отже, якщо ми скеровуємо її на минуле й витрачаємо її там, де змінити вже нічого неможливо, то її просто бракуватиме, щоб жити тут і тепер, щоби планувати й утілювати задуми на майбутнє.
Спробуйте в моменти, коли ви захоплені самозвинуваченнями, почуттям провини чи злості на себе, звернутися до свого внутрішнього критика, а в цьому випадку, точніше сказати, внутрішнього судді, з простим, але правдивим посланням: «Я не вмію передбачати майбутнє. На той момент на основі своїх досвіду й потреб я ухвалював/-ла найкраще для себе рішення. Я не мав/-ла змоги діяти інакше. Тепер я знаю і розумію більше. Я вдячний/-а своєму досвіду й спиратимуся на нього в майбутньому. Я приймаю свою неідеальність і дякую собі за сміливість жити це життя». Якщо те рішення, яке ви вважаєте помилковим, спричинило негативні наслідки для важливої вам людини, зруйнувало цінні стосунки або негативно вплинуло на них, завжди на часі попросити пробачення. За змоги — реально, якщо стосунки перервалися — символічно. Як доросла та свідома людина, ви берете відповідальність за свої дії та вчинки, просите пробачення за них. Але відповідальність — це не синонім провини.
Це життя, і воно не ідеальне, а від того насправді ще прекрасніше. Тож іще раз подякуйте своєму минулому з усіма його досвідами: сильними й сумними, переможними та програшними. Головне — вашими. Обійміть себе та рухайтеся вперед. Життя не чекає.
