Хочемо опублікувати цю розмову зараз, коли росіяни вчергове обстріляли ракетами Харків і вбили працівників найбільшої типографії в Україні. Це вже не перший ракетний обстріл харківських типографій, коли загинули люди.
Місяць тому на «Книжковій Країні» у Києві ми поспілкувалися з шеф-редакторкою видавництва Vivat Оленою Рибкою. Читайте про любов до Харкова, про натхненну роботу, про світлі книги для дітей у темні часи та про підтримку харківських видавництв. Про те, що нам є за що боротися.
Такий допис Vivat опублікувало в соцмережах після ракетного удару по типографії «Фактор-Друк» у Харкові
На «Книжковій Країні», як і на будь-якому книжковому фестивалі, було багато харківських видавництв. Шеф-редакторка Vivat не вважає їх конкурентами:
«Ми створюємо спільний книжковий простір. Основна задача була — витиснути російську книжку та допомогти українській книжці стати видимою. Кожен — своїми силами, власними методами, але це наша спільна робота.
Різні видавництва друкуються в різних типографіях. Багато книг виробляється в Харкові за рахунок того, що тут найбільше типографій. Бо неможливо за рік або два збудувати таку велику типографію, як «Фактор-Друк» або «Юнісофт». Тобто маленькі типографії по Україні є, але щоби працювали з такими обсягами, з такими тиражами, з такими технологіями — треба розуміти, що Харків у цьому незамінний».
До повномасштабного вторгнення основна частина колективу Vivat жила в Харкові. Навіть людей з інших міст намагалися перевезти, аби відчувати взаємодію та бути в одному просторі. Звісно, вторгнення внесло корективи. Багато хто змушений був покинути Харків, бо жив на Салтівці або в інших місцях, де були руйнування. Є люди, які перебувають в Іспанії, Німеччині, Британії, Польщі, — більшість із них намагається втриматися на роботі у видавництві.
За час повномасштабного вторгнення команда Vivat зросла майже вдвічі. З’явилися нові підрозділи, необхідний у часи війни психолог. 10–20% колективу залишаються в Харкові. Вони збираються в офісі, бо там завжди є світло, інтернет. Саме там народжуються нові ідеї.
Збільшилася кількість книжок, які видає Vivat. З’явився додатковий запит на літературу, якій відчувають усі видавці. Бо ми здали на макулатуру російські книжки, і потрібно зробити заміну. Цьогоріч Vivat запровадив акцію «Постав російську книжку в куток». За п’ять кілограмів російських книжок люди отримували знижку 30% на українські книги.
«Дуже багато людей відгукнулися. Українці — не варвари, ми не палимо книжки, але залюбки їх здали на добру справу», — каже Олена Рибка.
Макулатури зібрали 110 000 тонн, вистачило на два пікапи для ППО. До акції долучилося кілька бізнесів, наприклад work.ua, і загалом зібрали на 10 пікапів за півтора місяця.
Vivat на фестивалі «Книжкова Країна», фото
У Vivat кажуть, що постійно відчувають підтримку саме як харківське видавництво. У книгарнях на Рівненщині вони помітили афіші із закликом купувати книжки саме харківських видавництв. Мережа київських книгарень Readeat проводила акцію «Тримайся, книжковий Харкове!» та надавала додаткову знижку. Партнери і блогери, з якими співпрацює Vivat, також зі власної ініціативи робили добірки з книгами харківських видавництв.
«Не завжди вдається одразу оцінити матеріальні результати підтримки, бо звіти та дані приходять пізніше, за квартал або півріччя. Але якщо брати емоційну підтримку — звісно, вона відчувається. Коли ми повідомляємо про затримки, а затримки друку книжок є зараз у всіх, то є якась емпатія, розуміння від читачів, чому ці затримки.
Власне, ця підтримка і взаємодія з читачем формують загальне усвідомлення, що українська книжка потрібна. Та й ми усвідомлюємо, чому ми в Харкові продовжуємо друкувати, чому в Харкові створюємо нові проєкти й бачимо довіру від авторів і читачів.
Іноді хочеться зробити щось додаткове, наприклад, кольорові зрізи. Тобто зараз під час повномасштабного вторгнення у нашій типографії опановують нові цікаві технології, аби книжку зробити ще привабливішою. Зараз ми відчуваємо, що люди прагнуть світлих історій. На “Книжковій країні” були наймасовіші заходи, присвячені українській класиці. Наша серія “Vivat Класика” є трендовою, нове прочитання дає альтернативні версії текстів і, власне, силу», — розповіла Олена Рибка.
Дитячі локації на «Книжковій Країні» та стенд видавництва Vivat
На «Книжковій Країні», де ми спілкувалися з видавництвом, цілий павільйон і територію поряд із ним відвели під дитячі активності. Від Vivat там були презентації книжок, заходи й розваги з аніматорами, де діти розкривалися, веселилися, танцювали.
«Хороша цікава локація відразу відчувається. Це саме дитячий простір, тому в дітей позитивне налаштування вмить спрацьовувало. І так само це працює для авторів, до яких діти підходили, обіймали: вони отримали додаткове натхнення, аби продовжувати писати. Дуже багато авторів на якийсь час втратили голос і можливість писати світлі веселі історії для дітей. Складно це, коли росія вбиває дітей. А тут на цій події вони відчули підтримку, що їхні історії важливі та цінні».
Книжки Сашка Дерманського — у безумовних лідерах дитячої літератури. Він розповів Vivat про чоловіка, який до нього підійшов на «Книжковій країні». Той сказав, що його родина в Німеччині, діти там вчаться в німецькій школі. І щоби вони не забували українську, він їм читає щовечора у месенджері українські книжки.
Книга неоціненна, аби зберегти тривалість спілкування, наповнити його та щоби це був якісний час. Цей батько каже, що чекає вечора продовжити читання, бо йому самому цікаво, чим закінчаться пригоди. І в цьому книжка незамінна, бо дає ефект живого контакту, голосу.
Навіть якщо дитина в стресовому стані, читання її заземлює. Олена Рибка каже: коли в Харкові почалися відключення світла, люди почали більше приходити за книжками.
Книжкові рекомендації для дітей від Олени Рибки
Коли в Харкові у травні 2022 році поновили роботу книгарні Vivat, це дало надію, що в місто повертається нормальне мирне життя. Це було ще до деокупації Харківщини. Тоді до міста долітала російська артилерія.
«Це для нас було про велику довіру. Хотілося додати оптимізму: і тим, хто у нас запитував, а чи буде працювати книгарня, і нам самим. Наші адміністратори книгарні сказали, що мріяли почати працювати, коли ми запитали, чи готові вони. Тривоги, прильоти, — а це центр міста — але вони готові. Тепер вже працює і друга книгарня. Вона як укриття в напівпідвальному приміщенні, ми там постійно щось проводимо, аби зберігати цей контакт».
Олена розповіла: на початку повномасштабного вторгнення з маленькою донькою змушена була виїхати. Місяць жила у Львові, потім у Варшаві. Повернулася у 2023-му.
«Це колосальна різниця, коли нарешті повертаєшся у своє місто! Воно дає тобі натхнення, дає неймовірну силу! Хочеться й надалі, знову і знову, доводити та показувати цю нашу силу. Що ми працюємо, попри все.
Нещодавно ми були на Болонському книжковому ярмарку. Підійшли видавчині з Бразилії та кажуть: “Ой, ви в Україні, у Харкові, там поряд росія, у вас там нічого не працює. Ви напевно, просто приїхали сюди подивитися на книжки”.
У цей момент я відчула, як у мені все закипає… Я розповіла їм, що в умовах, коли щодня тривоги, коли атаки російські, коли ми під обстрілами, коли не знаєш: чи буде світло, чи не буде, — ми все одно друкуємо книги. Не тільки для українських дітей: ми привезли зразки в Італію, щоб усі побачили, які українські книжки.
Найперше — у дітей має бути дитинство, має бути світло, радість. Саме це ми намагаємося втілити в наших книжках і розповісти нетравматично про війну в Україні.
Наприклад, є книжка “Клуб врятованих”. Це десять історій про реальних звірят, які постраждали й були врятовані під час російсько-української війни. Сашко Дерманський написав теплі зворушливі казкові історії про тваринок, у яких є прототипи. Про собачку Жужу, про маленьке оленятко, яке вивезли наші військові та передали UAnimals. А ще — про корівку, якій встановили протез, бо не хотіли присипляти. Такі історії є провідниками світла». 
«Коли тримаєшся-тримаєшся, а тоді бачиш знищений наклад “Клубу врятованих”», ─ опублікувала в соцмережах Олена Рибка.
Допомогти друкарні «Фактор-Друк» можна за ось цим посиланням.
