Енергетика, бронювання працівників і виїзд за кордон для залучення клієнтів — саме це найбільше хвилює підприємців у прифронтовому Харкові.
За даними Центра економічної стратегії, на місто припадає майже 3% національного ВВП. За останні п’ять років ця частка зменшилася з 3,4% до 2,7%. Харківська область — друга після Донецької за прямими втратами від війни. Наразі йдеться про 30,2 мільярда доларів. Збитки міста влада оцінює в десять мільярдів доларів.
Утім, нікуди не зникли економічні переваги регіону. У Харкові зосереджена більшість промислових і торговельних підприємств, розвинена ІТ-індустрія, поліграфія. Ці сфери витягують місцеву економіку. Ми занотували за спікерами вебінару найцікавіше: як працюють представники цих галузей і на які державні рішення очікують.
Ольга Шаповал, виконавча директорка Kharkiv IT Cluster:
«Що необхідно тут і зараз — вирішити питання бронювання та виїзду співробітників за кордон. У нас ІТ на 95% — експортно-орієнтована галузь. Ковід закінчився. Не можемо ми укладати нові контракти, якщо клієнт нас не бачить, та ще й у новинах читає, які в нас тут прильоти. На щастя, ми навчилися жити з цим. Щось прилетіло в 300 метрах від нас, ми перемістилися за дві стіни і продовжуємо працювати. Це наша реальність. Тож дайте нам, будь ласка, можливість працювати. Є конструктивна пропозиція: дати бізнесу в Харкові 100% бронювання хоча б на 7–6 місяців».
Ігор Гуменний, власник UBC Group — торговельно-промислового холдингу в галузі холодильної техніки та промопродуктів:
У нас більше 70% продукції йде на експорт. Є велика проблема, що наші менеджери не можуть виїхати за кордон. Ми готові платити залоги: мільйон, два мільйона гривень — скільки потрібно, тільки щоби можна було виїхати на переговори з клієнтом. Було би добре, якби це питання знайшло якесь рішення.
«Аби розвивати бізнес у Харкові, нам потрібен доступ до капіталу. Звичайні банківські кредити «5–7–9» — це прекрасно, чудовий інструмент. Ми їх брали, вони працюють. Але жоден банк не інвестуватиме в обладнання в місті, яке перебуває під обстрілами».
Ігор Гуменний
Олександр Попович, генеральний директор друкарні «Юнісофт»:
У 2021 році ми експортували в Європу послуги з друку продукції на 2,5 мільйона євро. У 2022-му, ви будете здивовані, робота не зупинилася: ми змогли виготовити для іноземних видавництв приблизно 1,3 мільйона книжок на 1,3 мільйона євро. Торік експорт нашої продукції до країн ЄС був на суму 1,8 мільйона євро. Цьогоріч почали з іще більшими показниками. Сподіваємося, зможемо продовжити позитивне зростання — виключно завдяки людям, які живуть і працюють у Харкові.
Зараз у нашій друкарні працює 362 людини, ми повернулися на довоєнний рівень. За підсумками квітня виготовили 1,3 мільйона одиниць книжкової продукції. Різноманітної: це і тверда палітурка, і м’яка. Ми експортували продукцію в Бельгію, Францію, Італію, Велику Британію. Замовники нам довіряють. Але ми можемо існувати, тільки якщо будуть замовлення від українських видавництв, якщо в нас працюватимуть люди. А коли люди починають звільнятися, бо хвилюються через мобілізацію, це жах. Люди тікають, розумієте? І якщо ми хочемо зберегти в Харкові бізнес, не лише у поліграфічній галузі, будь-який бізнес, — можливо, є сенс дати на деякий час компаніям у Харкові відтермінування по бронюванню працівників.
«Ми використовуємо на виробництві виключно європейське обладнання, сучасне. Я не зможу зараз знайти людей, які швидко навчаться з ним працювали. Ми навчаємо жінок на палітурному обладнанні, це самостійна програма підготовки кадрів. Але друкарі — це механіки, фахівці, які навчаються роками. Для підготовки кваліфікованого друкаря необхідно 10–15 років».
Олександр Попович
Віктор Круглов, гендиректор видавництва «Ранок»
Дійсно, бракує спеціалістів. Якщо призивають до війська обермашиніста паперової машини, на фабриці, де працює понад 100 людей, виробництво зупиниться. Ми як керівники поліграфічних підприємств знаємо, хто з працівників критично важливий. У мене 23 людини служать, захищають Україну. Та є люди, я буквально по пальцям можу їх перерахувати, це кілька десятків, без яких усе зупиниться. І податкові надходження до бюджету теж.
Торік ми надрукували 4 мільйони 200 тисяч книжок, більше 600 назв. Тільки уявіть: майже щодня у Харкові готувалося до виходу по дві книжки. Крім того, експортували понад 150 тисяч книжок, і це без урахування ліцензій, які продали за кордон. Більшість літератури — українською мовою для наших громадян за кордоном. Чому я говорю про важливість видавничої справи? Бо саме видавництво формує українську ідентичність. Без ідентичності, без культури та освіти взагалі незрозуміло, за що ми воюємо.
«Мені дивно чути, коли зі Львова, з райадміністрацій мені телефонують і пропонують релокувати бізнес із Харківської області, мотивуючи тим, що в них нібито вільна економічна зона: з пільгами по податкам, із безкоштовним підключенням до електроенергії. Як на мене, вільна економічна зона має бути в Харкові».
Віктор Круглов
Друге питання — спрощення регуляторних норм для підприємств Харкова. У нас бракує капіталу, але ми хочемо купувати обладнання. Але в жодному банку ми не змогли взяти кредит за програмою «5–7–9», тому що банк вимагає заставу. Застава має знаходитися не в Харкові, а за межами регіону. Зрозуміло, що притомний банк не даватиме кредит без застави. Тобто тут потрібне військове страхування на кшталт того, що зараз роблять для експорту зерна, для транспортного коридору.
Цьогоріч наше видавництво має надрукувати мільйон 600 тисяч шкільних підручників. Майже в кожній школі діти навчатимуться в тому числі за нашими підручниками.
У Харкові, на жаль, більшість дітей навчається онлайн. Ми розробили спеціальну платформу з електронними підручниками, інтерактивними. Вже два роки за свій рахунок це підтримуємо. Але ми не можемо щорічно витрачати 1,5 мільйона євро на підтримку цієї платформи. До речі, нею користуються понад 300 тисяч дітей і в Україні, і за кордоном, і діти з окупованих територій. І це теж дуже важливо. Можливо, тут може бути якась форма грантів для підтримки освітніх ініціатив.
Надія Бігун, заступниця міністра економіки України:
«Не лише в Харкові, по всій Україні ми чуємо від бізнесу, що треба вирішувати проблему з мобілізацією. Це топ-питання всюди, але особливо гостро воно постає в регіонах, наближених до зони бойових дій. Сподіваюся, наші колеги, які за це питання відповідають, зможуть оперативно його вирішити».
Щодо вільних економічних зон на Львівщині — немає там такого. Там, як і всюди по Україні, діє єдине регулювання: індустріальні парки. Для цих індустріальних парків є можливість отримати звільнення від податка на прибуток на 10 років.
Що стосується кредитів, дійсно, бачимо, що не всі банки кредитують за програмою «5–7–9». Державні банки кредитують більше. Зараз ведемо роботу з Нацбанком, пишемо стратегію щодо відновлення кредитування, і там окремий фокус — на регіонах стійкості. На банки з приватним капіталом у нас менше впливу. Але будемо намагатися через свої політики робити так, аби банки з державним капіталом підтримували бізнес саме в регіонах стійкості.
Тетяна Гавриш, почесна консулка Федеративної Республіки Німеччина у Харкові, юристка:
Мені подобається, як один німецький дипломат назвав сьогоднішній Харків: «Це Берлін до 1989 року — осередок демократії на кордоні з тоталітарним Мордором». Гадаю, треба думати, що ми можемо зробити, аби визначити майбутнє міста. І вже потім говорити про те, яким чином стимулювати розвиток економіки та бізнесу.
За тиждень активних боїв на Харківщині жодне підприємство чи державна установа не релокувалися
Наразі в області — майже 550 тисяч вимушених переселенців. Це ті, хто виїхав із тимчасово окупованих областей України та прикордонних громад Харківщини. Разом із населенням Харкова маємо 1,3 мільйона осіб, підрахували в обладміністрації.
Євген Іванов, заступник начальника Харківської обласної військової адміністрації:
Наразі відтоку людей із міста ми не спостерігаємо. Жодне підприємство, жодна державна установа чи заклад не релокувалися за останній тиждень активних бойових дій. Зазначу, що на початку вторгнення у 2022 році був відтік зачинених і релокованих підприємств до 90%. Відтоді та донині маємо позитивну динаміку. Не так швидко, як хотілося б, але підприємства повертаються, відкриваються. Збільшується потроху кількість працівників на підприємствах, навіть попри мобілізацію.
«Люди звідси не їдуть. Скажімо так: тут дійсно залишилися найстійкіші. Ті, хто хотів виїхати, поїхали ще у 2022 році. Ті, хто зараз тримаються і працюють у Харкові, будуть це робити, допоки є така можливість».
Євген Іванов
Вирішальну роль тут відіграє енергетика. Лише нещодавно вдалося стабілізувати електропостачання та зменшити тривалість відключень електроенергії за графіками. Генераторами забезпечили більшість промислових підприємств і державних установ, ЦНАПи, критичну інфраструктуру, лікарні. Та в обладміністрації розуміють: це тимчасовий вихід, який не вирішує глобальну проблему.
«Наш енергосектор зруйнований майже під нуль. Якщо не вжити заходів, опалювальний сезон ми не пройдемо. Це знають міжнародні партнери, уряди інших країн. Питанням займається особисто президент України і його команда. У цьому напрямі головне — до опалювального сезону забезпечити місто газотурбінними та когенераційними установками, які дозволять дати регіону тепло та електропостачання. Бо в короткі терміни відновити нашу велику ТЕЦ неможливо: це руйнування — на роки відновлення, навіть за наявності коштів».
Євген Іванов
