Як працюють університетські лікарні і чому до цього формату подекуди ставляться скептично?
В Україні триває медична реформа. Крім реакції на воєнні виклики, як-от поява мобільних аптек у прифронтових областях, зміни торкнуться і підготовки майбутніх лікарів, і роботи закладів. Міністерство охорони здоров’я прагне поєднати медичну освіту та лікувальну практику. А для цього — створити мережу багатопрофільних університетських лікарень при найбільших медичних університетах країни.
Ідея слушна: навички, отримані в реальних умовах, дають змогу інтернам краще опанувати свій фах. Але пропозиція МОЗ бентежить деяких харківських науковців. У чому причина — розбираємось у матеріалі.
Це — лист міністра охорони здоров’я Віктора Ляшка до президента Національної академії медичних наук. Очільник МОЗу просить розглянути можливість передачі кількох харківських наукових інститутів у підпорядкування МОЗ.
За словами міністра, фактично ці установи дублюють діяльність медичних кафедр. Тому є сенс об’єднати їх в єдиний навчально-лікувальний простір — університетську лікарню на базі Харківського національного медичного університету.
Питання утримання інститутів теж відіграє тут не останню роль
Наразі їхня діяльність забезпечується державним коштом. Це наукова робота, зарплата, медичні послуги, якщо такі в них передбачені, та інші супутні витрати. Але ресурси воюючої країни обмежені, бо левова частка держбюджету йде на оборону. Очевидно, що в багатьох інших сферах є нестача необхідного фінансування, і наука не виняток.
Зарадити може об’єднання інститутів в університетську лікарню. Юридично це дає гнучкі варіанти для фінансування установи. Від січня 2025 року всі університетські клініки перейдуть із державних дотацій на компенсації від Національної служби здоров’я України. Кошти покриватимуть надання медичних послуг у цих клініках. А це вже і зарплати, і гроші на покращення медичного сервісу.
Серед установ, які міністр пропонує передати у власність МОЗ, є Інститут мікробіології та імунології імені І. Мечникова. Науковців непокоїть, що тоді в пріоритеті новоствореного закладу будуть послуги, які контрактуються НСЗУ. Фінансування досліджень — під питанням.
«Обґрунтовує міністр своє бажання тим, що й так на базі перелічених інститутів вже розташовані профільні кафедри ХНМУ та спеціалізовані клініки: онкологічна — в інституті медичної радіології, терапевтична — в інституті терапії, ендокринологічні — в інституті ендокринології тощо. Та навіть коли навчальну клініку фінансуватимуть виключно з видатків НСЗУ, це будуть гроші тільки на пацієнтів. У НСЗУ немає статті витрат “фінансування науково-дослідних робіт”.
Артур Мартинов, завідувач лабораторією та клінічним відділенням молекулярної імунофармакології Інституту мікробіології та імунології імені І. Мечникова, доктор фармацевтичних наук, професор:
Зверніть увагу: в цьому списку є наш інститут, який не має ані клініки, ані кафедри ХНМУ. Тому аргументи міністра абсолютно не стосуються нашого інституту. Ми — виключно наукова установа, і лабораторії в нас лише дослідницькі».
Остаточне рішення — за Кабінетом Міністрів. Поки що колективам інститутів дали час «розглянути пропозицію МОЗ». Для кожного закладу міністерство розроблятиме окремий план переходу. За словами професора Мартинова, науковці, порадившись із колективами інших установ, мають непохитну позицію: залишити діючу форму власності всіх зазначених інститутів та збільшити бюджет на науку.
«По нашому інституту цього року маємо 19% від того, що нам необхідно. Цього ледь вистачає на комунальні платежі. На заробітну плату не вистачає 50%. Доводиться переводити співробітників на неповний робочий тиждень».
Артур Мартинов
Подання кошторису Інституту мікробіології та імунології імені І. Мечникова до Національної академії медичних наук. Скріншот Артура Мартинова
Науковців непокоїть вірогідне скорочення штату
І небезпідставно. Аби зробити з однієї установи структурний підрозділ іншої (у цьому випадку — медуніверситету), потрібно спочатку ліквідувати першу юрособу. Формально це відбувається так: співробітники пишуть заяви про звільнення, щоби згодом їх взяли на роботу в нову структуру — університетську лікарню.
Ймовірно, розмірковує професор Мартинов, ті, кого не запросять у штат і хто не зможе займатися наукою в Україні, шукатимуть роботу за кордоном. Відтік кадрів у багатьох сферах уже вдарив по економіці, тож науковець сумнівається в доречності цієї ідеї.
Чи призведе реформування закладів до скорочення штату? Із цим питанням ми звернулися до Максима Хаустова, першого проректора Харківського національного медичного університету. Він керує напрямом університетських клінік на базі вишу. Ще з 2015 року ХНМУ має три університетських клініки: професійних захворювань, стоматологічну клініку та стаціонар, де надають багатопрофільну медичну допомогу.
«Я розумію настороженість багатьох. Дійсно, не буду вводити в оману: не всі зможуть зберегти посади. Бо де відбувається оптимізація? У господарчо-адміністративному блоці. І якраз весь негатив стосовно реформи йде від них. Кожну клініку потрібно оптимізовувати до вимог НСЗУ, бо заклад повинен заробити кошти на своє утримання. Вони розуміють, що не всі матимуть керівні посади, тому від них завжди йтиме цей посил. Але без правильної оптимізації ресурсів жодна реформа неможлива. Під час повномасштабної війни ми не можемо витрачати зайві кошти на спеціалістів, які або не потрібні в нових закладах, або не відповідають вимогам цих закладів».
Максим Хаустов, перший проректор Харківського національного медичного університету.
Чи справді об’єднання наукових інститутів — краще рішення?
По всій країні в обласних лікарнях та інститутах академії медичних наук є чимало клінічних баз медичних кафедр. У листі очільника МОЗу читаємо: така розпорошеність — нераціональне використання площ і коштів на утримання закладів. Війна та дефіцит держбюджету посилюють проблему. Цим міністр пояснює потребу об’єднати університетські клініки та клінічні бази в єдиний навчально-лікувальний простір. Цю ж думку підтримує проректор Харківського медуніверситету.
«У нас більше ста кафедр розгалужені по всій медичній системі Харкова, в обласних, міських лікарнях. Тобто ми орендуємо ці приміщення, щоб там розміщувалася наша кафедра та навчалися студенти. Тут є багато плюсів і мінусів. Складно створити якісні умови для навчання, коли ти не є власником закладу. Там свої директори, які не підпорядковуються університету. В них інший власник, і своя політика. Коли ж це власність університету, то є змога робити те, що реально потрібно для налагодження якісного лікувального та навчального процесу».
Максим Хаустов.
Ініціатива хороша, але є нюанси
На думку юриста Олексія Головіна, МОЗ намагається вирішити питання фінансування університетських клінік і приєднаних установ через контрактування від НСЗУ. При цьому відходить від основного принципу медичної реформи — автономізації закладів.
«Що найголовніше відбулося в межах медичної реформи? Змінився підхід до фінансування. В Україні з’явився єдиний закупівельник медичних послуг — Національна служба здоров’я. Через господарські договори НСЗУ закуповує в медичних закладів послуги для населення. Для людей вони є безоплатними.
Олексій Головін, старший юрист юридичної фірми ILF.
Коли сталася зміна цих підходів, змінився статус медичних закладів — з установи на підприємство. Раніше вони повністю залежали від органу управління, якому підпорядковувалися. Коли ж заклад стає автономним та контактується НСЗУ, то може цими грошима ефективно розпоряджатися — покращувати, розвивати медичний сервіс. Директор має широкі повноваження щодо оплати праці, формування штату співробітників. Також заклад може обирати, за якими пакетами послуг укладати договори із НСЗУ.
Рішення уряду відкриває можливості для контрактування університетських клінік. Але з точки зору логіки — це відхід від реформи, яка впроваджувалася. По суті, університетські лікарні не мають автономного статусу. Вони є структурним підрозділом університету та діють згідно з положенням навчального закладу, тобто обмежені у своїх діях. Питання існування цих клінік не було вирішено на початку реформи. А зараз, як на мене, це не зовсім коректно, оскільки суперечить принципам медичної реформи й посилює проблеми, успадковані від радянської системи».
Доля науки — в руках самих науковців
Із листа міністра охорони здоров’я незрозуміло, як юридично проходитиме реформування харківських інститутів. Це може відбуватися за прикладом Львівської лікарні залізничників. У січні установа приєдналася до медуніверситету, де нині діє окремий підрозділ — університетська клініка. За інформацією МОЗ, невдовзі заклад почнуть контактувати по програмі НСЗУ.
Львівський кейс — це цілісна передача майна, пояснює юрист Олексій Головін. Установа як юридична особа перестала існувати, і вся наукова діяльність, яка велася в її стінах, відтепер переходить до медичного університету: зокрема, пошук фінансування на дослідження. Надалі все залежатиме від того, як заклад освіти організовує науково-дослідницьку роботу. Чи будуть там створюватися нові кафедри, лабораторії — чи науковці приєднаються до існуючих кафедр.
«По ідеї, і в Харкові повинна бути реорганізація інститутів шляхом приєднання до медуніверситету. Тоді створюється комісія з реорганізації, вирішується, на які посади працівники переводяться до нового закладу. В університеті вони можуть працювати у відокремленому підрозділі або ж їх розформують у підрозділи, які вже існують в університеті. А може бути і просто передача майна — до сфери відання МОЗ».
При реорганізації майно теж передається, уточнює експерт. Однак передача майнових прав від поточного власника до нового може відбуватись і без реорганізації установи. У такому разі збереження посад не гарантується.
«Якщо керівництво установи розуміє, що цей процес невідворотній, задача керівників — зі старту активно вести перемовини з новим власником і вирішувати, на яких умовах працівники входитимуть у новий заклад. У ситуації з харківськими інститутами немає розуміння, в якій юридичній формі відбуватиметься приєднання до ХНМУ, тож зарано робити остаточний юридичний аналіз рішення. І хоча на базі університету діє клініка як структурний підрозділ вишу, не факт, що так само приєднають наукові інститути».
Які послуги в університетських медзакладах контрактує НСЗУ та де їх отримати?
1 квітня НСЗУ вперше уклала договір з університетськими клініками: за пілотним проєктом із зубопротезування для військовослужбовців і ветеранів. Станом на 07.05.2024 року шість університетських медзакладів мають договір із НСЗУ за напрямом зубопротезування:
- Харківський національний медичний університет;
- Івано-Франківський національний медичний університет;
- Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького;
- Одеський національний медичний університет;
- Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського;
- Полтавський державний медичний університет.
Безоплатно послуга надається учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни та військовослужбовцям. До проєкту можуть долучатися також інші університетські лікарні. Перелік вимог — за посиланням.
Щодо інших послуг за Програмою медичних гарантій, контрактування на 2025 рік розпочнеться восени. Доти в університетських медзакладів є час підготуватися. Спільно з власниками лікарні мають вирішити, які медичні послуги готові надавати.
«Протягом цього часу університетські медзаклади вже повинні вносити записи про надані послуги в Електронну систему охорони здоров’я. Це свідчитиме про їхню готовність повноцінно функціонувати в єдиному медичному просторі», — коментує пресслужба НСЗУ.
До кінця року всі медуніверситети України та медичні установи, які мають у власності клініки, повинні виконати вимоги НСЗУ до тих чи інших пакетів послуг. Це стосується і медичного персоналу, тобто наявності лікарів потрібних спеціальностей і медсестер. Окремі критерії висувають до забезпечення клінік медичним обладнанням.
Фото зі сторінки Університетської клініки ХНМУ у Facebook
А як же наука?
Максим Хаустов: «Зараз у держави великий брак коштів. Наука з кожним роком фінансується все менше. Тому майбутнє — за грантами. Установа повинна працювати так, щоб уміти знаходити та залучати такі кошти, і за програмою цих грантів розвивати наукову діяльність. Це стосується всіх: і академії наук, і медичних університетів. Ми в університеті працюємо над створенням міжнародного грантового відділу, щоби залучати кошти з усього світу».
Окрім конкурсів від іноземних організацій, такі можливості надає Національний фонд досліджень України. Фінансово та інформаційно фонд підтримує проєкти наукових досліджень і технічних розробок. Вітаються персональні ідеї та доробки від наукових колективів. Спільна робота з кількома науковими установами, проведення та участь у конференціях, розвиток дослідницької інфраструктури — на все це (і навіть на більше) є шанс отримати кошти. Про умови читайте за посиланням.
