Коти, собаки, кози й корови так само потерпають від війни, як і люди. Але вони є навіть більш беззахисними: не розуміють, що відбувається і як захиститися, залишаються без піклування хазяїв, до якого звикли. Вони також можуть переживати інсульти й інфаркти від стресу — та не можуть поскаржитися на все, і до них не викличуть швидку.
Марія Малєвська і Олександр Бринза зібрали у подкасті «Станція Держпром» для радіо «Накипіло» декілька історій про тварин і тих, хто про них піклується. А в кінці додали декілька порад щодо того, як підтримати своїх улюбленців під час обстрілів.
Повз розтяту російською ракетою хрущовку на Проскури — у приватний сектор у селищі Жуковського, в гості до волонтерки, співробітниці гуманітарної місії «Проліска» Оксани Ільїнської.
Її робота — розселяти евакуйованих переселенців, допомагати з будматеріалами після обстрілів. Наприкінці січня вона й сама стала жертвою ракетної атаки. В Оксани — двоє собак та великий рудий кіт.
Оксана показує наслідки обстрілу — жодного вікна в її будинку не лишилося. Після першої ракети вона побігла перевірити, як сусідка Рита — у неї був розплідник лабрадорів, саме народилися цуценята. Ви точно бачили це відео у соцмережах: жіноча рука з пляшечкою молока, чорнявий цуцик смокче, аж тут прилітає друга ракета.
Власниця розплідника Рита після того разом із собаками виїхала з Харкова. Оксана зі своїми котом та двома псами, Василісою та Бонею, лишається.
«Василіса дуже перелякалася, до прильоту вона зовсім не реагувала на вибухи, ракети, сирени, ні на що не реагувала. А після цього випадку, коли летить ракета, вона біжить до мене, мене обіймає і старається закрити лапами голову мені. Це настільки… зворушливо… А це в нас Бонічка, вона вже трошки доросла дівчинка, і вона недочуває».
На цій вулиці колись будинки у приватному секторі були чи не найдорожчими у Харкові. Зараз тут живуть лише у трьох домах. Поряд у хрущовці, де ракета знищила цілий підʼїзд, того дня загинуло одинадцятеро людей і двоє собак. Такс дістали з-під завалів разом із господарями — подружжям, яке жило на першому поверсі.
Після кожного обстрілу соцмережі рясніють повідомленнями про пошук собак і котів. Вони лякаються гучних звуків, тікають, а когось кидають власники, тікаючи з розбомблених помешкань. Волонтерка Оксана Ільїнська тепер доглядає за сусідським ротвейлером Маріком:
«Його власники виїхали до родичів у передмістя Харкова, вони не почувають себе вдома затишно, його хазяїн зовсім не може знаходитись вдома. У них постраждала бабуся, у лікарні лежала. Зараз виписали, але вони вже не будуть тут проживати. Якось так. Так що… плюс собака».
Кількість покинутих собак, котів, кіз, коней та корів порахувати неможливо. Волонтери організації «Порятунок тварин Харків» за ці понад два роки вторгнення вивезли із зон бойових дій майже 14 тисяч тварин. Говорить представниця «Порятунку тварин» Ярина Вінтонюк:
«Це я вас хочу познайомити з собакою Часіком, із Часового Яру. Часік постраждав після обстрілу, у нього було уламкове поранення, перебиті два хребця. Він не може зараз повноцінно ходити, тільки на передні лапки ступає. Але він вже пройшов перший етап лікування, активно їсть, пʼє».
Часік та ще кілька десятків тварин зараз знаходяться у приватній клініці у середмісті Харкова. Їх тут лікують, оперують і паралельно шукають нові родини.
«У нас навіть є коза, Аляска. Вона десь з Руських Тишків і має господарку. Вже, напевно, три з половиною місяці тому зламала лапу, два з половиною місяці жінка не мала куди звернутися по допомогу і ось знайшла нас. Зробили козі остеосинтез. Але так як дуже довгий час від моменту перелому, ми не змогли врятувати цю лапу, і зараз вона претендент на ампутацію і протезування», — розповідає Ярина.
Остання хвиля евакуації — це Сумщина, яку росіяни останні тижні закидують авіабомбами, ракетами, обстрілюють з артилерії. Жінка показує собаку Ласунку з цуценятами — собаці три роки, та її мордочка посивіла від стресу. Їх вивезли з Великої Писарівки, це Охтирський район Сумської області. Собаку Гільзу врятували з Куп’янська зі рваною раною на животі.
Але ампутації, рани, перелами і контузії — не головна проблема: більшість тварин волонтерам за допомоги професійних ветеринарів вдається виходити. Постає питання, де далі житиме така постраждала тварина.
«Без сімей ці тварини не можуть вижити у притулку. Ми їх не можемо повернути у місце, де вони жили раніше. 80% тварин, яких ми рятуємо, раніше мали сімʼю і дім. Часто вони там і залишаються, особливо собаки, які охороняють будівлі, тому що вони знають, що це їхнє місце, тут їхня сім’я тут жила. Зазвичай це історії, коли залишають на сусідів, якихось довірених осіб, але коли міняється ситуація, активність бойових дій, тоді люди виїжджають», — пояснює Ярина.
На сторінках у соцмережах організації «Порятунок тварин Харків» ви можете побачити відео та фото собак та кішок, вивезених з зон бойових дій, які чекають на свої нові родини.
У розпліднику померанських шпіців Юлії Білозерової зустрічають лаєм кругленькі, пухнасті, наче мʼякі іграшки, песики. Вони оточують з усіх боків: хтось проситься на руки, хтось лякається.
«На жаль, через стрес ми втратили собаку: у неї стався серцевий напад, і ми не змогли надати допомогу. Я спілкуюся з собачниками, і дуже багато собак гинуть не тільки від прямих влучань, але і через стрес. Вибухи десь поруч відбуваються, і вони не справляються з цим».
Юлія — кинологиня із 15-річним досвідом. Вона знає навіть як пояснити численні історії, коли ще до вибуху собака починає метушитися. Про такі випадки часто розповідають бійці на фронті, в окопи до яких прибиваються покинуті пси:
«Деякі собаки дійсно реагують на коливання тиску в атмосфері, коли вилітає ракета, поки вона летить, потім стається приліт, і тільки потім вже долинає до нас звук. І цей весь час нам здається, що собака наче попереджає небезпеку і хвилюється через це».
На столі поряд із вольєрчиком цуценят колонка — коли по Харкову летять ракети, Юлія вмикає своїм шпіцам музику:
«Якщо є така можливість, потрібно бути поруч з собакою, спостерігати за нею і допомогти відчути себе у безпеці. Деякі собаки хочуть у цей час ховатися, деякі хочуть бути на ручках, у контакті зі своїм власником, незважаючи на їхній розмір. Я своїм собакам вмикаю музику, щоб не було такого різкого звуку вибуху. Ще можна дати щось погризти або полизати, бо гризіння та лизання заспокоює собак. Навіть якщо вона не захоче це робити, коли нервується, потім це допоможе їй знизити стрес».
Притулок для тварин у Харкові
Від собак до рибок: як рятують тварин від війни у Харкові
Війна проти тварин. Під Харковом через окупацію загинули 60 тисяч свиней
