24 лютого в горах поза цивілізацією
Іра Міщенко — волонтерка, засновниця благодійного фонду «Мисливці на орків». Народилася вона у Барвінковому, до повномасштабного вторгнення жила в Харкові та 12 років розвивала власну туристичну агенцію «Друзі».
24 лютого Ірина зустріла разом зі своїми туристами в Чилі, в горах:
«У нас була експедиція, ми піднімалися на семитисячник. До найближчої цивілізації — п'ять годин їхати на авто, щоби взагалі піймати мобільний зв'язок і дізнатися новини. Про війну ми дізналися 25 числа: нашому гіду прийшла СМСка від людей із Харкова».
У повномасштабне вторгнення Іра не вірила, проте про всяк випадок готувалася, бо завжди прораховує найгірші варіанти:
«Наприкінці 2021 року один мій друг пішов у гори, і якраз було загострення, всі переживали. Я думаю: “Блін, він пішов у гори, без зв'язку, війна почнеться, а він не буде знати”. Проходять два місяці, і я в тій самій ситуації! Тоді, його проемпатувавши, я подумала: “Так, треба максимально підготуватися”. Зробила дублікати ключів від квартири, від машини, пороздавала, техпаспорт віддала. Оця організація дала можливість людям виїхати, комусь пожити короткий час, кота забрати».
Із чого почалося волонтерство
«Туризм мене навчив працювати у форс-мажорах, бо щодня якась криза. Щороку обов'язково є якийсь банкрут-партнер, він кидає на бабло, і потрібно це вирішувати з клієнтами. Постійно якісь затримки рейсів, воєнні дії в інших країнах, пожежі… І треба придумувати щось нове, якось виходити з положень. Коли почалося повномасштабне, я плакала 2–3 години, а потім: “Так, давай по ділу, що я конкретно можу зробити?”».
Туристичний бекграунд сформував спільноту крутих людей. Іра завжди прискіпливо відбирала учасників своїх турів: анкетування, три рекомендації, обґрунтування бажання поїхати в цю подорож. Для неї важливо, аби компанія співпадала у цінностях:
«Завдяки такому відсіюванню створився прикольний костяк людей, в яких немає цінностей, нав'язаних соціумом: я маю бути тільки у брендових речах, я ніде ручки не забрудню. Ні, це люди, яким по фігу, як вони виглядають, у них є кайф вкладатися в інших, ділитися. Моя аудиторія — це про дружбу, взаємодопомогу, про якийсь врив і “хєр із ним, погнали”».
Зараз багато колишніх клієнтів агенції — та сама спільнота, яка швидко закриває величезні збори, воює чи організовує виробництва для фронту.
Про збір на БТР і розіграш власної автівки
Найбільший закритий збір Orc Busters — 100 тисяч євро на автівки для ЗСУ. Знайома Іри віддала свою Infiniti, яку розіграли серед усіх донатерів від 500 гривень. Збирали на 18 авто для ЗСУ — зібрали на 25.
А першою автівкою, яку розігрувала Іра, була її власна. Разом із транспортуванням БТР коштував 89 тисяч євро. На свій день народження дівчина зібрала 20 тисяч євро, а потім збір встав. Коли Іра виставила свою машину як приз у розіграші, це мотивувало людей, і багато учасників писали: якщо виграю, поверну тобі машину. Або ж обіцяли продати її та віддати гроші на ЗСУ. Машину виграли знайомі харків'яни і залишили її власниці.
Але складнощі на цьому не закінчилися:
«Зібрали, сплачуємо за БТР, а людина, яка займалася всіма логістичними питаннями з боку Англії, впадає в кому. І у квітні помирає. А це була людина, яка відповідала за всю комунікацію, і в нас немає інших контактів ніяких. Чоловік, який мені допомагав, через дружину знов налагодив зв'язки. А згодом БТР застряг на кордоні, у нас погіршилися взаємовідносини з поляками.
Коли була ця ситуація, робимо збір чи ні, я прорахувала всі найгірші варіанти, що може піти не так. Але передбачити варіант, що помре людина, яка це все організовує, — у мене не було взагалі ідеї! Тепер розумію, що треба враховувати і таке».
Той самий БТР так і не перетнув кордон. Але військовим, якими опікується Іра, передали два інших, уже відремонтованих і ввезених.
Зараз у фонда триває збір 5 мільйонів на 333 дрона-камікадзе з розіграшем призів, одним із яких знову є авто. Це вже п'ята автівка, яку команді «Мисливців на орків» віддали заради збору: цього разу це спорткар, який ганяв на ралі, від 25-річної Вікторії.
«Вона збирала, збирала на машину, купила, поїздила менше ніж пів року і пише мені: “Іро, я не можу, я хочу віддати на ЗСУ, так хочеться вже закінчити війну. У мене немає наснаги їздити на цій машині, коли я розумію, що ці гроші можуть працювати”. Вона не награна якась, вона справжня. Віка дуже крута».
Варіанти допомоги фронту і фокус на хорошому
Зазвичай робота фонду виглядає так, що Іра сидить у домашньому кабінеті та цілий день мовчки з кимось переписується. Але віддалено їй допомагає дуже багато людей:
«У нас є бухгалтер офіційний і бухгалтер неофіційний. Є група людей, які займаються закупкою машин, є група водіїв, є фандрейзінг-тім із 25 людей, я 26-та. Є група швидкого реагування, 25 людей закривають термінові потреби. Учора була ситуація: хлопці зі “Спартану” на Запорізькому напрямку, їх там міцно потріпало, дронів немає зовсім. “Іра, терміново, Mavic 3T, умоляю!”. Я в цей чат, вони мені за 12 годин на Mavic накидали. Причому в них самоорганізація: “Так, це нам по десятці кожному треба скинути. Хтось не докинув, давайте ще по тисячі”. Хоп, зібрали.
І є дівчина Лєна, коли не вистачає, вона: “Зараз я в чатік дома закину”. І там по 200–300 гривень накидали, закрили баночку. Є ще Віра, яка відповідає за наші соцмережі, є Женя, яка веде нашу барахолку, є Юля в Штатах, яка відповідає за гідрокостюми. Є Алінка, яка робить ілюстрації. Дуже багато людей».
Іра говорить, що її коло спілкування — це люди, які мають глибоку емпатію та відповідальність за події в країні, тож вони знаходять різні способи допомагати армії:
«Хтось робить маркетингові дослідження, хтось робить ілюстрації, тачки ганяє. У нас немає такого, що готова машина, а нам нема кому її пригнати. Це питання закривається в чаті за 5–7 хвилин. Я дуже вдячна людям. Коли люди кажуть, що я не доначу, бо в мене немає коштів, — допомагати можна по-різному».
Волонтерку дуже заряджають люди, які доєднуються до спільної боротьби, і вона вважає важливим мотивувати суспільство такими прикладами:
«Особисто я розумію, дивлячись на ситуацію на фронті: у нас не все ок, так. Дивлячись на політичну ситуацію — в нас точно не все ок. Але люди навалюють в інстаграмі про зради і не висвітлюють реально класні приклади. А їх багато, і я б на них краще фокусувалася, аби надихати людей. Не говорити, які ми всі хєрові, а казати: “Блін, яка в нас класна нація, ви тільки подивіться!”».
