Отримавши поранення, кожен військовий стикається з подальшим лікуванням, проходженням військово-лікарської комісії, оформленням виплат. За потреби може знадобитися підтвердження інвалідності або непрацездатності. Які документи для цього потрібні та як їх отримати — досі найчастіші питання до юристів.
У цьому матеріалі разом із фахівцями пояснюємо деталі.
Перше, що слід зробити
Повідомити про поранення або травму командира й отримати від нього усну згоду на проходження медичного огляду. Лікар може призначити лікування у військовій частині, тоді звільнення триватиме максимум шість днів. Якщо стан здоров'я не покращився, начмед має оглянути вас повторно та подовжити звільнення від виконання обов'язків: однак не більше, ніж на 14 днів. Тяжкість травми може потребувати дообстеження чи стаціонарного лікування в тилу. Для цього лікар або фельдшер виписує направлення.
Кожне звернення за медичною допомогою має фіксуватися в облікових журналах медпункту.
Це важливо для встановлення причинного зв'язку між пораненням, травмою, чи захворюванням і проходженням військової служби. Що у свою чергу полегшить отримання довідки про обставини травми та висновку військово-лікарської комісії (ВЛК). Надалі висновок ВЛК впливатиме на отримання грошової компенсації від держави, а згодом — для підтвердження інвалідності та оформлення виплат. Наявність усіх записів буде вагомим аргументом, якщо командир відмовлятиметься направити вас на лікування, операцію чи проходження ВЛК.
Довідка про обставини травми
Довідка описує, як саме отримано поранення: під час виконання бойового завдання або ж травмування настало через нещасний випадок. Вона надається на підставі наказу командира військової частини про отримання військовослужбовцем травми. Наказ видається у двох випадках: за фактом службового розслідування чи без такого за певної умови.
Микола Уманець, юрист адвокатського об'єднання «Донець і Партнери»:
«Найчастіше трапляється так, що військовослужбовці отримують поранення саме під час виконання бойового завдання. Зрозуміло, що тоді немає сенсу звертатися до командира військової частини або начмеда для направлення на лікування. Більше того, військовослужбовець може взагалі не мати відповідної фізичної можливості. У такому випадку бійця мають одразу доставити до найближчої лікарні та скласти довідку форми-100, в якій зазначити, за яких умов він отримав поранення, а також звідки та куди його доставляють на лікування».
За цих обставин службове розслідування не проводиться. Довідку про обставини травми видадуть на підставі інформації про поранення під час бою. Однак інколи командуванню необхідно з'ясувати конкретні обставини події. Тоді документ вдасться отримати лише після розслідування.
«Військовослужбовець, наприклад, перебуваючи на бойовому завданні, стрибає з БТРу, щоб у нього не влучив ворожий снаряд. І той його не зачіпає, але військовий все одно отримує травму: ламає ногу під час невдалого стрибку. Ситуація вимагає з'ясувати деталі: що призвело до отримання травми? Чи просто військовий стрибнув із БТРа та зламав ногу, і це нещасний випадок — чи це відбулося під час бою. В останньому випадку травма буде пов'язана із захистом Батьківщини».
Коли можуть затягнути з видачею довідки про обставини травми?
Часто військовослужбовець може поїхати до лікарні, почати лікуватися, але довідки про обставини травми досі не мати — з об'єктивних причин. Наприклад, у разі проведення службового розслідування чи коли майже весь особовий склад військової частини задіяний у виконанні бойового завдання.
Чим виправдана така бюрократія? За місяць усе можна з'ясувати, упевнений фахівець, та найчастіше з боку командування відбувається свідоме затягування справи.
Микола Уманець:
«Із моєї практики, у багатьох випадках військові на стадії отримання компенсацій стикаються з бездіяльністю своїх командирів. Іноді службове розслідування може не проводитися понад місяць. Інколи проводиться, але не у передбачені законодавством строки. Буває, що нібито всім уже все відомо, але довідка про обставини травми створюється по одній літері на день. На жаль, наразі відсутні ефективні способи захисту прав військовослужбовців, а процес розтягується на місяці чи роки».
Юлія Водько, юристка громадської організації «Юридична Сотня»:
«Вочевидь, ведення бойових дій ускладнює роботу з паперовими документами. Це може стати однією з причин, чому видача довідки затягується. Хоча вплинути можуть й інші фактори: зокрема значні бойові втрати підрозділу. Наприклад, загинув командир або більша частина особового складу при виконанні бойового завдання. Відповідно, облік випадків бойових травм значно ускладнюється».
Коли неможливо надати довідку до початку лікування бійця, військова частина має надіслати документ на адресу закладу охорони здоров'я, де лікуватиметься військовий, або до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Зробити це потрібно протягом п'яти робочих днів.
«Якщо військова частина відмовляється видати довідку про обставини травми або в ній зазначено те, що не відповідає дійсності, ви маєте право написати рапорт із власним поясненням обставин отримання травми і звернутися до вищого командування», — додає юристка.
Акт про нещасний випадок
Засвідчує отримання травми в результаті нещасного випадку чи аварії у Збройних силах, а також наявність професійного захворювання внаслідок несення служби, які призвели до погіршення здоров'я військового, через що виникла потреба у звільненні більше, ніж на один день. Документ складається за фактом службового розслідування у підрозділі ЗСУ, де стався нещасний випадок.
Йдеться про нещасні випадки не в ході бойових дій, а під час виконання військових обов'язків.
Тут виділяють два різновиди травм:
- отримані внаслідок впливу на військовослужбовця навколишнього середовища;
- травми, які заподіяли інші особи.
Документ має дві форми. Перша стосується нещасного випадку через травму, контузію чи каліцтво. Друга — коли в результаті настала смерть. Хід службового розслідування відрізняється в залежності від ситуації. Цей же акт надається у разі зникнення військового без ознак ухилення від військової служби.
До акту треба обов'язково додати письмове звернення військовослужбовця за медичною допомогою безпосередньо після травмування. У медкартці бійця лікар має вказати вид поранення та підтвердити, що травма отримана поза участю в бойових діях. Важливими є також час надходження потерпілого до стабілізаційного пункту, яку допомогу йому надали на етапі евакуації до лікарні та інші деталі.
Зразки рапортів, заяв та інші форми документів доступні за посиланням
Головне — не зволікати й документувати кожен крок
Припустимо, ви отримали поранення в бою. З військової частини вас направляють на лікування в медзаклад. Ви лікуєтесь, а потім маєте пройти військово-лікарську комісію. Щоб отримати висновок ВЛК, потрібна довідка про обставини травми. І допоки вам її не видадуть, рішення військово-лікарської комісії ви теж не отримаєте. А відсутність останнього може ускладнити отримання виплат.
Якщо довідки про обставини травми ви не маєте, з'ясуйте наступні моменти:
1) Чи ваш безпосередній командир взагалі подав рапорт до командира військової частини, що ви отримали травму під час виконання бойового завдання?
2) Чи вніс командир відомості у журнал бойових дій про те, що ви дійсно перебували на лінії зіткнення та брали участь у бойових діях у момент отримання травми чи поранення?
Якийсь пункт не виконано? Вважайте, що і підстав для службового розслідування немає. Якщо командир вашого батальйону не направив рапорт на командира військової частини, ви вправі зробити це самостійно. Особисто, якщо є змога, або листом у двох примірниках (електронною поштою та рекомендованим цінним листом).
У рапорті до командира військової частини опишіть, коли та як ви отримали травму або поранення, ваші попередні кроки, підтвердіть їх відповідними документами, а також вимагайте видачу довідки про обставини травми за результатами розгляду рапорту.
Якщо вже лікуєтесь, додайте копію виписки стаціонарного хворого. Зазначте, що досі не отримали відповідь від свого командира на прохання надати довідку про обставини травми чи розпочати службове розслідування.
Рапорт мають розглянути протягом місяця. Якщо розгляд триватиме довше, ніж очікувалося, є альтернативи:
- Звернутися зі скаргою до оперативного командування військ. У зверненні зазначити ігнорування рапорту, вказати, що досі не надано довідку про обставини травми, пояснити, що цей документ потрібен для отримання компенсації під час лікування («бойові» 100 тисяч гривень) або для разової грошової допомоги.
- Повідомити про ситуацію на гарячу лінію Міністерства оборони — 0 800 500 442. На початку розмови дізнайтеся номер вашого звернення, за яким пізніше зможете уточнити, на якому етапі розгляд заявки. Дату і час дзвінка теж занотуйте.
- Звернутися до військової служби правопорядку.
- Залишити скаргу на гарячій лінії Командувача Медичних сил ЗСУ — 044 522 83 58. Цей підрозділ працює з бійцями з приводу травм, поранень та інших профільних питань.
Чим більше військовослужбовець зафіксує порушень, чим більше подасть скарг, тим більше шансів на стадії досудового вирішення спору або через інші вищі органи довести правопорушення й отримати компенсацію.
За словами юриста Миколи Уманця, найбільше проблем із затягуванням відбувається у військових частинах. Коли ж справа доходить до оперативного командування, Міноборони чи Генштабу — відповідь зазвичай вдається отримати швидше.
«Під час воєнного стану вплинути на дії командира військової частини дуже важко. Як адвокати ми можемо представляти інтереси військових та робити так звану “розвідку по справі”, звертаючись з адвокатськими запитами. Але ж дзуськи. Навряд чи вдасться притягнути до відповідальності за ненадання відповіді на запит».
Не всі військові можуть претендувати на «бойові» 100 тисяч гривень
Микола Уманець:
«Ситуація: військовослужбовець отримує травму чи поранення не під час бойових дій. Наприклад, ногу зламав, копаючи окоп. Серйозний випадок, проте в довідці про обставини травми та у заключенні ВЛК напишуть: “поранення, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби”. Тоді військовий не має права на отримання підвищеного грошового забезпечення. Більшість військових вважає, що має право, та помиляється. Лише ті, хто зазнав поранення під час захисту Батьківщини (саме таке формулювання визначає закон), претендують на 100 тисяч гривень щомісячно під час лікування».
Однак за кожним бійцем зберігається право на одноразову грошову допомогу від держави. Ця виплата передбачена законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців» (стаття 16). Якщо військовослужбовець отримав травму, поранення, каліцтво не під час виконання бойових дій, але це призвело до інвалідності та/або втрати працездатності, він має право на одноразову виплату. І тут важливо підтвердити причину інвалідності або часткову/повну втрату працездатності у рішенні МСЕК.
Юрист радить встановити інвалідність і визначити відсоток втрати працездатності вже під час лікування. Це буде набагато легше, аніж «продавлювати» це питання у військовій частині.
Що ще варто знати
- Оригінали або копії всіх згаданих документів військова частина має надіслати до закладу охорони здоров'я в електронній або паперовій формі.
- Довідка про обставини травми готується мінімум у двох примірниках. Перший зразок подається до наказу про виплату додаткової винагороди, другий — до особової справи військовослужбовця. За необхідності, третій надається до госпітальної (гарнізонної) ВЛК, четвертий — до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для оформлення одноразової грошової допомоги.
- Військова частина виплачує 100 тисяч гривень лише протягом чотирьох місяців. Аби поновити виплати, треба повторно пройти військово-лікарську комісію. У постанові ВЛК має бути зазначено, що військовому дійсно потрібно продовжити лікування.
Микола Уманець:
«Військовим треба запам'ятати: основний документ для подальшого отримання компенсації чи щомісячного грошового забезпечення — це довідка про обставини травми. Без неї важко щось довести, і без неї не отримати рішення ВЛК. Більшість військовослужбовців приходять до нас і кажуть: там-то отримав травму чи поранення, лікувався. А чим це підтверджується? Нічим. А ви зверталися кудись? Ні, не звертався, лише в особистому порядку комусь телефонував, запитував. Але так це не працює».
Чи можуть військовослужбовці ефективно захистити свої права?
Адвокат Артем Донець, нині військовослужбовець:
«Тобі насправді належить лише те, що ти самотужки наявними у тебе засобами здатен захистити. Чи можуть військовослужбовці ефективно відстояти свої права? Так, можуть. Але це не буде ефективніше, ніж у цивільних. Понад те, поки що я не бачу сприяння з боку держави, якогось покращення можливостей захисту та реалізації прав як для цивільного населення, так і для військових. У лавах ЗСУ сьогодні дуже різні люди, нинішні військовослужбовці є зрізом суспільства. Не можна сказати, що окремо військовослужбовці є безправними чи в юридичному сенсі несвідомими, що вони не знають чи неефективно реалізують свої права. Взагалі “середня температура по палаті” буде такою самою, як і серед інших верств суспільства, людей будь-яких професій.
Як на мене, нашим громадянам заважає одна значна “травма”: безпорадність. Коли людина кілька разів, намагаючись реалізувати якесь своє право, звертаючись до державних органів чи до представників певних установ, отримує відмову або безпідставне затягування справи, вона перестає вірити у правові механізми реалізації чи захисту своїх прав. І виникає другий момент — корупція. Суспільство дуже просякнуто нею та використовує корупцію для вирішення життєвих, професійних чи інших проблем. Якщо казати про Збройні сили, вони нічим не відрізняються від українського суспільства в цьому сенсі.
Звертатися до адвоката потрібно не щоби він “порішав”, або тому що він знає, кому і скільки занести. Є цивілізовані, адекватні методи вирішення правових проблем. Ми з колегами це називаємо “доказова юриспруденція”. Так само мають робити і військовослужбовці.
Насправді в нас немає ефективно реалізованої системи державних гарантій жодного права. Якщо хтось не дотримується твоїх прав чи порушує їх, і ти самотужки не будеш постійно вживати ефективних заходів на свою користь, — зрештою, не отримаєш ані прав, ані їхнього захисту чи реалізації».
