Від моменту розвалу срср із поступовим накопиченням нафтодоларів росія почала перевіряти Захід: що він дозволить зробити. Так з’явилося Придністров’я, потім — Південна Осетія, а згодом росіяни й Крим анексували, і «л/днр» створили в Україні. Серія локальних конфліктів дійшла до повномасштабної війни проти України. Попри прогнози, Київ не впав, а «СВО на три дні» перетворилася на майже дворічну велику війну.
На Заході починають відчувати втому від бойових дій. Напад ХАМАС на Ізраїль швидко перемкнув перші шпальти західних ЗМІ з України на новий конфлікт. Поки незрозуміло, чим це завершиться. Ми вирішили подивитися, де ще є потенційні конфлікти та як вони можуть вплинути на нашу державу.
Війна в Ізраїлі
Жорстокий напад ХАМАСа на Ізраїль 7 жовтня порушив заплутане питання безпеки на усьому Близькому Сході. Конфлікт має довгу історію, велику кількість війн і смертей. Зараз чергове загострення ситуації вже призвело до тисяч жертв.
Ізраїль призиває резервістів і готується до великої операції, яка відбуватиметься в три етапи. Країна оточена іранськими проксі «Хезболла», «Палестинський ісламський Джихад» та «ХАМАС», які так чи інакше спонсоруються Тегераном. Міністр оборони Йоав Ґалант 19 жовтня анонсував наземну операцію проти Сектора Гази.
Ізраїль запросив у США військову допомогу. Американська армія перекидає в район ударну авіаносну групу Gerald R. Ford — це найсучасніший і найтехнологічніший авіаносець Військово-морських сил США.
Червоний — підтримали ХАМАС, фіолетовий — нейтральний, синій — підтримали Ізраїль.
Якщо в Ізраїлі розпочнеться повномасштабна війна, вона матиме прямий вплив на війну в Україні. На Близькому Сході замішані інтереси багатьох великих країн: США, Китаю та росії. Штати вже передали три мільйони боєприпасів до України, яких може потребувати й Ізраїль у випадку високоінтенсивних бойових дій. Понад те, аналітики CSIS встановили: запаси США зенітних ракет до Patriot та Stinger є критично низькими.
Джерело: CSIS
В історії регіону та конфліктів можна загубитись, тож варто розглянути, хто зараз може вступити в бойові дії проти Ізраїлю. Першим атакував ХАМАС, можуть доєднатися «Хезболла», «Ісламський джихад», Лівія, Йемен, Іран, Ірак і Сирія. Поки офіційні особи в Ізраїлі прямо не звинуватили Іран, що це він стоїть за нападом ХАМАС. Штати так само не стверджують цього. Відтак бойові дії обмежені Сектором Гази та взаємними обстрілами на прикордонні з Ліваном.
На думку доцента Військово-морської аспірантури та старшого наукового співробітника Інституту зовнішньополітичних досліджень Афшон Остовара, проблема полягає в тому, що Ірану зручно «гратися в ескалацію». Частково тому, що Тегеран упевнений у послабленості Ізраїлю. Про це свідчать спроба прем’єр-міністра Біньяміна Нетаньягу провести конституційну реформу, напруга на Західному березі річки Йордан і зростання антипалестинських настроїв серед населення.
Єдиним аргументом проти цього є Авраамські угоди, які мали би покращити стосунки Ізраїля з Саудівською Аравією. Можливо, час для нападу вибрано, аби зірвати стабілізацію, до якої великих зусиль доклали США. Ізраїль має велику військову потужність, але довго воювати на кілька фронтів одночасно дуже складно. До того ж Іран розробив для бойовиків багато дешевої зброї, у тому числі ракет.
російсько-українська війна
Інтерес росії очевидний: загарбати Україну з населенням чи без. Війна триває вже десятий рік, із яких понад 600 днів — у повномасштабній фазі. Найбільша війна в Європі може змінити географію конфліктів на пострадянському просторі. Вона вже змусила НАТО переглянути оборонну стратегію, а країни ЄС — допомагати Україні та переозброюватися.
Довкола війни утворились очевидні вісі: західний блок із понад 50 країнами — та рф із КНДР та Іраном. Китай нині вочевидь грає найскладнішу гру та намагається «зберігати обличчя», як заявили у звіті Пентагону.
Вплив на континент досі важко осягнути, бо міжнародні та світові організації виявилися нездатними зупинити агресивну й наджорстоку війну. Багато країн ЄС зіштовхнулися з тим, що в них недостатньо озброєння, виробничих потужностей, оскільки армія фінансувалася за залишковим принципом.
Відтак зміни, принаймні всередині Європи та у США, будуть значними. Наприклад, Франція нарощує виробництво артилерії, боєприпасів і винищувачів. Так само і США до 2025 року вийдуть на виробництво 100 тисяч боєприпасів на місяць від нинішніх 30 тисяч. Для порівняння: ЗСУ використовує на добу 5–8 тисяч снарядів. Війна в Україні має безпрецедентні масштаби, які складно осягнути.
Індо-Тихоокеанський регіон — шахівниця США та Китаю
Вторгнення Китаю на Тайвань
Китай вже кілька років прямо заявляє, що Тайвань (Китайська Республіка) має повернутись під його контроль, і якщо доведеться, то силою. Аби зрозуміти, чому КНР так поводиться та до чого тут концепція «Єдиного Китаю», треба звернутися до історії.
Після поразки Японії в Другій світовій війні Китай захопив Тайвань, який до того був під японським контролем через поразку Китаю в першій Японсько-китайській війні. Отже, у 1945 році Китай повертає під контроль острів, і територію країни охоплює громадянська війна. Комуністи воювали з націоналістами. Комуністичні сили очолював Мао Цзедун, а націоналістичні сили Чан Кайші.
У цьому конфлікті перемогу здобули комуністи, а націоналісти були вимушені бігти на Тайвань. Націоналісти вже кілька десятиріч від тих часів керують на Тайвані. Китай почав будувати комунізм, а Тайвань — демократію.
Чому США можуть втрутитись в конфлікт? Є декілька причин:
- географічне розташування Тайваню, це важлива артерія для економіки;
- залежність світу від напівпровідників тайванських компаній;
- важливо не дати КНР поширювати вплив.
Розташування Китаю
Джерело: BBC
Материковий Китай трактує історію Тайваню так, що острів нібито завжди був частиною країни, а Тайвань ті самі факти — повністю навпаки, що ніколи не був частиною КНР.
У світі мінялося ставлення до Китаю і Тайваню. До 1949 року ООН вважала Тайвань єдиним представником Китаю. Острів входив до числа країн-засновників Організації Об’єднаних Націй та навіть був у Радбезі. Проте з 1971 року державу замість Тайваню (Китайська Республіка) представляє Китай (КНР). З того часу КНР є представницею і материкової частини, і острова Тайвань з архіпелагом Пенху, а відтак має юрисдикцію на вказаних територіях.
Зараз лише 13 країн разом із Ватиканом визнають незалежність Тайваню. США та Україна не входять до цього списку. Дипломатично США підтримують політику «єдиного Китаю», але останнім часом все змінюється. Президент Джо Байден на питання, чи будуть США захищати Тайвань, відповів ствердно. Китай це дратує, він звинувачує США у розпалюванні нестабільності в регіоні. Пекін уважно вивчає російсько-українську війну, аби врахувати російські помилки під час повномасштабного вторгнення.
Китай, Філіппіни та Індія з Пакистаном
Загалом можна блок із Китаєм об’єднати у Тихоокеанський регіон, бо плани і вплив Китаю простягаються набагато далі Тайваню. Нині між Китаєм і Філіппінами зростає напруженість через Південно-Китайське море. Військово-морські сили армії Китаю перешкоджають економічній діяльності філіппінських рибалок. Пекін претендує на це море і вважає його своїм.
Джерело: BBC
Дії ВМС Китаю стають рішучішими, зокрема є випадки, коли кораблі морської охорони з водометів атакують філіппінців. Журналісти газети The New York Times робили репортаж із Південно-Китайського моря й були оточені китайськими кораблями. Коли вони зайшли в море, отримали повідомлення: «Ласкаво просимо в Китай».
Філіппіни не згодні просто так віддавати море й готові до боротьби. Наприкінці вересня берегова охорона прибрала бар’єр під водою, аби рибалки продовжували працювати. Натомість Китай будує там військові бази. Південно-Китайське море стало ще одним фронтом протистояння Китаю із США, бо останні мають оборонні угоди з філіппінцями та іншими країнами в регіоні.
Філіппінська морська охорона перерізає барʼєр під водою.
Джерело: Philippine Coast Guard
Індія та Китай мають територіальний спір у районі Гімалаїв. Там іноді спалахують сутички, які відбуваються буквально врукопаш. У 1962 році Китай уже воював з Індією, у результаті китайці зайняли спірні території індійської півночі. Індійсько-китайський кордон — найдовший немаркований кордон у світі, тож конфлікти там тривають.
Зокрема через це відбувається потепління стосунків США з Індією. Традиційно Нью-Делі купувала зброю в срср, а далі в росії, але зараз цей тренд минає. Сполучені Штати прагнуть мати в Індо-Тихоокеанському регіоні можливість обслуговування військового флоту. Індія може стати центром для обслуговування кораблів, бо має сучасні корабельні верфі.
Проте у питанні бойових дій є ще одна загроза для Індії — Пакистан, який наразі зближується з китайцями. Боротьба між країнами точиться довкола Кашміру. Конфлікт виник після деколонізації Індії й розділення її на дві країни: власне Індію та Пакистан. Кашмір — це територія між Індією, Пакистаном і Китаєм. Якраз за нього і воювали китайці з індійцями у 1962 році. Бойові дії відрізнялись особливою жорстокістю та порушенням прав людини.
Балкани — порохова діжка Європи
Наразі проблеми на Балканах спричиняє Сербія, яка стягує війська до Косово. Косово — це частково визнана країна, яка колись була сербською територією. Історія конфлікту тут має тривалу історію. Час від часу напруга зростає.
На початку року мова йшла про примирення сторін та нормалізацію відносин, але з середини літа ситуація погіршилася. У разі конфлікту Косово захищатимуть натівські сили KFOR — це спеціальні підрозділи з підтримки миру в Косово після війни в 1999 році. А Сербія розраховує на допомогу росії. Кількість миротворців складає приблизно 4 000 тисяч бійців. Наприкінці вересня Альянс прийняв рішення посилити контингент.
Хто такі сили KFOR в Косово
Останній виток загострення відбувся через конфлікт щодо в’їзду в Косово на машинах із сербськими номерами. Косівська влада прийняла рішення, що громадяни Сербії при в’їзді в країну мають отримувати тимчасові номери з реєстрацією Косово. Такі дії першими імплементували серби стосовно громадян частково визнаного Косова.
У загостренні ситуації зацікавлена росія, давня союзниця Сербії: конфлікт може відволікти ЄС від війни в Україні. Президент Александар Вучич маневрує між рф та ЄС, але сербські ЗМІ нагнітають ситуацію довкола Косова. Вони постійно піднімають градус напруги, аби політики виступали стабілізаторами ситуації, яку ж самі й загострили. Експерти назвали цю політику «стабілократією», бо врешті-решт жодна з країн не зацікавлена у бойових діях.
«Спільна політична, дипломатична та військова відповідь Заходу на російське вторгнення показує балканським політикам, яку жахливу ціну вони заплатять, якщо зроблять щось подібне», — каже Майя Б’єлос із Белградського центру політики безпеки.
Судан: ПВК «вагнер», ГУР та Китай
Значна кількість африканських країн через провальну політику Заходу виступають за росію. Це Малі, Буркіна-Фасо, Судан, а тепер і Нігер, які звернулися до російських найманців і примусили Францію чи інші держави-колонізаторки піти.
У Судані розгорнулись бойові дії між урядом та Силами швидкої підтримки, які прагнули зробити переворот. Повстанці отримали допомогу від найманців ПВК «вагнер». За повідомленням журналістів CNN, на території Судану українські ГУРівці ліквідують ворогів України. Начальник ГУР генерал-майор Кирило Буданов офіційно не підтвердив, що за атаками на «вагнерівців» стоять спецпризначенці. Утім, він неодноразово зауважував, що ворогів України знищуватимуть у будь-якій частині світу.
Репортаж CNN про ГУР в Судані
«Щодо підтвердження чи спростування інформації в повідомленнях CNN, — тут без коментарів, мені нема чого сказати. Нехай кожен знаходить відповіді сам», — зазначив Буданов.
Джерело: Armed Conflict Location & Event Data Project (ACLED)
Бойові дії там мають характер, який не впливає на хід російсько-української війни. Проте треба дивитись ширше на ситуацію в Африці. Сполучені Штати не мають стратегії впливу на континент, натомість Китай і росія вбачають у Африці можливість для поширення впливу, пише аналітик Джо Брюль.
Поки рф та КНР створюють форуми для співробітництва та інвестують в африканські країни, Штати в основному реагують на кризи. росія постачає найманців та зброю, а Китай інвестує в економіку таким чином, що країни стають залежними від Пекіну. Відсутність стратегії щодо Африки та плану протидії рф підтверджує Інститут Lawfare.
«Підхід Москви до африканських країн часто супроводжується жахливими порушеннями прав людини, але він є проникливим і наполегливим. Сполучені Штати, однак, не виявили великого інтересу до реалізації політики, здатної перешкодити російському впливу в Африці та захистити цивільне населення. Агресія в Україні та пов’язане з нею моральне обурення проти всього російського ще не призвели до помітних змін у політиці США в Африці», — пишуть аналітики.
Греція, Туреччина та конфлікт довкола Кіпру
Існує думка, що у країн-членів НАТО немає конфліктів між собою, але насправді приклад Греції та Туреччини показує: це не так. До початку повномасштабної війни в Україні сторони обмінювалися різкими заявами.
Країни мають територіальні суперечки щодо Егейських островів, а саме, Родосу, Лесбосом, Самосом та Косом. Турки посилаються у своїх претензіях на Лозанський договорів 1923 року, який був підписаний після греко-турецької війни. Він віддавав острови Греції, а пізніший договір 1947 року передбачав, що острови будуть демілітаризовані. Проте Афіни розташовують свої війська на островах через чисельні десантні кораблі ВМС Туреччини в регіоні.
Ситуація загострилась у 2020 році, а потім у 2022-му. Кожна з країн намагається схилити на свій бік США й жаліються одна на одну. Спочатку кризова ситуація була через спроби Туреччини добувати газ в Середземному морі на південь від острова Кастелорізо, що належить грекам. Афіни вважають ці води своєю економічною зоною. Загалом основна проблема у Середземному морі полягає в розподілі території, через що країни були в кризових ситуаціях уже коли були в НАТО.
Проте Егейські острови — не єдиний конфлікт. Острів Кіпр у середині ХХ сторіччя став територією бойових дій. Населення його складалося з кіпріотів-греків, які є більшістю, і з кіпріотів-турків. Британська імперія анексувала острів у Османської імперії. Боротьба за незалежність острова почалася у 1950-х роках. Першими виступили за незалежність греки, які розглядали її як проміжний крок до енозісу — приєднання Кіпру до Греції. Кіпріоти турецького походження бойкотували референдум 1950-го року. Британська імперія бачила в конфлікті розкол суспільства Кіпру. Та острів здобув незалежність.
«Чорні полковники» з королем Константином II (по центру)
Джерело: The Guardian
У 1974 році Туреччина ввела війська на Кіпр після перевороту «чорних полковників» у Греції. Греція стала диктатурою й прагнула приєднати Кіпр. Владу «чорних полковників» не визнали. Макаріос ІІІ, тодішній грецький лідер, вижив у результаті заколоту, і заколотників назвали нелегітимними.
Причиною для вторгнення Туреччини стало звернення турків-кіпріотів про допомогу. 20 липня 1974 року турецькі десантні кораблі та гелікоптери почали висадку війська на острів. Усього вони висадили 7 000 солдатів на додачу до кількох тисяч бійців самооборони та 650 тих, що перебували на острові. Греки виявились неготовими до бойових дій, турки змогли закріпитись на позиціях, а 22 липня було запроваджено перемир’я. У Греції через це повалили режим «чорних полковників», а за нею й хунту на Кіпрі. Після цього бойові дії продовжилися, бо греки не приймали умови турків.
Відтак на території, яку захопила Туреччина, виникла Турецька Республіка Північного Кіпру. Її визнала Анкара: запровадила на острові ліру, тримає там 40 тисяч бійців, побудувала трубопровід із водою до острова. Наразі острів залишається розділеним. Час від часу стосунки між Грецією та Туреччиною загострюються.
Де ще можуть бути потенційні конфлікти?
Повномасштабна війна в Україні однозначно вплине на весь пострадянський простір. У 2022 році активно обговорювалося звільнення окупованої частини Молдови — Придністров’я. Наразі до цього не дійшло, але не можна виключати, що російський контингент покине молдовську територію: із боєм чи без нього.
Приклад Азербайджану показує, що можна звільняти території, які були під окупацією впродовж десятиріч. Наразі може спалахнути ще одна потенційна гаряча точка: Баку може напасти на Єреван. Таку інформацію розповсюдило видання Politico. Нібито держсекретар США Ентоні Блінкен 3 жовтня провів зустріч із конгресменами, де висловив побоювання щодо нападу Азербайджана на південь Вірменії.
Південь Вірменії розташовано між Азербайджаном та його ексклавом Нахічеванню. Баку хоче прокласти через Сюнікську область Вірменії 40-кілометровий коридор, аби з’єднати Азербайджан та Нахічевань. Азербайджанський лідер Ільхам Алієв погрожував розв’язати питання силою. У 2020 році Вірменія та Азербайджан погодились створити коридор у тристоронній угоді (за посередництва росії).
І ще один конфлікт, який тягнеться з 2008 року: захоплення росією частини Грузії. Поки в Тбілісі знаходиться проросійський уряд, на спроби деокупувати території не варто очікувати. До того ж Південна Осетія сухопутно межує із рф, тож деокупація буде складною. кремль поглиблює анексію: нині у Південній Осетії планують побудувати базу для російського Чорноморського флоту. Відкриття другого фронту для кремля було б серйозним ударом, але наразі ймовірність цього є низькою.
Якщо оглянути мапу світу, мабуть, нині лише Арктика з Антарктикою не мають потенційних конфліктів із двома Америками. Світ повільно, але цілеспрямовано наближається до нової Холодної війни, до протистояння Західної цивілізації зі Східною.
Генріх Семирадський — харківський художник, якому заздрили московити
