24 жовтня у 1945 році набрав чинності Статут ООН.
Перед світом тоді постала потреба замінити Лігу Націй, котра виявилася неефективною у розв’язанні міждержавних конфліктів.
Ідея створення ООН належить американцям. Ще у 1939 році за ініціативою президента Франкліна Рузвельта зібрався комітет для розробки проєкту нової міжнародної спільноти. Атлантична хартія, підписана у 1941 році Рузвельтом і британським прем’єром Черчиллем, закладала принципи міжнародного співробітництва й безпеки. Тоді ж з’явився термін «об’єднані нації» на противагу осі Рим — Берлін — Токіо.
Сталін, аби у майбутній ООН радянський союз мав більший вплив, запропонував включити до засновників Українську та Білоруську республіки. радянські переговорники обґрунтовували це так: республіки здобули право брати участь у міжнародних конференціях, укладати угоди, мати дипломатичні відносини своїм величезним внеском у боротьбу з нацизмом. Для цього у 1944 році навіть внесли зміни до конституцій срср і урср, які надавали Україні право мати власні збройні сили.
Участь у розробці Статуту організації взяла українська делегація. Очолив її нарком закордонних справ Дмитро Мануїльський. Це був фактично перший «вихід у світ» наших дипломатів. Збереглась ексклюзивна світлина з цієї події. Це виняткова фотографія: єдина, де на столі наших представників стоїть табличка з написом «Україна», а не «урср».
Делегація Української рср взяла участь у підписанні мирних договорів з Італією, Румунією, Болгарією, Угорщиною і Фінляндією. Було підтверджено входження західних українських земель до складу урср та її нові кордони.
Організація Об’єднаних Націй має шість головних органів:
Нині діяльність ООН охоплює велике коло проблем. Серед них: регламентація ядерної зброї, соціально-економічний розвиток, захист прав людини, допомога під час стихійних лих, проблема біженців, боротьба з міжнародним тероризмом та розповсюдженням наркотиків, контроль за поширенням інфекційних захворювань, збереження культурної спадщини людства та багато інших.
ООН проявила значно вищу ефективність у порівнянні з Лігою Націй. Проте з часом стають дедалі очевидними падіння авторитету ООН та її неспроможність запобігти численним збройним конфліктам.
Треба визнати, що 2 березня 2022 року Генасамблея ООН засудила вторгнення росії та вимагала негайно вивести війська з України. За проголосувала 141 країна, 35 — утрималися. Проти голосували сама росія, білорусь, сирія, еритрея та кндр. У документі вказано, що росія вчинила агресію, що її дії порушують принципи ООН.
Генасамблея вимагала, щоби рф негайно припинила застосування сили проти України, зупинила вторгнення, а також звільнила окуповані Крим та ОРДЛО. росія повинна вивести всі збройні сили з території України в межах її міжнародно визнаних кордонів.
Але ці рішення росія не виконала, війна триває. Адже постійні члени Радбезу ООН мають «право вето» і можуть заблокувати будь-яке рішення, чим рф постійно користується при розгляді питань, пов’язаних з її агресією.
Є цікавий момент. Стаття 23 Статуту перелічує: «Рада Безпеки складається з 15 членів Організації. Китайська Республіка, Франція, союз радянських соціалістичних республік, Сполучене Королівство Великобританії й Північної Ірландії та Сполучені Штати Америки є постійними членами». Тобто саме росії в переліку країн немає!
Навіть саме перебування рф в ООН не регламентовано жодним документом. Створена у 1991 році держава офіційно не вступала в організацію. Процедура прийому нових членів чітко прописана: за рекомендацією Радбезу за вступ мають проголосувати дві третини Генасамблеї. Але росія зайняла місце неіснуючої держави та, всупереч Статуту ООН, перейняла роль срср у Раді Безпеки як її постійний член!
Жодного рішення про вступ росії до ООН та обрання її до Ради Безпеки Генасамблея не ухвалювала. Це знають усі, але проблема не обговорюється. Лише українська делегація вказує на очевидне порушення, яке підриває порядок у світі. росія не має правових підстав для участі в Раді Безпеки і сама ж порушує принципи ООН. Та наразі переглянути статус росії неможливо через позицію інших членів Ради Безпеки, які не готові до реформи.
Взагалі експерти зазначають, що ООН потребує реформування. Вони пропонують розширення складу Ради Безпеки, нові стратегії для підтримання миру, зміни у співпраці з фінансовими установами типу МВФ та зміну структури Генасамблеї ООН.
