6 вересня 2022 року українські захисники почали стрімкий масштабний наступ на Харківщині. На той момент російські війська окупували 32% території області, включно з важливими вузлами комунікації: Балаклією, Ізюмом і Куп’янськом.
До середини жовтня Збройним силам вдалося вийти на державний кордон, звільнити приблизно 500 населених пунктів та понад 10 000 квадратних кілометрів. А ще — усунути небезпеку артилерійських обстрілів Харкова.
Наприкінці жовтня 2022 року Харківська ОВА мала такі цифри: звільнені 576 міст, селищ і сіл; під окупацією залишилися 1,3% території регіону.
Наступальна операція застала ворога зненацька та змусила поспіхом відступати, залишаючи техніку і зброю. Тож українські воїни захопили готовими до бою більше ніж 400 танків, понад 400 бойових машин піхоти, до 200 бронетранспортерів, велику кількість боєприпасів і військового майна.
«Операція була надзвичайно успішною. Її будуть вивчати покоління й покоління не лише наших військових, а й у всіх країнах світу. Вона дійсно належить до зразкових операцій, які демонструють оперативне мистецтво. Вона показала, що ми здатні звільняти наші території, коли мало хто в це вірив. Це суттєво посилило моральний дух загалом усього українського суспільства, посилило готовність до продовження боротьби та, відповідно, продемонструвало світові, що та допомога, яку нам надають снарядами, технікою, використовується з необхідною користю», — так оцінює перебіг наступу представник Центру досліджень воєнної історії ЗСУ Андрій Коваль.
Хто звільняв Харківщину
За словами Андрія Коваля, в операції були задіяні добірні війська. Зокрема:
- 92-га окрема механізована бригада;
- 14-та окрема механізована бригада;
- 30-та окрема механізована бригада;
- 80-та десантно-штурмова бригада;
- 95-та десантно-штурмова бригада;
- 25-та повітряно-десантна бригада;
- 71-ша окрема єгерська бригада;
- 3-тя танкова бригада;
- 4-та танкова бригада;
- підрозділи 1-ї танкової бригади;
- спеціальний підрозділ ГУР МО Kraken;
- бригади Нацгвардії, територіальної оборони, прикордонного загону;
- окремі батальйони 61-ї та 65-ї механізованих бригад.
Несподіванка для ворога та світу: як готували наступ
Під час підготовки операції ворога ввели в оману, змусивши його думати, що наступ відбудеться на Півдні. Від середини літа 2022 року на ресурсах української влади з’являлася інформація, яка натякала на підготовку до звільнення Херсонщини, а воїни публікували в соцмережах дописи з кавунами.
Ураження складів з боєприпасами, удар по Антонівському мосту, що поєднує береги Дніпра в Херсоні, та наступ на трьох ділянках фронту на Херсонщині змусили супротивника впевнитися, що головний удар ЗСУ відбуватиметься саме там. Тож окупанти перекинули додаткові резерви, зокрема зі Сходу, на Південь.
Тоді раптово розпочалася Харківська операція, на яку росія не очікувала. Цей фактор, а також ретельне планування операції та непомітне підтягнення додаткових військ від Чугуєва до Слов’янська принесло успіх ЗСУ, наголосив Андрій Коваль.
Ідею операції запропонував командувач Сухопутних військ ЗСУ Олександр Сирський, про це розповідається у фільмі Дмитра Комарова «Рік». Сили оборони України не могли проводити лобові атаки та стримуючі бої, звичні для ворога. Натомість вони вдалися до стрімких проривних атак і маневрів одночасно на кількох напрямках. Це змусило російські війська швидко відступати, аби уникнути оточення та знищення.
Надважливою була швидкість наступальних дій, щоби росія не встигла перевезти резерви з бєлгородської області.
За словами Андрія Коваля, сили, накопичені для операції, розділили на два ешелони. Перший — ударний, в який увійшли найбільш готові та оснащені високомобільною технікою диверсійні та штурмові підрозділи. Другий ешелон — розвідки й наступу — складався з танкових і механізованих бригад. Вони повинні були в місцях прориву виходити на оперативний простір, розвивати подальший наступ і звільняти окуповані росіянами території.
Воєнна розвідка з’ясувала, де у ворога найслабша лінія оборони і найменше сил.
«Ворог абсолютно не очікував, що ми будемо атакувати саме в тому місці, де ми завдали головного удару… Все залежало від першого дня і того, наскільки далеко ми зможемо прорватися. Чим далі ми просувалися, тим менше вони могли зробити, і тим більше їхні підрозділи були відрізані та ізольовані», — коментував The Washington Post командувач Сухопутних військ.
Як тривав контрнаступ на Харківщині
6 вересня одразу з чотирьох напрямків почалася наступальна операція. Бійці підрозділу Kraken висунулися в напрямку Балаклії. Вони вирішили не штурмувати місто в лоба, а обійти його, зайнявши невеликі села довкола.
У той же день 92-га бригада разом із 25-ю повітряно-десантною та 113-ю бригадою тероборони наступали від Чугуєва до селища Шевченкового в Куп’янському районі. Частини українських військових почали рух у напрямку від Барвінкового Ізюмського району. З’явилися повідомлення, що наші воїни закріпилися в селі Вербівка, де були артилерійські склади, а також дійшли до села Волохів Яр.
8 вересня Генштаб ЗСУ підтвердив, що українська армія визволила понад 20 населених пунктів унаслідок успішних дій ЗСУ. Зокрема Волохів Яр, Шевченкове та Балаклію.
Над містом замайорів синьо-жовтий прапор: тоді офіційно підтвердили, що Балаклія повернулася під контроль України. Місто було важливим вузлом комунікацій на півдні Харківської області, а його деокупація створила сприятливі умови для розвитку наступу на Куп’янськ, зазначив Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний.
9 вересня Володимир Зеленський порадував українців, що ЗСУ деокупували понад 30 населених пунктів регіону: Байрак, Щурівку, Вільхуватку та інші.
10 вересня Олександр Сирський повідомив про звільнення західної частини Куп’янська, важливого залізничного вузла. Окупанти перетворили його на свій логістичний центр. Місто розташоване за 40 км від кордону з росією, його розділяє річка Оскіл. За східну частину міста жорстокі бої тривали приблизно ще тиждень.
10 вересня вдалося звільнити місто Ізюм, яке перебувало під окупацією від початку квітня. Війська рф утікали, залишивши багато техніки, озброєння та цілі арсенали боєприпасів.
Станом на 11 вересня ЗСУ деокупували понад 3 000 квадратних кілометрів і наступали не лише на сході й півдні регіону, а й на півночі. Зокрема вороги покинули Чкаловське, Великий Бурлук та Гоптівку. Про це повідомив Валерій Залужний.
До 13 вересня наші захисники визволили ще приблизно тисячу квадратних метрів території, повідомив президент. Офіційно підтвердили, що українські війська вийшли на кордон із росією на півночі Харківщини.
13 вересня також були деокуповані Вовчанськ та Козача Лопань.
Підрозділи «Фрайкору» у Вовчанську рік тому. Фото: Добровольчий підрозділ «Фрайкор»
16 вересня був повністю звільнений Куп’янськ.
Спецпризначенці ЦСО «А» СБУ в Куп’янську, який був і завжди буде українським! 🇺🇦
— СБ України (@ServiceSsu) September 10, 2022
Ми звільнимо нашу землю до останнього сантиметра! Йдемо далі!
Слава Україні! pic.twitter.com/eq4ZDYFe9y
Контрнаступ перекинувся на територію Луганської та Донецької областей. Українські воїни зосередили зусилля на зачищенні Лиману; про це стало відомо 2 жовтня.
26 вересня наші військові поінформували про деокупацію Борівської громади та села Піски-Радьківські.
27 вересня Збройні сили знов контролювали Куп’янськ-Вузловий, через який окупанти до того перекидували постачання.
6 жовтня очільник Kraken Костянтин Немічев повідомив, що воїни підрозділу звільнили село Глушківка Куп’янського району.
Генштаб поінформував, що від 21 вересня протягом 16 днів Сили оборони просунулися на 55 кілометрів у глибину захисту противника, взяли під контроль 93 населених пункти та понад 2,4 тисячі квадрат території Харківщини.
Відео: Владислав Лященко
