Мала Рогань — фактично передмістя Харкова, відразу за Окружною. Війська путіна сподівалися взяти Харків у перші години війни, а зав’язли на Окружній дорозі, доки їх не вибили до кордону. У селищах навколо міста квартирували злі та обірвані окупанти: вони так і не прокрокували Сумською, не отримали премій, не повернулися додому з перемогою. росіяни обстрілювали Харків, грабували та залякували місцевих селян.
Малу Рогань звільнили одну з перших. За село відбувся жорсткий бій, під час якого загинув Герой України Георгій Тарасенко. Але ще жорсткішою було побачене нашими оборонцями після деокупації: загнані у підвали власних приміщень люди, зґвалтовані жінки, розстріляні цивільні автівки тих, хто намагався вирватися.
У селі спалена ферма, будинки місцевих пограбовані та зруйновані. Власниця ферми Любов Злобина допомагала жителям Малої Рогані. Вона не пустила окупантів на територію підприємства, і за це вони постійно обстрілювали корівники з мінометів і вогнеметів.
А коли відступали, запалили сараї разом із тваринами. Частину корів вдалося витягнути, інші, а разом із ними барани та свині, згоріли живцем.
Сьогодні у врятованих корів та новонароджених телят — новий сарай. Збудували його самі фермери. Але самотужки відновити господарство повністю вкрай важко. Достатньої допомоги від держави немає. До того ж замість волонтерів фермери натрапили на шахраїв, які зібрали під їхню історію гроші та зникли, говорить Любов Злобіна.
Для відновлення села потрібна підтримка бізнесу, який готовий працювати на деокупованих територіях. Це не лише проблема допомоги приватним компаніям, а ще й питання податків для місцевих бюджетів і робочих місць для людей.
Любов Злобіна, власниця ферми
“Один сарай ми вже своїми силами відновили. Усе записали, передали, але як його оцінити? Втрати такі, що я сама без допомоги держави, без якоїсь допомоги просто не підніму. Хоча б кредитування було якесь. Якщо просто так ніхто не може допомогти, хоча би кредитування мінімальне”.
Під час окупації мешканці Малої Рогані виживали без світла та газу, відрізані від Харкова, до якого пішки можна дійти. Наразі в село повертаються люди. Але ферма — чи не єдине підприємство, де кілька місцевих знайшли роботу. Інші підприємства поруч розбиті. До Харкова хоч і пустили транспорт, роботу там знайти вкрай важко. Газ і світло повернули, але багато хто досі не зробив ремонт у пошкоджених будинках.
Олена, мати трьох дітей
“Випав тоді сніг, і ми тікали на санках. На одних — речі, на других — Сашулька. Так, перебіжками, бо стріляли.
— А чому повернулися?
— Тому, що дім, а як?! Вдома краще.
— А як виживаєте?
— Зараз шукаю роботу собі, бо тут немає. Молокозавод розбитий, тож нема роботи. Нам вікно видали. Щоправда, інші довелося за свій рахунок:тому, що як на зиму без вікон, там дві дірки у нас”.
Карина, мешканка Малої Рогані
“Тато залишався в окупації, а я була з мамою в лікарні, мама якраз у комі була, в сьомій. А тато був тут весь час в окупації. Коли зникло світло, ми не дуже переживали. Переживали, коли відключили газ.
Сусідам дуже дякую. У них залишилася піч така, як раніше будували в хатах, вони її прочистили, і татусь перейшов туди. Вони не пряталися, вони інваліди, сиділи просто в хаті. Кажуть, що було дуже страшно.
Зараз мама у мене паралізована, тато — інвалід другої групи. Я залишуся тут, бо хтось повинен бути з батьками. У нас ще частково побило кришу, а багато людей більше постраждало. Чекаємо, коли прийде допомога”.
Ті, хто повертаються, вимушені розраховувати на гуманітарну допомогу та соціальні виплати. Іноді влада, медіа та гуманітарні місії забувають про території, які деокуповані не вчора. Але доки люди не зможуть самі на себе там заробляти, їх потрібно підтримувати, упевнений волонтер Ігор Баришніков. Інакше на відновлення Харківщини годі й надіятися.
Ігор Баришніков, волонтер
“Продовжуємо це робити, бо є можливість. Люди знаходяться у скрутному становищі, і ми їх не покидаємо, щоби вони бачили підтримку від когось. Тому що роботи немає, будинки зруйновані.
Ми будемо це робити у Харківській області, тут багато населених пунктів, які потребують допомоги. Це допомагає людям залишатися на місцях, жити у своїй країні, нікуди не тікати, не виїжджати, якось відновлювати житло”.
Коли є підтримка та надія, люди повертаються охоче. Наразі в Малій Рогані для ремонту помешкань залучили благодійні фонди. Чим більше відремонтованого житла, тим більше людей повертаються навіть з-за кордону, планують тут зимувати і працювати.
Любов Злобіна, власниця ферми
“Процентів 80 людей повернулося, інші чекають, коли буде Перемога. Маємо надію, що швидко. Відновлюється громада, відбудовується: хтось своїми силами, хтось — за допомогою спонсорів. Хто як може”.
