За півтора року Великої війни від російських обстрілів загинули, дістали поранень або зникли безвісти понад 25 тисяч цивільних українців. Це інформація з бази даних ініціативи «Трибунал для путіна». І Харківська область у цій базі даних — на перших місцях за багатьма показниками: наприклад, регіон-лідер за кількістю обстрілів цивільних обʼєктів — 7 800 разів. Для порівняння, на Донеччині — близько 6 500 обстрілів. Утім, важлива ремарка: всі ці цифри — без урахування даних з Маріуполя, наприклад, або Сєвєродонецька, де зараз підрахувати жертви і руйнування неможливо.
Сьогодні говоримо із правозахисниками, які ретельно і щоденно документують російські злочини в Україні й готують нове подання до Міжнародного кримінального суду в Гаазі.
Від першого ж дня вторгнення українські правозахисники з різних регіонів України обʼєдналися, аби фіксувати російські злочини. Важлива кожна деталь: де саме, о котрій годині, скільки людей дістали поранення, хто саме загинув. Був це ракетний обстріл або цивільну автівку розстріляли з танку під час спроби евакуації?
Все це — вкрай важливо. Спробуйте самі згадати новини річної або навіть кількамісячної давнини: весь час повномасштабного вторгнення інформація надходить кожні кілька хвилин, кожен новий обстріл — страшніше попереднього, події в голові перемішуються. Якщо ми — не безпосередні учасники події, то не завжди і не відразу згадаємо, скільки саме людей загинуло під час, наприклад, ракетного удару по гуртожитку у Харкові 17 серпня 2022 року. Хоча тоді це було шоком, який, здається, не забудеш ніколи. Але відтоді минув рік, були нові обстріли, удари, смерті — інформація нашаровується і змішується, настільки її багато.
Говорить медіадиректор Харківської правозахисної групи Денис Волоха:
Денисе, чому важливо документувати і робити те, що ви зараз робите?
«Ну, тому що нам здається, що це так очевидно, але з часом інформація забувається, втрачається. Взагалі про те, що відбувається в нас, більша частина світу не знає. Ми теж намагаємося це виправляти, через це в нас існує сайт сьома мовами — щоб говорити про це в різних країнах.
Навіть в Італії багато людей вірить, що Буча була сфабрикована, вже не кажучи про Африку і Близький Схід, де російська пропаганда має фактично монополію на інформацію. Західні видання працюють на ринкових засадах, вони не будуть відкривати корпункт десь в Гані, тому що це просто невигідно — хто буде в Гані купувати підписку на New York Times? А от “спутник” або russia today туди заходять на ура і розказують всякі нісенітниці про Україну і про світ. Тому важливо розповсюджувати інформацію.
І також це важливо для історії, бо те, що відбувається сьогодні — прямий наслідок того, що не відбувся трибунал над комуністами. Нацистів засудили в Нюрнберзі, а над злочинами сталіна, які були такими ж само жахливими… Суть саме в тому, що це жахливий режим, який не був засуджений остаточно. У росії досі вважають сталіна національним героєм, і через це вони готові під його портретами йти помирати і вбивати інших людей. Щоб цього не повторилося, нам потрібно засудити не лише злочини сучасної росії, а також і попередників, комуністів. І для цього потрібно зібрати якомога більше інформації, якось її структурувати, викласти. Цим ми і займаємося від початку війни».
Говорить Максим Ревякін, експерт Харківської правозахисної групи, один із авторів подання до Міжнародного кримінального суду:
«З 24 лютого 2022 року по кінець квітня 2023 року було зафіксовано 32 451 обстрілів. Більшість цих обстрілів — артилерійські. 961 обстріл з реактивної системи залпового вогню “Град”, 1 098 обстрілів — із застосуванням авіабомб, 2 480 обстрілів — із застосуванням ракет середнього та дальнього типу дії. Більшість епізодів були зафіксовані в регіоні, де озброєні сили російської федерації проводили воєнні операції, зокрема наступального характеру. Серед цих регіонів набагато більше обстрілів саме в тих регіонах, де збройні сили рф зустрічали серйозний спротив ЗСУ, територіальної оборони.
Там, де вони зайшли в Херсонську, Запорізьку області на півдні України, інтенсивність обстрілів була набагато менша, адже спротиву вони не зустрічали. У Харківській області було зафіксовано 7 800 епізодів, в Донецькій — 6 617, в Запорізькій — 4 279».
У червні правозахисна група виклала дослідження про російські атаки на освітні заклади Харківщини. У період до 15 червня 2023 року задокументовано 374 випадки пошкоджень закладів освіти: у середньому на кожен день війни припадає одна зруйнована школа чи садочок. На початку вторгнення окупанти руйнували по дві харківські школи на день.
За понад рік війни від російських обстрілів загинули, були поранені чи зникли безвісти 24 637 цивільних. На Харківську область з них припадає 6 954 людини, з них — 308 дітей. 90 відсотків — це жертви обстрілів. Окрема база правозахисників — злочини проти людяності. В українському Кримінальному кодексі немає таких статей, ці злочини може розслідувати лише Міжнародний кримінальний суд.
Продовжить Євген Захаров, директор Харківської правозахисної групи:
«Це такі злочини, як катування, насильницькі зникнення. По катуванням у нас впроваджені 115 справ, з них більшість — це Харківська область, бо тут, як ми знаємо, під час окупації було багато катівень — 27.
Окрім того, оці насильницькі зникнення — це теж злочин проти людяності. У нашій базі даних їх 4 130, і більше половини — це Харківська область. Крім того, є ще такі злочини проти людяності, як затримання або жорстке ув’язнення в порушення принципів міжнародного права. У нас таких в базі понад 900, і, знов-таки, більше половини у Харківській області.
Ми готуємо подання до Міжнародного кримінального суду, бо тільки він може розслідувати саме злочини проти людяності. Ми збираємо певний набір кейсів, які показують особливості застосування цього злочину в Україні і зокрема в Харківській області. Цей набір кейсів має бути достатньо повним, щоб показати всі ці особливості, географію, схожість одних і тих самих катувань в різних місцях. Усе це доводить, що такі злочини є просто елементами окупаційної політики росії. Саме це ми і хочемо довести, показати і масштабність цих злочинів, і їхню систематичність.
Наприклад, у Куп’янську, коли його звільнили, там така катівня була в ізоляторі тимчасового тримання. Він на 140 місць, а утримували там приблизно людей 400. І от під час бою в Куп’янську хтось відкрив зачинені двері цього ізолятору, в’язні розбіглися і таким чином врятувалися, і деякі з них стали нашими клієнтами саме як жертви катувань».
Восени росія розпочала агресивну кампанію атак на енергетичну інфраструктуру України, за день могло летіти до ста ракет. Згодом для атак почали використовувати також дрони іранського виробництва. Про нестачу ракет «земля — земля» свідчить також те, що росіяни почали використовувати ракети зенітних установок С-300 для атак на наземні об’єкти. Зокрема, цими ракетами регулярно обстрілюють Харків.
Найбільше ракетних обстрілів, за даними цих підрахунків, припала на Донеччину: 452 ракетних удари. На другому місці Харківщина — 405.
Говорить Максим Ревякін, експерт Харківської правозахисної групи, один із авторів подання до Міжнародного кримінального суду:
«Ми проаналізували із відкритих та закритих джерел інформацію з приводу військових формувань російської федерації, які були на тій чи іншій території, знайшли інформацію про керівний склад цих підрозділів. І ми вважаємо, що через об’єктивні зовнішні обставини вони повинні були усвідомлювати, що такі напади завдадуть шкоду цивільному населенню та цивільним об’єктам — через прямий намір, байдужість чи безрозсудність. Тобто коли особа віддає наказ стріляти з реактивної системи залпового вогню по населеному пункту, який є густонаселеним або забудованим цивільними об’єктами, він повинен усвідомлювати, що радіус ураження перевищує 400–500 метрів, і окрім військової цілі буде уражене і цивільне населення, і цивільні об’єкти.
Велика кількість обстрілів вчинялися із неточного озброєння, тобто особи, які віддавали накази про вчинення таких обстрілів, повинні були знати про матеріально-технічні характеристики цього озброєння та усвідомлювати це. Також багато епізодів зафіксовано, що вони були вчинені з явною метою атаки на цивільне населення та цивільні об’єкти, оскільки жодних військових цілей поблизу місця влучання виявлено не було».
За даними керівника харківської правозахисної групи Євгена Захарова, у Харківській області на одного слідчого СБУ припадає понад 1500 злочинів. Українські правоохоронні органи просто не в змозі охопити такі обсяги. Говорить Євген Захаров:
«Оскільки війна продовжується, злочини скоюються щоденно, в нас навіть підраховували, як часто стріляють. Кожну секунду — три вибухи, здається. Ми постійно в роботі, постійно документуємо нові злочини, записуємо в базу, вона в нас поступово росте і росте. Максим наводив дані станом на 30 квітня, а зараз вже серпень. Зараз в базі 48 600 приблизно епізодів, а місяць тому ще не було 40 000, розумієте. Тобто це буде продовжуватися, і ми збираємося робити апгрейди. До тих пір, поки це буде тривати, ми цим будемо займатися».
Російські злочини на Харківщині
«Трибунал для путіна»
Нобелівська премія миру та харківські правозахисники
В Україні затвердили єдині стандарти розслідування військових злочинів
