Що таке «хмара»? Це інша назва інтернету?
«Хмарні» технології — це лише частина інтернету. Спрощено — це велика кількість серверів, де зберігаються дані чи виконуються обчислення. Користувачам не треба мати власний сервер: вони можуть отримати доступ до своїх документів, фотографій та іншої інформації через інтернет із будь-якого місця планети та з будь-якого пристрою, що має можливість виходити в мережу.
Ми разом із компанією EPAM розібралися: наскільки надійно зберігати важливі дані у «хмарі» та взагалі, як працює ця технологія.
Де зберігаються мої дані?
На тисячах серверів та системах збереження інформації, що розташовані по всьому світу. На вибір локації насамперед впливає, наскільки швидко користувач може отримати доступ до своєї інформації.
Там, де багато користувачів, створюють датацентри. Великі корпорації віддають перевагу Європі, Північній Америці та Азії. Менш популярний континент — Африка.
Ще один чинник, який впливає на вибір локації для датацентру, — інфраструктура та вартість її обслуговування. Велика кількість серверів потребує мегавати електроенергії, що можна порівняти зі споживанням невеликого населеного пункту. Відповідно, компанії обирають для датацентрів регіони, де є постійний доступ до недорогої електроенергії, кваліфікованого персоналу та швидкого інтернету.
З огляду на це у технологічних гігантів наразі немає датацентрів в Антарктиді: там відсутні необхідні інфраструктура й персонал, а доставляти їх туди занадто дорого.
«Хмара» — це взагалі надійно?
Компанії обирають для будівництва центрів обробки даних локації з низьким ризиком землетрусів, повеней, інших екстремальних погодних умов. Ще на етапі проектування розробляється інфраструктурна складова безпеки.
Резервне електроживлення та доступ до інтернету, системи охолодження, вентиляції та пожежогасіння, регулярні перевірки обладнання — на випадок відмови основної системи у компаній є запасний план, що дозволяє зберегти дані клієнтів.
Будівлі датацентрів спроектовані так, аби витримувати тривалі пожежі, землетруси чи сильний вітер. Загалом центр обробки даних — одне з надійніших місць, аби пережити зомбі-апокаліпсис. У великих корпорацій високі стандарти фізичної безпеки: територію датацентрів моніторять камери та спеціальні підрозділи охорони, а доступ до серверів має обмежена кількість співробітників, які проходять багатофакторну перевірку.
Фізична втрата даних — те, що загрожувало даним українських вишів через повномасштабне вторгнення росії. Фахівці EPAM University Programs та інженери компанії перенесли їх у «хмару» Amazon Web Services (AWS). Так вони зберегли критичну інфраструктуру 25 українських університетів.
Як це: «перенесли дані університетів»?
Коли росія 24 лютого 2022 року почала повномасштабне вторгнення, українські виші стикнулися з численними ризиками: від відключення електроенергії до обстрілів чи окупації. Це могло призвести до того, що викладачі та студенти втратять доступ до критичної інфраструктури, наприклад, до систем управління навчанням, і не зможуть повноцінно працювати та навчати студентів.
Тому спеціалісти EPAM University в партнерстві з AWS надали допомогу учбовим закладам у містах, які постійно обстрілював ворог. Вони розгорнули критичну інфраструктуру вишів у «хмарі» від AWS.
«Ми переносили відомості всіх університетів, які брали участь у програмі системи дистанційного навчання. Для деяких з них на окупованих територіях ми переносили ще більше критичної інфраструктури — фактично все, що вони просили. Наприклад, переносили дані Бердянського педуніверситету: вони взагалі залишилися без нічого. У них частина людей працювала, умовно кажучи, з сосни. Тобто людина вилазила з телефоном на сосну (аби зловити зв’язок — прим. ред.), і лише тоді ми могли щось робити», — розповідає Михайло Хижняк, менеджер з програмного забезпечення і сервісів, ЕРАМ Україна.
Фахівці EPAM допомагали переносити інформацію вишів у «хмару» Amazon, проводили безпекову перевірку їхньої інфраструктури та надавали поради: як оптимізувати її з точки зору ефективності використання коштів.
Зазвичай перенос даних займав кілька днів, та іноді робота сповільнювалася через бойові дії. Взимку під час обстрілів критичної інфраструктури EPAM переносив дані Національного університету «Одеська політехніка» — і тут процес був тривалішим, адже у системного адміністратора вишу доступ в інтернет був раз на тиждень через відсутність електроенергії.
Загалом допомогу щодо перенесення у «хмару» важливих даних отримали 25 вишів країни з Харкова, Києва, Одеси, Бердянська, Дніпра, Чернігова, Сум та інших міст. Перенесення відомостей та інформації допомогло студентам цих університетів не припиняти навчання навіть попри повномасштабну війну.
А все ж таки: що буде з моїми даними, якщо в датацентр таки потрапить ракета?
Все залежить від того, як компанія-власник налаштувала «хмару». Якщо кошти зекономили, і працює лише один сервер, дані можуть бути втрачені. У великих компаніях інформація не зберігається в одному місці, а резервується на різних серверах у різних регіонах.
Матеріал створено у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Його зміст є виключною відповідальністю Медіагрупи «Накипіло» і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.
