Сьогодні Україна відзначає День Героїв. Це свято є символом непоборності української нації, нашого прагнення вільного життя на рідній землі.
У 1941 році Другий Великий Збір Організації Українських Націоналістів постановив щороку 23 травня святкувати День Героїв. Воно покликане відродити незламний дух минулих поколінь. Адже в нашій історії багато яскравих прикладів героїзму: воїни Київської Русі, козаки, гайдамаки, опришки, січові стрільці, вояки Армій УНР, УПА, діячі ОУН.
Дату обрали невипадково. Свято приурочили до дня вбивства у Роттердамі 23 травня 1938 року полковника армії УНР, державного і військового діяча Євгена Коновальця, одного з головних ідеологів українського націоналізму.
Наказ про вбивство Коновальця віддав особисто Сталін. Воно мало на меті розколоти і послабити український визвольний рух. Павло Судоплатов убив полковника, проте радянське керівництво лише частково досягло мети. Під час Другої світової війни і ще довго після неї комуністичний режим відчув, наскільки смертельним противником є український визвольний рух. Знищити його цілковито так і не вдалося. Незалежна Україна постала, а радянський союз пішов у небуття.
У роки німецької, а згодом радянської окупації цей день відзначався у підпіллі та в українській діаспорі. З проголошенням незалежності День Героїв відзначається в незалежній Україні.
Нині це свято — не лише данина пам’яті героям та героїням давніх часів. У День Героїв вітають усіх, хто боровся за українську незалежність, і згадують загиблих. Ми віддаємо шану і героям минувших сторіч, і борцям радянської доби, і героям Небесної Сотні, АТОшникам і військовим ЗСУ, що віддають життя у російсько-українській війні.
Нині ми як ніколи відчуваємо зв’язок зі своїм героїчним минулим. Мільйони українців усіх часів боролися за свободу з гнобителями та окупантами, які завжди зазіхали на нашу землю та волю. Ця війна створює нових героїв нації. Вони надихатимуть наступні покоління, і кожен, хто склав голову за Україну, назавжди залишиться в нашій пам’яті.
Героям слава!
