Як підтримати людину в горюванні

Війна відбирає. На превеликий жаль, майже щодня чуємо новини про втрати та смерть. Поряд із нами багато тих, хто потребує підтримки й розради. Часто ми почуваємо невпевненість, ніяковіємо, складно добираємо слова й відверто не знаємо, що сказати та як підтримати людину у стані горювання

Сьогодні поговоримо саме про це. Що варто говорити, а що буде деструктивним і болісним.


Почнімо з того, яких тверджень і мовленнєвих конструкцій потрібно уникати, розмовляючи з людиною, яка проживає горе. 

  • «Я вас розумію», «мені знайомі ваші почуття» — почути таке можна доволі часто. Насправді ж ніхто не може знати, що почуває людина в конкретний момент часу. Навіть якщо у вашому досвіді є зіткнення зі смертю, будьте певні: інша людина проживатиме зовсім не схожу на вашу реальність. 
  • Недоречними є запитання для уточнення часу, який минув із моменту втрати. Особливо болісно звучать будь-які коментарі, пов’язані з обмеженнями термінів, нібито відведених для горювання. Кожна ситуація унікальна. У кожної людини своя швидкість адаптування до нової реальності, і вона може не збігатися ні з вашою, ні зі сподіваною. Попри те, що нормативне проживання горя триває від шести місяців до двох років, ці терміни можуть змінюватися. 
  • Перш ніж висловлювати будь-які релігійно спрямовані міркування, варто впевнитися, яке ставлення до релігії має та людина, до якої ви звертаєтеся. Навіть якщо ви знаєте, що віра займає важливе місце в житті людини, намагайтеся не використовувати формулювання на кшталт «Бог забирає найкращих», «на все воля Божа» й «Богу видніше». У такому разі найслушнішим буде запитання, звідки ви знаєте про Божу волю. 
  • Якщо людина хоче активно розповідати про померлого родича, намагайтеся вислухати її. Але якщо такої потреби немає, не ставте уточнювальних запитань. Особливо це стосується обставин смерті або загибелі. Це завжди дуже болісні та драматичні проживання і переживання. 
  • У жодному разі не порівнюйте ситуацій. До прикладу, у когось загинув на фронті чоловік, хтось утратив усю родину в окупації. Порівнювати ситуації, порівнювати страждання — справа по-справжньому абсурдна. 
  • Людині, що переживає втрату, немає потреби приховувати свої емоції. Поширена в нашій ментальності думка, буцімто людина має бути сильною заради інших близьких або дітей тощо, насправді не що інше, як заклик зректися реальних почуттів. Непрожита втрата залишає глибокий відбиток і по-своєму впливає на психічне життя людини протягом багатьох подальших років. Що робити, якщо поруч із вами людина, яка переживає втрату? 
  • Будьте поряд і приймайте емоції, що їх проживає людина в горюванні. 
  • Насамперед треба попіклуватися про фізіологічні потреби згорьованої людини. Склянка води, поживна їжа, зручний одяг — увага до цього дуже важлива. 
  • Дозволяйте сльозам бути. Сльози допомагають вивільнити не тільки гормони й біологічно активні речовини, що відповідальні за стрес, а також є способом відпустити емоції та прожити їх. Будьте поряд із людиною, яка плаче. Спитайте, чи можна її взяти за руку або обійняти. Якщо отримали дозвіл, то зробіть це. 
  • Людина має право й потребу говорити про померлого. Дайте простір для спогадів і думок. 
  • Спитайте, чим саме ви можете бути корисні. Обов’язково уточніть, що ви можете зробити, які ваші конкретні дії можуть бути корисними. 
  • Я тут, я поряд, я готовий бути поряд і далі та слухати тебе скільки потрібно» — найкращі слова підтримки (за умови, що ви справді можете бути поряд і слухати). 

Пам’ятайте, що будь-яке горюванння актуалізується і стає більш болісним у так звані знакові дні: перший день народження без людини, Новий рік, річницю. Саме в ці моменти ви найбільше потрібні. І якщо йдеться про ваших близьких, тримайте ці дати на увазі й не забувайте приділяти їм особливу увагу.

Психологічна допомога військовим важлива, як накладання турнікету: про стан новобранців, бійців і ветеранів

Читайте також

Total
0
Share