11 квітня 1913 року народився Володимир Гнатович Хоткевич, український фізик, що збагатив наукову славу Харкова.
Доля родини Хоткевичів була трагічною. Батько, Гнат Мартинович, історик, бандурист і композитор, був розстріляний під час сталінського терору в 1938 році за «участь у контрреволюційній організації».
Володимир дивом вижив, уникнув ГУЛАГу, став видатним експериментатором і досяг висот наукової діяльності. Переважну частину життя він працював у нашому місті: у Фізико-технічному інституті та Харківському державному університеті, де у 1966–75 роках був ректором.
Ім’я вчений уславив низкою відкриттів. У 1934 році за участю Хоткевича введений у дію перший в срср гелієвий скраплювач. Фізик досліджував магнітні й детекторні властивості надпровідників, брав участь у роботах атомного проекту. Багато дослідів Хоткевича присвячені механічним, електронним та тепловим властивостям металевих систем при низьких температурах.
Володимир Гнатович автор і співавтор 200 наукових праць. У Харківському університеті Хоткевич виховав цілу школу фізиків-експериментаторів.
Про нього розповідали таку історію. Якось до Хоткевича звернувся функціонер обкому комуністичної партії. Під час розмови партієць зауважив, що письменника Хоткевича, ймовірно, не розстріляли б, якби він писав російською. Натяк в словах чинуші був більш ніж прозорий: Володимир Хоткевич перебував тоді на посаді ректора ХДУ. Він був відповідальним за переведення викладання з української на російську та як міг саботував цей процес.
Хоткевич відповів: якби батько був російським письменником, тоді й писав би російською, що саме собою навряд чи убезпечило б від репресій. Та позаяк Гнат Хоткевич був українським письменником, то і писав українською. А щодо рекомендації ширше використовувати російську на противагу український, то син видатного батька відреагував словами:
«Для українця рідна мова — це душа, а душею, як відомо, не гендлюють! А інші мови для нього, в тому числі російська, — мусять бути лише комунікативним інструментом».
