Рік тому, 1 березня, російські загарбники завдали два ракетні удари по будівлі Харківської облради. Це призвело до масштабного руйнування, поверхи фактично склалися. Під завалами опинилися люди: адже на той момент там знаходився штаб ТРО, волонтери.
За збігом обставин не загинуло керівництво регіону: в цей час у будівлі повинна була проходити нарада, але її перенесли.
Через терористичну атаку загинуло 29 харків’ян, тіла деяких з них знайшли лише через кілька тижнів.
Батько тероборонівця Богдана Бідила В’ячеслав дізнався про загибель сина того ж дня.
«Я був дома, телефонував йому, говорю: “Богдане, бережи себе!”. Він відповідає: “Батько, все добре, ми виходимо мінятися”.
Після 8 ранку звонків вже не було, передали, що телефон обслуговується оператором. Я телефонував, телефонував, поки жіночка не підняла трубку, тоді сказав: “Я хочу почути Бідило Богдана”. А вона: “А хто ви йому будете?”. — “Батько”. Вона говорить: “Я — лікар в шпиталі, які у нього прикмети?”. Я: “Борода”. Вона каже: “Вони зараз усі з бородами”. Тоді я кажу: “У нього сережка у вусі, золота”. Вона: “У лівому?”. — “Так”. Тоді вона каже: “Я вам співчуваю. Ваш син загинув”».
Сім’я Богдана змогла поховати його на родинному цвинтарі. Проте декілька загиблих були поховані як невпізнані: наприклад, як Роман Сімонок. Лише через втручання активістів його перепоховали у грудні як героя.
Загалом у будівлі облради серед тероборонівців загинуло п’ятеро членів 6-го загону Шевченківської тероборони. Це люди, які з перших днів взяли зброю до рук, не вагаючись, не розмірковуючи, наскільки вони готові. Сьогодні їхні близькі та побратими прийшли до будівлі ХОВА вшанувати пам’ять героїв.
