За останній рік у нашому оточенні значно побільшало військових. Серед рідних, друзів чи колег знайдеться щонайменше одна людина, яка зараз воює. Наскільки близькими ми б не були, подекуди буває важко говорити з військовими на буденні теми. Ще складніше уявити, як спілкуватися з тими, хто повернеться з передової.
Зазвичай цивільні уникають розмов із ветеранами через побоювання викликати у них неприємні спогади, засмутити чи розгнівати. Починають шукати якісь особливі підходи до ветеранів. Втім, в основі комунікації будь з ким — повага до співрозмовника як до людини. Просто у випадку ветерана це людина з воєнним досвідом.
Разом з Івоною Костиною, керівницею Veteran Hub, розбиралися, як своїми питаннями та висловлюваннями не зашкодити ветерану чи ветеранці.
Івона Костина, керівниця Veteran Hub
Не гугліть, як розмовляти з військовим чи ветераном. Просто говоріть із ним
Як спілкуватися з військовими, щоб не образити їх? Люди намагаються знайти відповідь на це питання у гуглі. Насправді ж увагу треба перенести з гуглу безпосередньо до людини, яка вам небайдужа. Поставте їй те саме питання. Якщо ви говорите нісенітниці, швидше за все, вам про це скажуть.
До військових прикута велика медійна увага. Тому нам може здаватись, що вони потребують специфічного спілкування, більшої опіки з нашого боку. Це ілюзії, що випливають, зокрема, з медіа, з дискусії, з якої виключений сам військовий. І поки в українському фейсбуці сперечаються, як краще спілкуватися, людина зайнята службою та не має часу відписати всім, що думає з цього приводу.
Поважайте особисті межі людини
У спілкуванні з військовими і ветеранами, як і з усіма людьми, дотримуйтеся загальних етичних порад. Це дозволить створити між вами атмосферу рівності та довіри. Неввічливо обговорювати чужі фінанси — те ж саме правило діє і тут. Чи, до прикладу, коли ви питаєте друга, як він себе почуває, навряд чи кажете: «Здається, у тебе ПТСР. Може, сходиш до лікаря?». Не треба таке радити й ветерану. Не намагайтеся стати людині психологом, якщо ви не фаховий спеціаліст.
Діліться власними почуттями
Хвилюватись під час бесіди з ветераном або військовим — нормально. Розкажіть про свої емоції. Будьте щирими, і людина поставиться до ваших переживань із розумінням. «Мені страшно/ніяково говорити про це з тобою. Як би ти порадив(ла) вчинити?». Так ви етично визнаєте свої відчуття, не порушуючи особистих кордонів співрозмовника. Поступово ви опануєте себе, подолаєте хвилювання, і бесіда перейде у гармонійне русло.
Слухайте і чуйте людину
Якщо бачите, що співрозмовнику некомфортно говорити, уточніть, чи все добре. Дайте знати, що ви готові повернутися до розмови в будь-який момент. Достатньо запитати: «Тобі норм говорити про це?», «Можна жартувати з тобою на цю тему?» або «Чи ти вважаєш недоречним, коли я так говорю, не маючи військового досвіду?».
Аби показати зацікавленість людиною, використовуйте техніку активного слухання.
Не перебивайте співрозмовника, поки він/вона не висловили думку до кінця.
Уникайте оціночних суджень чи образ.
Якщо людина не хоче щось розповідати — не тисніть, дайте їй час зібратися з духом.
Застосовуйте перифраз: повертайте співбесідника до його або її слів, але в узагальненому, згорнутому вигляді. Ця техніка допоможе бути з людиною на одній хвилі. Почати можна зі слів: «Якщо я тебе правильно розумію…».
Зважайте на приватність спогадів
Ви можете бути щиро переконані, що готові вислухати про всі спогади війни. При цьому ветеран все одно може вам не відкритися. Це не означає, що людина вам не довіряє. Інколи ми всі просто не хочемо щось розповідати оточенню: сім’ї, спільноті друзів чи на роботі. Кожен має право не ділитися з іншими приватним життям. А як захоче — то поговорить із тим, з ким вважатиме за потрібне.
Називайте речі своїми іменами
Не варто вдаватися до емоційно забарвлених слів на кшталт «подвиг», «героїзм», «мужність». Оберіть нейтральне «воєнний/бойовий досвід».
У нас полюбляють казати: «От ветерани повернуться та змінять країну, працюватимуть над її відновленням», «Стануть воїнами економічного фронту»… Подібні гасла покладають занадто велику відповідальність на людей, які нині виконують рівно те, на що підписалися. Вони погодилися стати на захист країни, і коли виконають цей обов’язок, не слід обтяжувати їх додатковими очікуваннями. Дайте їм змогу органічно повернутися до цивільного життя: способом, який вони вважатимуть найбільш прийнятним.
Ветеран хоче, аби йому дали час побути звичайною людиною.
Та й банально — просто виспатися.
