Яким для Харкова був цей рік? «Місяць у напівоточенні, ще два місяці під постійними артобстрілами, одинадцятий місяць – у зоні ураження ракетами, підлітний час яких складає 45 секунд». Так точно описав реалії, в яких працюють місцеві журналісти та журналістки, головний редактор «Суспільне.Харків» Слава Мавричев. Зі Славою, Юлією Агєєвою (KHARKIV Today), Юрією Ларіним («Думка»), Євгеном Стрельцовим (радіо «Накипіло»), Наталею Кобзар (Status Quo) та Сергієм Прокопенком (Gwara Media) спробували пройтися 2022-м і показати, що навіть страшні часи можуть стати поштовхом до якісних змін. Тож цей підсумковий блог буде таким самим емоційно хвилястим, як і саме буття харківського медійника.
Цей рік був важким передусім через втрати. 27 лютого на Північній Салтівці помер громадянський журналіст й оператор Ігор Гуденко, на полі бою загинув оператор телекомпанії «Приват TV:Харків» та каналу «Аль Джазіра» Дмитро Шиповський, що пішов захищати Україну. А ще були неодноразові потрапляння під обстріли, про які журналісти розповідають хіба що на «курильці», бо «обійшлося ж, та й ми в броніках були». Але жоден сюжет чи потужний кадр не вартує людського життя, тож коли Інститут масової інформації передав у Харків перші броніки, каски, аптечки, вони стали не тільки фізичним захистом, але й потужною емоційною підтримкою, другим професійним диханням для регіональних журналістів,.
Фото: з особистих архівів журналістів
Усі співрозмовники як один говорять, що початок війни був особистим і професійним стресом, а далі попри намагання окупантів ситуація стабілізувалася саме завдяки системній командній роботі й, звичайно, захисникам і захисницям України.
«ІА KHARKIV Today, дякуючи ЗСУ, продовжує свій шлях. Останні 10 місяців були непростими, адже вдень 24 лютого нам довелося знімати табличку KHARKIV Today з приміщення, де знаходився наш офіс та пресцентр з огляду на можливу небезпеку. Потім були ракетні удари поруч. Наша будівля знаходилась по сусідству з Харківською обласною адміністрацією, СБУ та МВС. Пошкодження в офісі були, але то таке, — розповідає головна редакторка видання Юлія Агєєва. — Чергування на стрічці 24/7, масові DDOS-атаки протягом перших місяців війни, попередження від роскомнадзора додали роботи нашим “технарям”, а нас загартували. Ми навчилися працювати у періоди жорсткого блекауту, відрізняти прильоти від роботи нашої ППО, протестували “пункти незламності” по місту і зафільмували цивілізований знос пам’ятника Пушкіну. Попереду у нас багато роботи: відбудова Харківщини. Але після Перемоги».
Масштабувалося й круто розвинулося у 2022-му GwaraMedia. Як можна прочитати на їхній сторінці, до повномасштабної війни вони розвивали креативні екосистеми Харкова, але зараз це україномовна й англомовна редакції, фактчекбот, відділ мультимедіа та редакційне кафе.
«Після першого шоку на наступний день ми вирішили, що хочемо далі працювати і почали шукати формулу, як. 1 березня ми запустили бот Перевірка, куди нам почались сипатись сотні і тисячі запитів, і це дало нам заземлення продуктове, як допомагати читачам. Ми зрозуміли, що формула — шукати користь і додану вартість для читачів, — розповідає координуючий редактор медіа Сергій Прокопенко. — На той час у нас у Харківській області залишилось четверо людей, а мені особисто пощастило, що в Харкові є «Накипіло» і їх пресцентр, і я мав можливість там пересидіти перші найстрашніші місяці. Також в цей час нам вдалося зробити перший великий мультимедійний проєкт з AJ і повз мене як керівника пройшло десятки різних міжнародників за порадами та консультаціями (які мені здались дуже якісними спеціалістами, від яких було комфортно брати новий досвід)».
Як зазначає Сергій, зараз в його медіа закінчується трансформація і 2023 рік вже буде стабілізаційним. Редакція й надалі шукатиме можливості та партнерів для співпраці, тому що має ресурси лише на 40% свого плану.
До речі, згаданий Сергієм пресцентр справді став у перші місяці прихистком для трьох редакцій: медіагрупи Накипіло, GwaraMedia та Суспільного, а також мешканців сусідніх будинків. Зараз він функціонує як майданчик для заходів і коворкінг «Медіабаза» для журналістів і журналісток, де вони можуть підзарядити свої пристрої, погрітися, отримати засоби захисту й просто перепочити.
Вечірка 27 грудня в Медіабазі. Харків. Фото: Ігор Лептуга
Попри часткову релокацію й фінансові труднощі в березні–травні команда «Накипіло» спромоглася цього року перезапустити радіо й запустити FM-ку. Приємним бонусом є, що вона мовить тепер замість проросійської пропагандистської хвилі «Жизнь». Радіо можна чути в Харківській області та навіть у прикордонній росії.
«24 лютого ми зупинили мовлення, адже зрозуміли: наш етер не відповідає реаліям. Шлях від розпачу до перезапуску зайняв понад півроку. Завдяки спільним зусиллям ми тепер мовимо і в онлайні, і на FM-частоті. Харків і область чують новини, аудіорепортажі, програми для себе й про себе. Наша історія підтверджує знаменитий вислів: роби, що треба й будь, що буде», — прокоментував головний редактор радіо «Накипіло» Євген Стрельцов.
Цього року в Харкові запустився новий ресурс «Думка». Шеф-редактор видання Юрій Ларін переконаний, що якісна журналістика, оперативне інформування, компетентна експертна думка, сміливість називати речі своїми іменами країні потрібні не менше, ніж мотивовані та оснащені ЗСУ. «Думка» позиціонує себе як видання для всіх, хто готовий тримати інформаційний фронт від внутрішніх і зовнішніх ворогів, зараз і після війни.
«Ми от-от офіційно зареєструємося, іде паперова робота. Створили влітку, видумували дизайн, назву дуже обмеженим колом. Кольори підказала моя дружина, вона дизайнер інтер’єру, тому, сподіваюся, розбирається. Архітектуру сайту я придумав. Зараз тут працює три людини. Головне завдання — зробити максимально неангажований ресурс. Дав собі на розгонку сайту рік, до липня 2023 року», — розповідає Юрій.
Попри часткову релокацію вдалося зберегти колектив і збільшити аудиторію сайту Status Quo.
Головна редакторка Наталія Кобзар заначає: «Війна, звичайно, ні в якому разі не є «надихаючою подією», але саме вона визначала роботу редакції. Війна змусила нас внутрішньо та організаційно мобілізуватися та скоригувати пріоритети. Наступного року ми плануємо змінити дизайн сайту, запровадити нові формати подання інформації, і, звичайно, продовжити робити новини. Віримо у ЗСУ і чекаємо того дня, коли напишемо головну з них – про перемогу».
Потужно вирвалася вперед і редакція «Суспільного. Харків». Уже за перший місяць кількість підписників у Telegram зросла у понад 50 разів, у Youtube — у понад десять разів.
«Наших кореспондентів впізнають чи не на кожній зйомці, чого до війни навіть не можна було уявити. Кожен у команді відчуває, що робить щось важливе – не для себе, а для своїх близьких, своїх сусідів, своїх земляків. Для України. Що допомагає тримати оборону. І це стає нашим паливом. А ось двигуном була, є і залишається – місія: «Захищати Свободи в Україні». У критичний момент, коли від оперативних та достовірних новин стало залежати вже виживання та існування самої нації – люди почали обирати ті ЗМІ, які не вражають чи розважають, які не спекулюють на емоціях споживача, а ті – які приносять їм користь. Просто тут і зараз», — переконаний головний редактор «Суспільне. Харків» Слава Мавричев.
Він переконаний, бути не тільки ефективними, а бути, в першу чергу, корисними – найголовніше правило, якого мають дотримуватися медійники, щоб відповідати вимогам українців після перемоги у цій екзистенційний війні.
І наприкінець статистика, що говорить сама за себе. І після неї — тільки побажання берегти себе, фізично й психологічно, бо війна триває й регіональна журналістика — це передова інформаційного протистояння.
