З 1 жовтня жінки деяких професій можуть стати на облік до військкомату. Генштаб наголошує: за власним бажанням. У моєму випадку все співпало: і наявність мотивації, і спеціальність за призовом. Ставати на військовий облік чи ні — рішення персонально кожної. Я ж хочу поділитися своїм досвідом. Можливо, це допоможе комусь зрозуміти, з чого розпочати цей процес та на що звернути увагу.
Мотивація
Для себе я вирішила так: коли в моїй країні розгортається масштабна війна, як мінімум, я маю прийти до військкомату і стати на облік. А поки мене не мобілізували — продовжувати займатися тим, що вмію найкраще — запуском культурних і мистецьких проєктів та інституцій
Таке чітке усвідомлення «свого місця» у цій війні прийшло до мене не одразу. Вранці 24 лютого я була і в військкоматі, і у франківській теробороні. Хотіла напряму у військових дізнатись, чи потрібна якась допомога. Мене не стільки цікавило, чи помічними будуть мої професійні навички, скільки з’явилося розуміння: раз війна загострилась, то може, я потрібна саме тут, а не в своїй мирній професії. Мені дуже ввічливо подякували за активну громадянську позицію і сказали, що зараз передусім потрібні люди з досвідом бойових дій. Справедливо.
Того ж дня ми з колегою, кураторкою франківської галереї «Асортиментна кімната» Анею Потьомкіною, переключилися на евакуацію мистецьких робіт із гарячих точок. Рятували твори і тим самим рятувалися емоційно, просто роблячи свою справу.
Підготовка
Про те, щоб стати до лав армії, я розмірковувала і раніше. Щоправда, у 2014 році моїй доньці було лише 2,5 роки. Тому тоді ці думки відпали. Час від часу я запитувала себе, в якій би ролі зараз я була більш ефективною. Не скажу, що до дрібниць продумала план дій на випадок повномасштабного вторгнення, але він у мене був. Зокрема, якщо мені доведеться піти на фронт. Ще до лютого я знала, де в такому разі буде знаходитись моя донька, хто про неї піклуватиметься, хто вирішуватиме робочі питання в агенції.
До 24 лютого встигла походити на приватні заняття зі стрільби та пройти курс домедичної допомоги. Щодо курсів, то намагаюсь кожні два роки освіжати базові знання. Коли організовуєш події з великою кількістю людей і відповідаєш за їхню безпеку, як на мене, елементарні навички домедичної допомоги важливі.
4 To Do перш ніж йти до військкомату
- Навіщо це мені?
Війна спровокувала нас діяти швидко та подекуди імпульсивно. Взявши на себе безліч волонтерських задач, люди рано чи пізно втомлюються. Це нормально. Вони можуть перепочити і повернутись до справ із новими силами. На передовій же рівень витривалості має бути набагато вищим. І тут справа не лише в мотивації, а в чіткому розумінні, навіщо ви йдете в ЗСУ.
Для мене це екзистенційна річ. Коли розумієш, що ми на краю війни з імперією, відчуваєш, що маєш боротися з нею власноруч. Імперія живе, поки вона розширюється. Єдиний спосіб її зупинити — нанести поразку. Всі ми здатні на це, кожен по-своєму — зі зброєю в руках чи в тилу, як волонтер.
- Чи готова я фізично? Чи відповідаю законним вимогам для служби?
Жінки, бажаючі приєднатися до військової служби, повинні відповідати таким вимогам:
Чи придатні ви до служби, остаточно визначає військово-лікарська комісія. Але й до того моменту поставтеся серйозно до свого здоров’я. Зважайте навіть на старі діагнози, травми, погіршене самопочуття на фоні стресу тощо.
- Чим я допоможу і чи не буду заважати іншим?
Ніхто не хоче стати обузою в гарячій точці. Якщо сумніваєтесь у користі своїх умінь, порадьтесь із фахівцями у військкоматі. Вони зорієнтують, яка роль вам підійде. Покажіть свій диплом, розкажіть, чим займаєтесь по життю. Військові оцінять ваш життєвий і професійний досвід, а після медогляду — стан здоров’я та фізичні можливості, і нададуть фахову пораду.
За першою освітою я перекладачка, але вже понад 15 років працюю у культурному секторі. У Наказі Міноборони про військовий облік моя спеціальність під номером 914. Це все, що стосується військової преси та зв’язків із громадськістю. Сюди відноситься інформування журналістів, підготовка прес-релізів, робота перекладача (письмово і синхропереклад).
- Готова до мобілізації чи хочу бути в запасі?
Якщо маєте пряму військову спеціальність і готові до служби фізично й морально, ліпше стати на облік якомога раніше. Все-таки ймовірність черг передбачувана. Також можете стати офіцеркою (чи солдатом) запасу. Почекати, як розвиватимуться події, і прийти в ЗСУ в одній із наступних хвиль мобілізації – вже з пройденою медкомісією та тимчасовим посвідченням.
До військової служби треба ставитися відповідально. Кожне ваше рішення ще до мобілізації несе за собою певні наслідки. Чим чіткішим є ваше рішення, тим легше на цьому шляху буде вашому оточенню.
Документи
Коли приходиш до військкомату, ніколи не знаєш, о котрій звідти вийдеш. А якщо відвідини співпадають із повітряною тривогою й очікуванням в укритті — тим паче. Багато чого залежить від тривалості проходження медкомісії. Тут у кожної свої нюанси. Будьте готові до гнучкого графіку щонайменше 2 тижні.
У військкоматі я дізналась, з яким пакетом документом приходити, і чергова відразу виписала мені направлення на медогляд. У моєму військкоматі лікарі приймають жінок лише раз на тиждень. Гадаю, це пов’язано з тим, що коли лікарів тут проходять чоловіки, вони можуть ходити по кабінетах у самому спідньому, бо так зручніше. Щоб нікого не соромити, ймовірно, графік прийому розділили.
Так, і жінки на медогляді не роздягаються.
Які документи необхідні:
Зверніть увагу: жоден із цих документів не можна отримати в «Дії» чи передати у військкомат онлайн. Ймовірно, це робиться з міркувань безпеки персональних даних. Стати в чергу до військкомату теж треба фізично. Навіть по дзвінку записатися на медогляд неможливо. Тож готуйтеся трохи побігати та перезнайомитись з усіма черговими.
Медогляд
Більший об’єм документів доведеться підготувати для медичної комісії:
Якщо ви підписали декларацію із сімейним лікарем, то все це збираєте за направленням від терапевта. Мені пощастило навіть флюорографію зробити на місці, а результати всіх аналізів отримати за пару днів. В іншому випадку можете звернутися у приватну клініку. Скоріш за все, це буде швидше, але виключно платно. Хоча, може, цей досвід із військкоматом стане для вас приводом нарешті обрати собі сімейного лікаря.
Моєю помилкою було те, що я не помітила, що кров беруть на кілька показників, і зробила лише загальний аналіз. А у військкоматі все дуже строго: якщо немає однієї довідки, далі не пропустять. Тому кров довелося здавати двічі.
На черзі — огляд у лікарів військкомату. Ви маєте пройти хірурга, невропатолога, психіатра, офтальмолога, оториноларинголога, стоматолога, дерматолога, терапевта. І тут мене дійсно перевіряли аж ніяк не для галочки. Досить швидко, але ретельно.
Далі з усією кіпою папірців йдемо до голови медкомісії. Він або вона і приймає остаточне рішення щодо взяття на облік. У разі виявлення певних некритичних діагнозів може бути часткова придатність до військової служби. Тут медики керуються відповідним наказом Міноборони, але вам подробиць не скажуть. Просто: придатні чи ні.
Можливо, доведеться сходити й до інших профільних лікарів на додаткове обстеження. Припустимо, ви маєте хронічне захворювання, і незрозуміло, як зараз організм почуває себе з ним. Може, діагнозу як такого вже й немає. Або ж результати аналізу крові показують низький гемоглобін, та офіційного висновку про анемію ніде немає. Аби з’ясувати причини і впевнитися, що ви здорові, лікар військкомату або голова медкомісії видать направлення на дообстеження у міській лікарні.
У мене такий огляд був, і я рада, що вчасно пройшла його. Нічого серйозного, але якби не цей чекап, то нічого не дізналась би. В будь-якому разі корисно знати про свій стан здоров’я. З направленням від військкомату результат аналізу видали швидко. Усе безкоштовно і без довгих черг. Я знову повернулась до голови медкомісії вже з новою довідкою. І ось цей довгоочікуваний момент — тимчасове посвідчення про взяття на військовий облік у мене!
Наша армія ще не готова до великої кількості жінок
Останнім часом обговорюється новина про те, що Міноборони пропонує скоротити перелік професій жінок, які підлягають мобілізації. Аргументують це тим, що наразі в державі немає гострої потреби суттєво збільшувати кількість жінок на військовому обліку. Водночас у Збройних Силах залишається потреба у фахівчинях у сфері медицини, радіотехніки, харчових технологій. Остаточне рішення за урядом. Подивимось, що зміниться з жовтня.
Та як би там не було, вже зараз держава має задуматись, наскільки ми готові включати жінок у воєнну реальність. Особисто я переконана: це правильне рішення. У нас війна триває не перший рік, і найближчим часом вона не закінчиться. Коли завершаться активні бойові дії, буде чимало поствійськової роботи. Тут доцільно залучати до справ жінок, охочих допомогти.
Разом із цим ми провокуємо втілення важливих змін у ЗСУ. Те, що наша армія досі не готова до великої кількості жінок, — це факт. Банально немає військової білизни, жіночої форми. Не зрозуміло, де краще інтегруються жінки: на передовій чи в тилу? У чому можуть бути найбільш ефективним? Яких додаткових знань і навичок вони потребують і хто зможе їх навчати? Тривалий час українська армія була суто чоловічою справою, тож зараз ці питання цілком логічні .
Хоча жінок із 2014 року у військах побільшало, але до рівня ізраїльської армії нам ще далеко. Жінки та чоловіки мають різні фізичні потреби та можливості, в тому числі в армії, і слід на них однаково реагувати. І щоб перемогти у війні, нам варто спільно над цим працювати, дивитися, хто та в якій ролі буде корисним.
Альона Каравай, співзасновниця агенції освітніх та культурних подій рroto рrodukciia
https://nakipelo.ua/ia-stala-zhorstokishoiu-interv-iu-z-vijskovosluzhbovytseiu-ta-mamoiu-ianoiu-sakhno/
