Цього дня у 1986 році в Києві померла акторка Наталя Ужвій. Їй було 87. Вона була частиною великого театру «Березіль», після його закриття — з 1936 року грала у Київському Державному Академічному Українському Драматичному Театрі імені Франка.
Однією з найбільш постраждалих вулиць на Північній Салтівці носить ім’я Наталії Ужвій.
Життя акторки було складним й тернистим, сповненим успіхів та особистих трагедій. Народилася вона в Любомлі на Волині. Була найстаршою в багатодітній родині. Закінчила училище залізничників і курси кравчинь. У 1916 р. родина, тікаючи від страхіть Першої світової війни, переїхала до Золотоноші, де Наталя потрапила на виставу аматорського драмгуртка. У 1922-1925 рр. навчалася в Драматичній студії при Першому державному драматичному театрі УРСР ім. Тараса Шевченка в Києві і виступала на його сцені.
У 1926 р. в Харкові Наталія вийшла заміж за поета, лідера українських футуристів Михайля Семенка. В 1927 р. у них народився син Михайло. Але шлюб актриси та поета не склався.
Десять років Наталія Ужвій була примадонною в легендарному «Березолі» під керівництвом видатного українського режисера Леся Курбаса. Саме з неї була зроблена скульптура Катерини на памятнику Кобзарю у Харкові. Тут вона пережила багато доленосних подій, про які чимало написано.
Театру Франка вона віддала 50 років життя. Стільки ж років вона прожила в шлюбі з Євгеном Пономаренком. Під час Другої світової війни Ужвій зіграла у фільмі «Райдуга» за однойменною повістю Ванди Василевської. Стрічка стала першим радянським фільмом, удостоєним «Оскара», а Ужвій нагородили званням народної артистки. Багато друзів і рідних актриси були репресовані — хтось розстріляний, хтось відбував покарання у сибірських таборах.У 1951 році Наталія Ужвій пережила ще одну страшну трагедію — смерть сина Михайла. Тяжкі випробування, що випали на долю цієї видатної актриси, не зламали її дух.
«Я вся в театрі, коли в мене немає вистави, я одразу никну, в’яну й сама собі стаю непотрібною…», — говорила Наталія Ужвій.
У творчому доробку акторки — понад 200 ролей у театрі і 20 в кіно. Вона сама пережила дві війни. Її пам’ять витримає третю, ставши одним із символів незламності України. Існують дві дати смерті акторки (різні джерела наводять як 22, так і 29 липня) і це предмет дискусії фахівців.
