Коли почалася війна, у Харкові закрилися майже всі заклади та сервіси. Але місто продовжує жити. З покращенням ситуації на фронті в Харків почали повертатися люди, запрацював бізнес. Ми розпочинаємо серію публікацій про те, з якими проблемами стикнулися підприємці.
Артем Молчан, власник кав’ярні «Очень может быть»
Ми відкрилися після 30-го дня війни. Вирішили, що досить сидіти в підвалі. Прийшли прибирати, а до нас уже завітали відвідувачі.
Зараз ми вдвох із дружиною, перед війною була ще стажерка, вона поїхала. Вирішили тоді, що справимося: на зарплату треба десь узяти гроші. Я ж не можу людині сказати: «Давай як і ми, за спасибі». Коли був обстріл сусіднього будинку, ми з дружиною та однією клієнткою були у кав’ярні, ховалися за стійкою. На щастя, не постраждали.
У нас багато постійних клієнтів, яких я ціную. У принципі, 30–40% відвідувачів — ті, хто й до війни приходив. Також додалися нові постійні клієнти. Люди просто кайфують, що можна просто вийти на вулицю, посидіти з чашкою кави, викурити цигарку та відчути, що немає війни. І саме для них я відкриватимуся.
Спочатку ми працювали до третьої години, а за тиждень збільшили час до 17:30. Після трьох тижнів роботи постачання більш-менш напрацювалося: повернулися старі постачальники, почали завозити те, чого раніше не мали. Зерно возять нові постачальники. Проблем із поставками зараз не спостерігається. Найбільшою проблемою виявилося морозиво: ціна на нього піднялася приблизно вдвічі, якщо порівнювати з довоєнними цінами в супермаркеті, і приблизно втричі порівняно з пропозицією постачальників.
Але ми свої ціни не піднімаємо. Навпаки, зробили 10% знижки до кінця війни на все, крім мілк-шейків (через вартість морозива). До того ж, якщо люди хочуть купити каву для ЗСУ та тероборони, ми маємо картки (вони коштують 20 гривень). Оборонці можуть вибрати будь-який напій: навіть якщо не буде цих карток, зробимо безкоштовно. Нині запускаємо таке для медиків.
Асортимент ми навіть розширюємо, намагаємося вигадувати щось нове. Випічку самі готуємо. Я заробляю зараз на податки, світло, оренду, та й все. З поточними цінами необхідно вибирати: або переписувати цінники, або приносити людям насолоду. Я вибираю друге, від цього я кайфую.
Кав’ярня знаходиться за адресою: вулиця Пушкінська, 54 (з боку вулиці Манізера). Працює щоденно з 10:00 до 17:30.
Арті, керівник майстерні IT-Sherwood
Ми поновили роботу з 16 березня. Раніше у нас команда була з п’яти осіб. Двоє поїхали, інші — на місці: в офісі працюємо та живемо. Ресепшн став житловою кімнатою, а шматочок майстерні перетворився на ресепшн. Людей запускаємо з чорного входу: так безпечніше, до того ж мешканці перекрили основний вхід.
Спочатку сюди переїхала моя сім’я та сім’я співробітника. Діти, коти, всі перелякані. У такому форматі пожили два тижні, потім жінки з дітьми поїхали до іншого міста. Ті, хто залишився, поділили обов’язки. У нас живе ще один співробітник із Дергачів. Він став кухарем, готує на нашій невеликій кухоньці. Інший співробітник із Немишлі, сидів там до початку березня. Коли до сусіднього будинку прилетів снаряд, переїхав до офісу. Є різні ситуації, буває, що хтось не в настрої. Але загалом кумедна ситуація.
Послуги надаємо ті ж, що й раніше: ремонтуємо всю цифрову техніку, від дитячого смарт-годинника до останніх макбуків. Різниця лише у наявності запчастин, комплектуючих. Потроху ситуація стає кращою. Наприклад, коли ми почали працювати, один клієнт чекав на заміну дисплея вісім днів — пошта тиждень їхала. Наразі доставка запчастин займає 2–3 дні. Плюс дуже пощастило, що ми мали свій невеликий склад запчастин. Ми або свої запчастини використовуємо, або ж замовляємо з іншого міста.
Ми почали працювати, щоби бути корисними. Якщо в місті жодних послуг не надаватиметься, тоді ніякого толку немає. А засоби зв’язку — дуже важлива складова для будь-якої людини. Якщо накрився телефон, комп’ютер, за яким ти працюєш віддалено — це все.
Запчастини подорожчали на 10–30%. Це пов’язано з неофіційним курсом долара, логістикою та тим, що деякі виробники телефонів не завозять в Україну запчастини. Вартість саме нашої роботи не піднімали. Йдемо назустріч: волонтерам робимо знижки, військовим часто ремонтуємо безкоштовно.
Заробіток є, бо це все ж таки бізнес. Але це не головне. Я за себе та співробітників податки плачу. Завдання було — працювати та підтримувати державу.
З витратами стало, якщо чесно, навіть легше. Є відстрочка щодо комунальних (за лютий, коли ще не було війни, платіжки прийшли на 12 тисяч). По-друге, за фактом немає оренди. Працюємо зараз щодня, та ще змінюватимемо графік. Консультуємо за телефоном 096–132–99–66.
Ми вирішили для себе, що будемо у Харкові до останнього. Це моє улюблене місто, не хочу звідси їхати.
Майстерня працює за адресою: вулиця Пушкінська, 3. Графік роботи: з 10:00 до 18:00.
Дмитро Кабанець, власник кав’ярень Makers
Як почали працювати, запустили акцію «кава в термосі» разом із Rabbit Coffee Roasters. Вони нам допомагають кавою, технікою, а ми на нашій базі готуємо напої для ЗСУ, рятувальників, тероборони та інших. Каву в термосах готуємо щодня, частину самі розвозимо, частину передаємо через волонтерів, які їздять на передні позиції. Коли було холодно, напували людей у метро.
Це все завдяки нашим клієнтам, передплатникам сторінок в соцмережах. Як взагалі ідея виникла у мене: знайомі хлопці, які воюють, сказали, що п’ють багато енергетиків, а від них болить шлунок, не дуже добре почуваються люди. Кава трохи їх рятує, це більш натуральний і щадний продукт.
Дуже приємно, коли приїжджаю з якимось постачанням, заїжджаю за термосами або завожу їх у кав’ярню, бачити військових чи тероборону, які нас з вами захищають. Як вони п’ють каву і хоч на хвилину відволікаються від того жаху, що переживають.
Ми допомагали мережі кав’ярень наших друзів Squeezer. До їхньої кав’ярні на Сумському ринку потрапили уламки снаряда. На підтримку ми запустили таку акцію: взяли у них уцілілі пачки кави, кавомолку та стаканчики з логотипом і готували каву під їхнім брендом. Так назбирали грошей баристам, які залишилися без кав’ярні та без роботи. Це був дружній жест: показати, що, незважаючи на все, ми сильні.
Складнощі були з постачанням стаканчиків, господарчих товарів, молока. З чимось допомагали обжарювачі кави, із Німеччини теж надсилали каву. Інші хлопці забезпечили какао для жінок, дітей, військових. Це ми в кав’ярні готуємо. Спочатку їздили за молоком до постачальників, які знаходяться в районах, що обстрілюються. Зараз дехто вже працює з доставкою, теж добре.
Я не можу зараз сказати, що ми працюємо в якомусь плюсі. Але на підтримку особистих штанів, на можливість заробляти хлопцям, погашення якихось заборгованостей вистачає. Орендодавці наших приміщень на Сумському ринку та на вулиці Пушкінській пішли назустріч, відправляю їм не повну вартість. Помітив, що багато кав’ярень поруч почали відкриватися. З одного боку, радію, особливо за знайомих, друзів, які мають свої кав’ярні. Але з іншого — трохи хвилююся, що стане менше відвідувачів, хоча люди повертаються до міста.
Із цінами на напої — окрема історія. До війни я планував їх підняти 24 лютого. Не встиг. На даний момент совість не дозволяє підвищити вартість. У майбутньому, гадаю, доведеться це зробити, бо далі не буде сенсу працювати зі старими цінами. Продукти значно подорожчали. Склянки, наприклад, удвічі. Молоко коштувало 21 гривню за літр за оптовою ціною, зараз 30. Інші інгредієнти: кава, вода — теж. Так усе потроху врешті-решт набігає в досить велику суму.
Асортимент напоїв не змінився. Ми вийшли зі складного становища замовленням інгредієнтів із Західної України або користуємося тим, що залишилося. Різновидів випічки зменшилося. Спочатку її взагалі не було, але деякі працівники повернулися, і частково це відновилося.
Кав’ярня на вулиці Пушкінській, 36 працює з 10:00 до 18:00. Кав’ярня на Сумському ринку — з 10:00 до 16:00.
